Копія
02 березня 2020 року Справа № 160/1349/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні ді,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 26 грудня 2016 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику осіб у судове засідання.
24.02.2020 р. від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду даним позовом. До заяви долучено докази її направлення на адресу позивача.
В обґрунтування заяви відповідач вказав, що з наявних письмових документів, вбачається, що 25.08.2016 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про підтвердження пільгового стажу та належним пакетом документів, які, за належністю, були направлені на розгляд Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатом розгляду заяви позивача про підтвердження періоду роботи з 06.05.1993 по 16.05.2002 до пільгового стажу за Списком №2 Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №18 від 29.12.2016, яке направлено і на адресу заявника (тобто ОСОБА_1 ), і до територіального органу. Відповідач вважає, що фактично, починаючи з січня 2017 року йому було відомо про прийняте уповноваженим органом рішення щодо незарахування стажу роботи до пільгового за списком №2 та, відповідно, був ознайомлений з підставами, які унеможливлюють здійснення пільгового обчислення стажу. За таких обставин відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності почався в січні 2017 року, а заява подана до суду 04.02.2020, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду. Будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутись до суду у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Також, відповідачем вказано, що позивач не надав належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, докази в підтвердження поважності причин пропуску цього строку також відсутні.
Вирішуючи питання, обумовлене заявою відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Приписами ч. 5 ст. 44 КАС України, регламентовано, що учасники справи, зокрема, зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою. виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина 4 ст.122 КАС України).
Згідно частини 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Частиною другою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на те, що позивач звертаючись до суду заявив клопотання про поновлення строку, суд ухвалою від 07.02.2020 р. провадження по у справі відкрив, враховуючи положення ч.ч.1, 2 ст. 123 КАС України, підстави для залишення позову без руху повторно відсутні, питання про строк звернення до суду з даним позовом може бути розглянуто судом лише в контексті ч. 2 ст. 123 КАС України.
Судом встановлено, що в межах даної справи до оскарження звернені дії органу пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах за списком №2. Строк звернення в даному випадку становить 6 місяців з дня коли позивач знав або мав дізнатися про порушення свої прав.
Позивачем було надіслано позовну заяву засобами поштового зв'язку 31.01.2020 р., яка надійшла на адресу суду та зареєстрована в суді 04.02.2020 р. за вх. №7662/20.
Одночасно з позовом позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду (п. 1 позовних вимог). В обґрунтування чого позивач вказав, що він звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 26.12.2016 р., проте рішення про відмову у призначенні не отримував, лише 12.08.2019 р. ним було отримано роз'яснення на його звернення щодо підстав відмови у призначенні пенсії.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач помилково ототожнює питання призначення пенсійних виплат як першочергові (звернення до органу пенсійного фонду, отримання рішення про призначення або відмову в призначенні) та питання розгляду органом пенсійного фонду звернень громадян.
В свою чергу, з огляду на предмет спору слід звернути увагу на спеціальні норми, що регулюють спірні відносини.
Так, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не може бути застосований шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
Проте, зі змісту позову та позовних вимог позивач оскаржує відмову в призначенні пенсії за його заявою 26.12.2016 р., тобто характер його звернення передбачає вирішення питання щодо призначення пенсії, встановлення наявності або відсутності права на отримання пенсійних виплат. Тобто дія ст. 45 Закону №1058, яка не обмежує перебігу строку звернення на спірні відносини не розповсюджується.
За таких обставин, суд не приймає доводи позивача про те, що лише в серпні 2019 року він дізнався про прийняте рішення Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якості доказів поважності пропуску строку звернення, оскільки надаючи до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про підтвердження наявного стажу як пільгового, кінцевою метою позивача було призначення пенсії за віком на пільгових умовах; в період з серпня 2016 року по теперішній час пенсія позивачу не призначена та, відповідно ним не отримано жодної пенсійної виплати протягом трьох років, а отже, не отримавши відповідного пенсійного забезпечення, позивач повинен і мав змогу дізнатися про результати розгляду поданої ним заяви, та у визначений процесуальним законом звернутися до суду з відповідним позовом. В свою чергу слід зазначити, що матеріали справи містять докази направлення позивачу рішення на його адресу.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача пропущено передбачений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, а надані обґрунтування причин пропуску цього строку суд не вважає поважними.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 44, 126, 183, 205, 229, 240, 243, 248, 256 КАС України, суддя, -
Заяву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити;
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Віхрова
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Ю.Ю. Ковтун
02.03.2020
Ухвала не набрала законної сили 02 березня 2020 р.
Суддя В.С. Віхрова