02 березня 2020 року Справа № 160/2200/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 30.01.2020 року №60072583, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 30.01.2020 року №60072583, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172, 287 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.
За приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2102,00 грн.
Отже, звертаючись до суду з немайновими вимогами, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Проте, в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви позивачем не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивачем зазначено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позову, до винесення рішення.
В обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що ним подано позов немайнового характеру, у зв'язку із чим ціна позову відсутня. Інших жодних обгрунтувань не навів, письмових доказів майнового стану, з яких суд має встановити підстави щодо відстрочення сплати судового збору, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду не подало.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо його задоволення, з огляду на наступне.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами ст.8 Закону №3674-VІ.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З огляду на викладене, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинне сплачувати судовий збір.
Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто юридичної особи.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів ст.8 Закону №3674-VІ, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано до суду належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для відстрочення сплати судового збору. Суд також звертає увагу, що письмових доказів щодо можливості сплатити судовий збір станом на день ухвалення судового рішення, позивач також до суду не надав.
Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору - відсутні, у зв'язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд також зазначає, що в прохальній частині позову позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 30.01.2020 року №60072583, але за змістом позову посилається на постанову державного виконавця від 31.01.2020 року.
Частиною 1 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.
Згідно із ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Позивачу необхідно сплатити суму судового збору в розмірі 2102,00 грн. за позов, який містить вимоги немайнового характеру, за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:
отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
За таких обставин, суд вважає за необхідне дану позовну заяву залишити без руху, із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч.3 ст.169 КАС, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 133, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 30.01.2020 року №60072583 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:
- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги немайнового характеру у розмірі 2102,00 грн.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.293 КАС України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Сидоренко