02 березня 2020 року Справа № 160/714/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В.Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 січня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій просив:
- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі у видачі неповнолітньому сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП відсутній), у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі в особі територіального підрозділу Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП відсутній), у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних про дитину і про нас, її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є батьком та законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В грудні 2019 року позивач звернувся до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою та всіма необхідними документами для оформлення на ім'я ОСОБА_2 паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XІІ без згоди на обробку персональних даних. Листом Новокодацького районного відділу ДМСУ у Дніпропетровській області від 18.12.2019 р. № 1216/4345 було повідомлено, що для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відсутні правові підстави. На думку позивача відмова, яка обґрунтована відсутністю підстав у видачі паспортів громадянина України у вигляді книжечки, є необґрунтованою, яка порушує основоположні конституційні права дитини як людини і громадянина. Окрім цього, позивач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в рішенні по зразковій справі № 806/3265/17, якою визнано протиправною відмову міграційної служби у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання до суду позовної заяви до ухвалення рішення у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/714/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
14 лютого 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, та вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Відповідачем на виконання законодавства про звернення громадян, Новокодацьким районного відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровський області у встановлений законом строк було розглянуто звернення позивача, та відповідним листом надіслано письмову відповідь з роз'ясненням щодо можливості та порядку отримання паспорта громадянина України. Зокрема позивачу було роз'яснено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та починаючи з 01.11.2016 року виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Вказує, що твердження позивача про нібито відмову в наданні адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки звернення позивача не є заявою відповідного зразка про надання адміністративної послуги, а лист-відповідь територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , та є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 09.04.2003 НОМЕР_3 .
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з настанням 16-ти річчя дитини позивач, ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітнього, письмово звернувся до Новокодацького районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою щодо оформлення та видачі неповнолітньому паспорта у вигляді паспортної книжечки, передбаченого діючим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та просив надіслати заявникам письмову відповідь на зазначену адресу.
На вказану вище заяву відповідачем позивачу було надано відповідь від 18.12.2019 № 1216/4345, де роз'яснено питання оформлення і виготовлення паспорта громадянина України.
Також судом встановлено, що заявнику було роз'яснено, з посиланням на норми постанови КМУ № 302 про оформлення паспортів громадян України зразка 1994 року громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Також відповідачем в зазначеному листі було зазначено, що у зв'язку із відсутністю у заявника такого рішення суду на момент надання відповіді у Новокодацького районного відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відсутні правові підстави для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 .
Позивач вбачаючи в зазначеному порушення прав неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , звернувся за їх захистом до суду.
Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до частини 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, положенням вказаної статті Закону № 5492-VI передбачено вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
З матеріалів справи вбачається, що після досягнення шістнадцятирічного віку, ОСОБА_2 разом із батьком звернулися до Новоколацького районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з проханням щодо оформлення та видачі неповнолітньому паспорта у вигляді паспортної книжечки, передбаченого діючим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. При цьому, заявник відмовився від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних про нього до Єдиного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації.
На вказану вище заяву відповідачем позивачу було надано відповідь від 18.12.2019 № 1216/4345, де роз'яснено, що після внесення змін до деяких законодавчих актів Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Тобто відповідач фактично відмовив в видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки лише з підстави відсутності відповідного рішення суду, а не певних недоліків в поданій заяві.
Тому, суд критично ставиться до висновків відповідача, викладених у відзиві стосовно того, що відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки обґрунтована, тим, що відповідачем подано заяву не за зразком, визначеним діючим законодавством.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Правова позиція щодо видачі паспортів у формі книжечки висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.
Також вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Верховний Суд звернув увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
У зразковій справі Верховний Суд зауважив, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі паспорта у формі книжечки, своїми діями прямо порушує права ОСОБА_2 , передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., оскільки не оформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через відсутність судового рішення обмежує його права, що встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, викладеної у листі-відповіді від 18.12.2019 № 1216/4345.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити та видати бланк паспорта на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою про реєстрацію без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачам паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Окрім наведеного, суд зазначає, що 10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» №888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування, на теперішній час покладено на Центри надання адміністративних послуг (ранішу цю функцію здійснювала Державна міграційна служба). Тому, у органів Державної міграційної служби відсутні повноваження щодо внесення відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання. Відтак, вказані позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно із ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року склав 2102,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, при поданні до адміністративного суду відповідної позовної заяви позивач мав сплатити 840,80 грн (2102,00 х 0,4).
Оскільки судом задоволено позовну заяву частково, то пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної міграційної служби України становить 420,40 грн., а судовий збір, який підлягає стягненню з позивача становить 420,40 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП відсутній), у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі в особі територіального підрозділу Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП відсутній), у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 420,40 гривень (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 420,40 гривень (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко