28 лютого 2020 року Справа №129зп-20/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви в якій просив:
вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 60021112, відкритому на підставі виконавчого документу, а саме вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-8226-50/67-У від 14 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 7371,54 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову та вивчивши надані до нього документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення зазначеної заяви заявнику без розгляду, виходячи з наступного.
Так, позивачем надано копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 630,61 грн. №0.0.1628582411.1 від 24.02.2020 р.
Верховний Суд в ухвалі від 26.12.2018 року у справі №821/920/18 зазначив, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору подається до суду в оригіналі, тому є недопустимим надання ксерокопії платіжного доручення як доказу сплати судового збору.
Відповідно до ч.4 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, як вбачається з доданих до заяви про забезпечення позову документів, заявником не додано до вказаної заяви оригіналу відповідної квитанції в порушення вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ч.4 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, заява не відповідає п.1 ч.1 ст.152 КАС Ураїни в частині найменування суду.
За приписами ч.7 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зазначена заява підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч.7 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 152, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви №129зп-20/160 - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова