Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 лютого 2020 р. Справа№200/13426/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі Кудрявцеві О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 31 жовтня 2019 року про відмову в призначенні позивачу допомоги при народженні дитини;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона та її дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянами України, а отже, вона має право на отримання допомоги при народженні дитини, згідно до норм діючого законодавства.
Пояснює, що 28 жовтня 2019 року вона звернулась до відповідача із заявою та необхідними документами для призначення допомоги при народженні дитини, але рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 31 жовтня 2019 року їй було відмовлено у призначенні допомоги, про що Департамент зазначив у повідомленні від 31 жовтня 2019 року, обґрунтувавши таке рішення тим, що звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини.
Позивач пояснює, що дитину вона народила за кордоном та через грудний вік дитини мала певні складнощі для оформлення на нього паспорту, окрім цього переїзд до України з Італії був неможливий доки дитині не будуть зроблені всі необхідні щеплення, які були фактично зроблено лише 30 травня 2019 року, після чого позивач змогла виїхати з дитиною до України.
Позивач переконана, що відмова у призначенні допомоги при народжені дитини є незаконною, не обґрунтованою та такою, що порушує права дитини, передбачені Законом України «Про охорону Дитинства». Відмовляючи у наданні допомоги відповідач не врахував обставини, які унеможливили своєчасне звернення позивача (а.с. 4-5).
У наданому суду відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що діяв у межах своїх повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, пояснюючи це наступним.
28 жовтня 2019 року позивач звернулася до Департаменту з питання оформлення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог діючого законодавства позивач повинна була звернутись із такою заявою не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, тобто до 9 лютого 2019 року, тоді як з моменту народження дитини до дня звернення минуло 20 календарних місяців.
Таким чином, рішення департаменту від 31 жовтня 2019 року винесено правомірно, оскільки позивач пропустила встановлений законодавством строк (а.с. 37-39).
У відповіді на відзив, який отриманий судом 2 січня 20201 року, зазначено, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів перш за все дитини, про що неодноразово зазначав Верховний Суд (а.с. 47-49).
Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).
Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року подальший розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20 січня 2020 року (а.с. 46).
Ухвалою суду від 20 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі; призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 19 лютого 2020 року (а.с. 51).
19 лютого 2020 року позивач, представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з'явились; про місце, дату, час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.
Одночасно із позовною заявою позивач надала суду заяву про розгляд позовної заяви без її участі (а.с. 30).
Від представника позивача та представника відповідача заяв чи клопотань стосовно участі в судовому розгляді не надходило.
Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), є громадянкою України (а.с. 12-13).
Відповідач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 85500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, є органом місцевого самоврядування та належним відповідачем у справі (а.с. 33-34, 57-68).
Як встановлено судом, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Габічч-Маре (Італія) народила сина - ОСОБА_2 , про що відділом реєстрації цивільного стану міста Габічче-Маре було видане витяг з акту про народження № 3, серія В, рік 2018 (а.с. 14-17).
11 березня 2019 року через консульство України у місті Рим позивачем отримано паспорт на ім'я її дитини - ОСОБА_2 , серія НОМЕР_2 (зв.бік а.с. 29).
За поясненням позивача після оформлення паспорту на дитину та зроблення йому всіх обов'язкових щеплень, позивач 21 вересня 2019 року повернулася в Україну.
28 жовтня 2019 року позивач звернулась до Департаменту соціального захисту населення Приморського та Центрального районів із заявою № 1601 про призначення допомоги при народження дитини (а.с. 40-41).
Рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в призначені допомоги на звернення від 28 жовтня 2019 року у зв'язку із тим, що вона звернулась за допомогою після спливу встановленого законодавством строку, тобто, після спливу дванадцяті місяців з дня народження дитини (а.с. 42).
31 жовтня 2019 року Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради ОСОБА_1. направлено повідомлення про відмову у призначенні допомоги за її зверненням від 28 жовтня 2018 року (а.с. 27).
Будучи не згодною із рішенням відповідача про відмову у призначенні їй допомоги при народженні дитини позивач звернулась до суду із даним позовом.
При вирішенні справи по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно з ч. 1 ст. цього Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.
Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у ст. 11 Закону.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами ст. 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 4 лютого 2009 року).
Суд погоджується із відповідачем, що позивач звернулась із заявою про призначення допомоги при народженні дитини із пропуском строку, встановленого Законом № 2811-XII та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Разом із цим суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору чисельності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім цього, за висновком суду допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів саме дитини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16, висновок якого відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини, прийнято управлінням без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини на підставі її заяви від 28 жовтня 2019 року.
Відповідно, позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що ухвалою суду від 25 листопада 2019 року позивача звільнено від сплати судового збору в розмірі 768,40 грн, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь Державного бюджету України зазначену суму судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 85500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 31 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні її дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні її дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 85500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок UA9089999803111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду прийнято в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 19 лютого 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 28 лютого 2020 року.
Суддя Н.П. Волгіна