Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 лютого 2020 р. Справа№200/12529/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора - заступника начальника ГУНП в Донецькій області полковника поліції Остапчука Василя Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за не отриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток, компенсації за невикористану щорічну відпуску та середнє грошове забезпечення за час затримку розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора - заступника начальника ГУНП в Донецькій області полковника поліції Остапчука Василя Васильовича в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:
- стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора матеріальну допомогу на оздоровлення при щорічній основній відпустці за період з 2008 по 2012 роки в розмірі 10534,75 грн.;
- стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора компенсацію втрати частини матеріальної допомоги на оздоровлення у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі - 18402,18 грн.;
- стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку у 2013 році в розмірі - 2946,65 грн.;
- стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора компенсацію втрати частини компенсації за невикористану основну щорічну відпустку у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі - 3130,92 грн.,
- стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2013 року по день фактичного розрахунку. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, при проходженні служби в ОВС України матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за період 2008 року по 2012 року, а також компенсація за невикористану відпустку у 2013 році не нарахована та не виплачена, у зв'язку з чим позивач вважає, що за відповідні періоди має законні підстави на її отримання разом із компенсацією у зв'язку із несвоєчасним отриманням при звільненні.
10 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якої представник відповідача заперечував проти позову та посилався на те, що затвердженим кошторисом фонду грошового забезпечення з 2008 по 2012 роки не було передбачено витрат на виплату матеріальної допомоги, тому матеріальна допомога на оздоровлення не нараховувалася. Також оскільки наказом ГУМВС України в Донецькій області про звільнення позивачу не оголошено кількість діб невикористаної відпустки, у Слов'янського МВ не було підстав для нарахування та виплати вказаної компенсації.
3 січня 2020 року на адресу суду надійшов уточнений відзив, в якому представник відповідача зазначив, що рапортів про надання матеріальної допомоги від позивача за спірний період не надходило.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28 листопада 2019 року.
Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року вирішено відкласти підготовче засідання до 24 грудня 2019 року.
Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, витребувати у відповідача докази та відкласти підготовче засідання на 28 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 28 січня закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 лютого 2020 року.
Представники сторін до суду не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проходив службу в ОВС з 10.05.2005 по 17.09.2013 року.
Наказом ГУМВС у Донецькій області від 12.09.2013 року№411 о/с капітан міліції ОСОБА_1 звільнений із служби ОВС з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУМВС в Донецькій області з 17.09.2013 року за пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за власним бажанням).
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату на користь позивача матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 2008 - 2012 роки суд зазначає наступне.
07 листопада 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка була чинною на час виникнення спірних обставин, (далі Постанова № 1294, ).
Відповідно до п. 2 вказаної Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" затверджено та введено в дію з 1 січня 2008 року Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція №499).
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу, як правило, надається при вибутті в чергову відпустку або за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу.
Аналізуючи вищенаведені норми суд дійшов висновку, що підставою для виплати матеріальної допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці є наказ керівника та вмотивований рапорт особи рядового чи начальницького складу органів ОВС.
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, особова справа позивача залишилася на непідконтрольній території. Разом з тим, матеріали справи не містять наказів та рапортів про виплату матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 2008 - 2012 роки, тому суд вважає заявлений позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.
Посилання позивача на приписи Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд вважає неприйнятними, оскільки виплата особам рядового і начальницького складу органів внутрішній справ була регламентована Законом України "Про міліцію", Постановою № 1294 та Інструкцією №499.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку у 2013 році, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Розділом VI вказаного Положення встановлено порядок надання відпусток рядовому і начальницькому складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до п.49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.
У відповідності до п.51 Положення № 114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ УРСР, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.
Відповідно до п.52 Положення №114 чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.
Як вбачається з листа члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області від 13.01.2020 року №7лк, в наказі ГУМВС у Донецькій області від 12.09.2013 року№411 о/с про звільнення ОСОБА_1 компенсація за невикористану в році звільнення відпустку визначена не була, тому суду вважає обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що у Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області були відсутні підстави для такої виплати під час звільнення позивача.
При цьому суд зазначає, що відповідач не мав на той час управління кадрової служби та здійснював виплату відповідно до наказів по особовому складу ГУМВС України в Донецькій області.
Таким чином, враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку у 2013 році необхідно відмовити, і, як наслідок, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку у зв'язку із порушенням строків їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, а також середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2013 року по день фактичного розрахунку, оскільки вказані вимоги, відповідно до приписів п.23 ч.1 ст.4 КАС України, є похідними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі голови ліквідаційної комісії або ліквідатора - заступника начальника ГУНП в Донецькій області полковника поліції Остапчука Василя Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за не отриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток, компенсації за невикористану щорічну відпуску та середнє грошове забезпечення за час затримку розрахунку при звільненні - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Дмитрієв