Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2020 р. Справа№200/14766/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 листопада 2019 року про відмову ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за віком за нормами ч.3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) до пільгового страхового стажу період роботи в ДВАТ шахта ім.Кірова з 02.03.1998р. по 04.08.1998р., в ДВАТ шахта "Ясинівська-Глибока" з 08.02.1999р. по 09.11.2003р., в ВП "Шахта Ясинівська - Глибока" ДП "Макіїввугілля" з 25.06.2008р. по 30.06.2008р., та до страхового стажу період навчання з 01.09.1994 р. по 08.04.1998р. в професійно - технічному училищі №106,
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від 27 листопада 2019 року про призначення пенсії за віком за нормами ч.3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
- стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 25.11.2019 року він звернувся до відповідача із заявою № 6009 про призначення пенсії за віком за нормами ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 27 листопада 2019 року відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1994 р. по 08.04.1998р. в професійно - технічному училищі №106, так як в копії диплому ДЗ НОМЕР_4 від 08.04.1998р. відсутній підпис голови державної кваліфікаційної комісії та до пільгового стажу не враховано періоди роботи: на ДВАТ шахта ім.Кірова з 02.03.1998р. по 04.08.1998р., на ДВАТ шахта «Ясинівська-Глибока» з 08.02.1999р. по 09.11.2003р. та період з 25.06.2008р. по 30.06.2008 року на ВП «Шахта Ясинівська - Глибока» ДП «Макіїввугілля».
Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, змушений був звернутися до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/14766/19-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15 січня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що до страхового стажу не враховано період навчання в професійно-технічному училищі №106, так як в копії диплому ДЗ ВК НОМЕР_4 від 08.04.1998 року відсутній підпис голови державної кваліфікаційної комісії. До пільгового стажу не враховано періоди роботи: в ДВАТ шахта ім.Кірова з 02.03.1998 року по 04.08.1998 року; в ДВАТ шахта «Ясинівська-Глибока» з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року, оскільки запис в трудовій книжці завірений печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу. Також, зазначив, що до позову ОСОБА_1 в підтвердження пільгового стажу додано копії довідок та наказів, завірені печаткою незаконно утвореної ДНР, тому вони не приймались управлінням до розгляду, оскільки є недійсними і не створюють правових наслідків. За таких обставин позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах - 25 років.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді у відрядженні з 24.02.2020 року по 28.02.2020 року розгляд справи здійснюється у перший робочий день судді.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_5 виданий Совєтським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 11 липня 1996 року), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.11.2019 року №1441-5000236241, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 6009 про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії, заявником були надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру (копія), паспорт (копія), трудова книжка або документи про стаж (копія), диплом (свідоцтво, атестат) про навчання (копія), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (копія).
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 листопада 2019 року № 6009, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В обґрунтування рішення про відмову зазначено, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1994 р. по 08.04.1998р. в професійно--технічному училищі №106, так як в копії диплому ДЗ НОМЕР_4 від 08.04.1998р. відсутній підпис голови державної кваліфікаційної комісії. До пільгового стажу не враховано періоди роботи: в ДВАТ шахта ім.Кірова з 02.03.1998р. по 04.08.1998р., в ДВАТ шахта «Ясинівська-Глибока» з 08.02.1999р. по 09.11.2003р., оскільки запис в трудовій книжці завірено печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу, в ВП «Шахта Ясинівська - Глибока» ДП «Макіїввугілля» з 25.06.2008р. по 30.06.2008р., так як відсутні дані по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До страхового та пільгового стажу не враховано період роботи з 01.03.2014р. по 31.10.2014р., так як відсутні дані про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу відповідно до ст.24 ЗУ «Про загальнодержавне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Між тим, суд зазначає, що позивачем не оскаржується незарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2014р. по 31.10.2014р.
Разом з цим, як вбачається з розрахунку стажу, відповідачем спірні періоди, а саме: з 02.03.1998 року по 04.08.1998 року на підприємстві ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова», з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року на ДВАТ Шахта «Ясинівська-Глибока», з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року на ВП «Шахта Ясинівська - Глибока» ДП «Макіїввугілля» зараховані лише до страхового стажу, до пільгового стажу не зараховано.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового та страхового стажу спірних періодів роботи.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.
В трудовій книжці серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:
- запис №1 та №2 - з 01.09.1994 року по 12.02.1998 року навчання в ПТУ №6 м.Макіївки (диплом НОМЕР_7 ),
- запис №3 - 02.03.1998 року позивач прийнятий на ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті з випробувальним терміном 1 місяць (наказ від 02.03.1998 року №180/к),
- запис №4 - 04.08.1998 року позивач звільнений за ст.38 КЗпП Ураїни за власним бажанням (наказ від 04.08.1998 року №635/к),
- запис №8 - 08.02.1999 року позивач прийнятий на Державне відкрите акціонерне товариство шахта «Ясинівська-Глибока» Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті (наказ від 08.02.1999 року №66к),
- запис №9 - 18.08.1999 року позивач переведений учнем прохідника підземного з повним робочим днем в шахті (наказ №441к від 18.08.1999 року),
- запис № 10- 27.09.1999 року позивач переведений прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №352 від 27.09.1999 року),
- запис № 11- 09.11.2003 року позивач звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 565-к від 10.11.2003 року),
- запис №16 - 26.07.2004 року позивач прийнятий на Відособлений підрозділ шахта «Ясинівська-Глибока» ДП «Макіїввугілля» прохідником підземним 5 розряду з повним робочим в шахті (наказ № 355к від 26.07.2004 року), з 12.06.2008 року Відособлений підрозділ шахта «Ясинівська-Глибока» ДП «Макіїввугілля» реорганізовано у Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Північне-Ясинівське» Державного підприємства «Макіїввугілля»,
- запис № 17 - 29.04.2010 року Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Північне-Ясинівське» Державного підприємства «Макіїввугілля» реорганізовано у Відокремлений підрозділ «Шахта «Ясинівська-Глибока».
За результатом розгляду трудової книжки позивача, судом встановлено, що в ній наявні відповідні записи, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за період роботи з 02.03.1998 року по 04.08.1998 року на підприємстві ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова», з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року на ДВАТ Шахта «Ясинівська-Глибока», з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року на ВП «Шахта Ясинівська - Глибока» ДП «Макіїввугілля», а тому записів, наявних в трудовій книжці достатньо для зарахування такого спірного стажу позивача.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Разом з цим, положення КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право позивача довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним для призначення пенсії. Право надавати заперечення щодо рішення Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається позивачу на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Позивачем до матеріалів справи були надані наступні документи: копія наказу №298/к від 15.06.2001 про затвердження результатів проведення атестації робочих місць; копія наказу №1615 від 11.08.1995р про підсумки атестації робочих місць по умовам праці; копія довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів в ній № 1299 від 07.11.2019р; копія довідки про реорганізацію №1300 від 07.11.2019р., копія довідки №10/322 від 22.11.2019р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів в ній, копія табелю спуску та виїзду від 31.10.2019р. №1269, копія табелю спуску та виїзду від 31.10.2019р. №1270, копія табелю спуску та виїзду від 05.11.2019р. №7/1077, копія довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів в ній № 12/924 від 22.11.2019р., копія довідки про заробітну плату для нарахування пенсії №12/925 від 22.11.2019р.
Щодо посилання відповідача про відмову у розгляді вищезазначених довідок та наказів, оскільки останні завірені печаткою незаконно утвореної ДНР та є недійсними і не створюють правових наслідків, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Водночас, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Тому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги інформації викладеної в довідках та наказах.
Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 22.11.2019 року № 12/924 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів в ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова» ДП «Макіїввугілля» з 02.03.1998 року (наказ від 02.03.1998 року №170/к) по 04.08.1998 року( наказ від 04.08.1998 року №635/к) на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1010100а, постановою КМ України від 11.03.1994 року №162.
Довідкою від 22.11.2019 року №12/925, підтверджується заробітна плата для розрахунку пенсії позивачу за період з березня 1998 року по серпень 1998 року.
Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 07.11.2019 року №1299 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Ясинівська-Глибока» Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля» з 08.02.1999 року по 17.08.1999 року (наказ №66-к від 08.02.1999 року) за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці ПР-3, з 18.08.1999 року по 26.09.1999 року (наказ №441-к від 18.08.1999 року) за професією учень прохідника підземного з повним робочим днем в шахті на дільниці ПР-3 з підземною тарифною ставкою, з 27.09.1999 року по 09.11.2003 року (наказ №352 від 27.09.1999 року) за професією прохідник підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці ПР-3 (звільнений з 0911.2003 року наказ №565-к від 10.11.2003 року). Зазначені посади передбачені Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1010100а постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.
Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 22.11.2019 року №10/322 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВП «Шахта «Ясинувська-Глибока» ДП «Макіїввугілля» з 26.07.2004 року (наказ №355-к від 26.07.2004 року) по 03.10.2016 року по теперішній час за професією прохідник з повним робочим днем в шахті на дільниці УПР-1, №6, ПР-3, ПР-2, №3, що передбачено списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
Також, відповідно до Наказу на шахті «Ясинівська-Глибока» від 11.08.1995 року №1615 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», затверджено перелік місць, професій робітників, яким підтверджено право на пільгову пенсію за списками №1 та №2 за результатами атестації робочих місць на шахті, проведеної з 10.01.1995 року по 10.01.2001 року, в якому окрім інших посад зазначено посаду: електрослюсаря підземного.
Згідно Наказу на шахті ГОАО «Шахта «Ясинівська-Глибока'Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля» від 15.06.2001 року №298/к «Про затвердження результатів проведення атестаційних робочих місць» затверджено перелік робочих місць, професій, робітників, яким підтверджено право на пільгову пенсію за списками №1 та №2 за результатами атестації робочих місць на шахті, в якому окрім інших зазначено посаду: електрослюсаря підземного.
Між іншим, позивачем було надано історичну довідку Шахти «Ясинівська-Глибока» щодо перейменування та реорганізації шахти.
Судом встановлено, що інформація зазначена в трудовій книжці позивача НОМЕР_6 повністю збігається з інформацією, викладеною в вищезазначених довідках, наданих позивачем до матеріалів справи.
Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 02.03.1998 року по 04.08.1998 року на підприємстві ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова», з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року на ДВАТ Шахта «Ясинівська-Глибока», з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року на ВП «Шахта Ясинівська - Глибока» ДП «Макіїввугілля».
Щодо посилання відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії на те, що запис в трудовій книжці позивача за період з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року на ДВАТ Шахта «Ясинівська-Глибока» завірений печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу, суд вважає неприйнятним, оскільки позивач був прийнятий на Державне відкрите акціонерне товариство шахта «Ясинівська-Глибока» Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля», між тим, за час роботи позивача зазначена шахта була реорганізована в Відособлений підрозділ «Шахта «Ясинівська-Глибока» Державного підприємства «Макіїввугіля», про що зазначено у довідці про реорганізацію шахти «Ясинівська-глубока».
У зв'язку з чим, суд зазначає, що відповідачем повинна бути взята до уваги інформація, викладена у вищезазначених довідках.
Щодо посилань представника відповідача на відсутність в Державному реєстрі застрахованих осіб відомостей по спеціальному стажу за період з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року, суд зазначає наступне.
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).
Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.
З огляду на викладене, відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах період роботи позивача на посаді прохідника підземного з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року.
Щодо не зарахування до страхового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 08.04.1998 року в професійно-технічному училищі №106 м.Макіївка, у зв'язку з відсутністю підпису голови державної кваліфікаційної комісії, суд зазначає наступне.
Згідно п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно- технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з копії диплому серії НОМЕР_7 , виданому ОСОБА_1 , він 01 вересня 1994 року зарахований до професійно-технічного училища №106 м.Макіївка Донецької області і 8 квітня 1998 року закінчив повний курс названого училища за професією електрослюсар підземний; машиніст підземних установок з оформленням середньої освіти та рішенням державної кваліфікаційної комісії від 8 квітня 1998 року присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний четвертого розряду, машиніст підземних установок третього розряду. Диплом видано 8 квітня 1998 року, реєстраційний номер №3401, засвідчений підписом директора училища та печаткою, підпис Голови державної кваліфікаційної комісії відсутній.
Між тим, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окрім того, у трудовій книжці позивача містяться записи про навчання позивача в ПТУ №106 (запис №1, №2).
При цьому, як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місяць до закінчення навчального закладу, позивача було прийнято на ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті з випробувальним терміном 1 місяць.
Також, згідно розрахунку страхового стажу, починаючи з 02.03.1998 року відповідачем розпочато зарахування до страхового стажу періодів працевлаштування позивача.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача в зарахуванні ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1994 року по 01.03.1998 року (оскільки з 02.03.1998 року позивача працевлаштовано на ДВАТ «Шахта ім.С.М.Кірова»), в професійно-технічному училищі №106 м.Макіївка є необґрунтованою.
Водночас, суд зазначає, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, незважаючи на встановлений строк подання додаткових документів 24 лютого 2020 року (зворотній бік Розписки-повідомлення до заяви про призначення пенсії від 25 листопада 2019 року №6009), всупереч приписам порядку 22-1 в частині подання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів, відповідачем 27 листопада 2019 року винесено рішення про відмову в призначенні пенсії, тобто, до спливу наданого позивачу строку для подачі додаткових документів.
Також, суд вважає безпідставними посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на копії табелів спуску та виїзду від 31.10.2019р. №1269, від 31.10.2019р. №1270, від 05.11.2019р. №7/1077, оскільки зазначені документи стосуються здійснення професійної діяльності позивача з 2014 року по 2019 рік та зазначений період не є спірним у даній справі.
Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача від 27.11.2019 року № 6009 про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов'язанні відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.11.2019 року № 6009 про призначення пенсії за віком та зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи в ДВАТ Шахта «ім.Кірова» з 02.03.1998 року по 04.08.1998 року, в ДВАТ Шахта "Ясинівська-Глибока" з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року, в ВП "Шахта Ясинівська - Глибока" ДП "Макіїввугілля" з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року та до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1994 року по 01.03.1998 року в професійно - технічному училищі №106.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи в ДВАТ шахта ім.Кірова з 02.03.1998р. по 04.08.1998р., в ДВАТ шахта "Ясинівська-Глибока" з 08.02.1999р. по 09.11.2003р., в ВП "Шахта Ясинівська - Глибока" ДП "Макіїввугілля" з 25.06.2008р. по 30.06.2008р., суд відмовляє у її задоволенні, оскільки як встановлено судом, зазначені періоди вже зараховані до страхового стажу.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 18.12.2019 року за подання до суду адміністративного позову до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 листопада 2019 року № 6009 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за нормами ч.3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, б.13) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне мешкання: АДРЕСА_1 ) від 25.11.2019 року № 6009 про призначення пенсії за віком та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в ДВАТ Шахта «ім.Кірова» з 02.03.1998 року по 04.08.1998 року, в ДВАТ Шахта "Ясинівська-Глибока" з 08.02.1999 року по 09.11.2003 року, в ВП "Шахта Ясинівська - Глибока" ДП "Макіїввугілля" з 25.06.2008 року по 30.06.2008 року та до страхового стажу період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1994 року по 01.03.1998 року в професійно - технічному училищі №106.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, б.13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне мешкання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 02 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя П.В. Кочанова