17 січня 2020 року Справа № 160/11399/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 85%, з яких позивачу було призначено основний розмір пенсії за вислугу років, до 70% при проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії з 01.01.2016;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням основного розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 85% від його грошового забезпечення згідно довідки ліквідаційної комісії УМВС у Дніпропетровській області від 24.03.2018 нр 83/22164, починаючи з 01 січня 2016 однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача, у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про виконання цього рішення з наданням відповідних розрахунків перерахунку та виплати донарахованої частини пенсії позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ з 28.12.1998 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Після звільнення йому була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 85% місячного грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262), яка в подальшому, без його відома та в порушення вимог чинного законодавства України була перерахована відповідачем та змінено розмір пенсії з 85% до 70% розміру грошового забезпечення.
Позивач 18.09.2019 звернувся до відповідача з відповідним запитом. Відповідач, листом від 03.10.2019 №7049/Т-09 «Про надання відповіді» повідомило позивача про те, що на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) та за умовами статті 13 Закону №2262 (в редакції чинній на дату перерахунку) проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року із розрахунку 70% розміру грошового забезпечення. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремо сумою у розмірі 100 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Однак, на думку позивача при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При проведенні перерахунку відповідач не був наділений повноваженнями щодо зменшення максимального розміру пенсії, який був обчислений під час призначення пенсії в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому з 01.01.2016 пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ГУ ПФУ у Дніпропетровській області 18.12.2019 надійшли до суду копія пенсійної справи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією статті 13 Закону №2262, згідно з якою максимальний розмір пенсії за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання Постанови №103, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, виданою ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Відповідач вважає, що ним правомірно перераховано пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема, 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262, яка становила 85% грошового забезпечення.
Позивач 18.09.2019 звернувся до відповідача з відповідним запитом. Листом від 03.10.2019 №7049/Т-09 «Про надання відповіді» відповідач повідомив позивачу, що перерахунок пенсії проведено відповідно до чинної на момент перерахунку норми статті 13 Закону №2262, яка передбачає максимальний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає зазначений перерахунок протиправним та таким, що порушує його права щодо пенсійного забезпечення.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена відповідно до ст.13-а Закону №2262 за вислугу років у розмірі 85% грошового забезпечення, що підтверджується копією висновку 83/22164 доданого відповідачем до відзиву.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон №2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У преамбулі Закону №2262 зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ч.1 ст.63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до ч.4 ст.63 цього ж Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Як визначено п. а ч.1 ст.13 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесенні зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.
Відтак, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, яка призначена ще з 1998 року у відповідача починаючи з 01.01.2018 були відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача 70% грошового забезпечення, з посиланням на ч. 2 ст.13 Закону №2262, оскільки дане обмеження, на позицію суду, не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії призначених на час дії цієї ж норми (в редакції на момент спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права позивача, що виникло за фактом набуття права на пенсію за вислугу років виходячи з 73% розміру грошового забезпечення, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права.
Згідно вказаного правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права, що зазначено в окремій думці судді Конституційного Суду України Козюбри М. І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Суд дійшов висновку, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років із максимального розміру 85% відповідних сум грошового забезпечення, права позивача, що виникли з моменту призначення пенсії у розмірі 85% мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.
Верховний Суд України в постановах від 28.10.2014 та 31.03.2015 наголошував, що нові правові норми можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання відповідними актами чинності.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
Тому, зменшення пенсії відповідачем за вислугу років до 70% грошового забезпечення, на позицію суду, є протиправним та таким, що в порушення ст.ст.22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Отже, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу з зменшенням відсоткового розміру пенсії з 85% на 70% вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд погоджується із обраним позивачем способом захисту порушених прав, у зв'язку із чим, поряд із визнанням дій ГУ ПФУ у Дніпропетровській області протиправними вважає за необхідне зобов'язати останнього здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру 85% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 та провести виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 15.02.2018 року по справі №820/6514/17.
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Надаючи оцінку позовній вимогі про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд виходить із того, що встановлення такого обов'язку є правом суду. При розгляді справи суд не дійшов висновку про можливість неналежного виконання судового рішення у справі, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 85% до 70% при проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 85% рівня грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська