19 лютого 2020 року Справа № 160/9518/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСерьогіної О.В.
за участі секретаря судового засіданняТрайдук С.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Макаренко Н.А. Прокоф'єва Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
01.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» № 0017301420 від 11.06.2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов'язанням у розмірі 1 274 053,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 637 026,50 грн., на загальну суму 1 911 079,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 274 053,00 грн. є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки складено на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки №23444/04-36-14-20/39288479 від 24.04.2019р. Вказує, що висновки перевірки щодо наявності порушень обґрунтовуються тим, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Еконія 21» за договором підряду №11/18-57 від 26.11.2018 року та укладеним між позивачем та ТОВ «Еконія 21» договором поставки №1 від 01.11.2018 року, є нереальними та такими, що сторонами не проводились, оскільки вказані контрагенти позивача за вказаними договорами не мали можливості їх виконувати із тих чи інших причин. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними та підтверджуються первинними документами. Посилання податкового органу на ненадання позивачем, під час проведення перевірки, товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків відсутності господарської операції, оскільки товарно-транспортна не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товару. Посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання не є належним доказом, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та є підставою для скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2019 року.
14.11.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. В ході проведення перевірки встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Еконія 21» за договором підряду від 26.11.2018 року №11/18-57 на виконання робіт по реконструкції парку ім. Федора Мершовцева м. Кривий Ріг, але первинні документи по номенклатурі послуг у грудні 2018 року виписано на доставку матеріалів на загальну суму 2246988,73 грн., в т.ч. ПДВ 374497,79 грн. До перевірки на надано товарно-транспортні накладні на доставку матеріалу, що не дає можливості підтвердити замовника. Відносини між позивачем та ТОВ «Еконія 21» за договором поставки №1 від 01.11.2018 року на покупку ТМЦ не носять реальний характер, їх метою є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що у ТОВ «Еконія 21» та його постачальників відсутній управлінський та технічних персонал, відсутні оборотні кошти, відсутні виробничі активи та складські приміщення, відсутнє придбання товарів (послуг) необхідних для ведення господарської діяльності, відсутнє декларування валового доходу, що свідчить про відсутність наміру отримання доходу, а свідчить про здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались. Наявна інформація щодо «ознак фіктивності» ТОВ «Еконія 21» в сукупності з аналізом інформаційних баз даних та дослідження первинних документів стали підставою для висновків стосовно нереальності проведення господарських операції та як наслідок, встановлення порушення податкового законодавства.
Усною ухвалою суду від 27.01.2019р., із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, що наведені у позові.
Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" (код ЄДРПОУ 39288479) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в Криворізькому північному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.
Видами діяльності позивача, є: 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.11 ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.2019 року №2201-г та направлення на перевірку №2527 від 10.04.2019 року, головним державним ревізором - інспектором відділу аудиту платників Криворізького північного управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мищерською В.Я., відповідно до п.191.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Андарія Девелопмент Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносин з ТОВ «Еконія 21» за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт № 23444/04-36-14-20/3928847 від 24.04.2019 року.
Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Андарія Девелопмент Груп" п. 44.1 ст. 44. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податкові звітності, в результаті чого ТОВ "Андарія Девелопмент Груп" занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року на загальну суму 1 274 053,00 грн.
На підставі акту перевірки № 23444/04-36-14-20/3928847 від 24.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017301420 від 11.06.2019 року, яким ТОВ "Андарія Девелопмент Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 911 079,50грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями на суму 1 274 053,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 637 026,50грн.
Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки подав 30.05.2019 року заперечення на акт перевірки № 23444/04-36-14-20/3928847 від 24.04.2019 року.
За результатом розгляду заперечень, податковим органом прийнято рішення № 68019/10/04-36-14-09 від 10.06.2019 року, яким висновки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача є обґрунтованими правомірними та такими, що виповідають чинному законодавству.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Еконія 21» за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року.
Судом встановлено, що 01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Андарія Девелопмент Груп» (Покупець) та ТОВ «Еконія 21» (Продавець) укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого:
п.1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності. А саме товар на загальну суму 5811326,06 грн, у т.ч. ПДВ 968554,34 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору.
1.2 кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються у Специфікаціях або рахунках - фактурах.
1.3. право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі товару Продавцем Продавцю, про що свідчать підписи в видатковій накладній.
2.1 Продавець зобов'язується:
2.1.1 надати Покупцю всю необхідну документацію на товар;
2.1.2 своєчасно погоджувати з Покупцем асортимент товару та термін його постачання.
2.2 Покупець зобов'язується:
2.2.1 прийняти товар;
2.2.2 своєчасно проводити оплату за поставлений товар.
3.1. відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця, самовивезення.
8. цей договорі вступає в сили з момент підписання та діє до 31.12.2018 року.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: видаткова накладна №35 від 03.12.2018 року на загальну суму 751 889,86 грн. (в т.ч ПДВ - 125314,98 грн.); видаткова накладна №55 від 17.12.2018 року на загальну суму 140 582,11 грн. (в т.ч ПДВ - 23 430,35 грн.); видаткова накладна №59 від 17.12.2018 року на загальну суму 856 458,00 грн. (в т.ч ПДВ - 142 743,00 грн.); видаткова накладна №58 від 17.12.2018 року на загальну суму 801 348,00 грн. (в т.ч ПДВ - 133 558,00 грн.); видаткова накладна №33 від 03.12.2018 року на загальну суму 4 144 ,76 грн. (в т.ч ПДВ - 690,79 грн.); видаткова накладна №41 від 04.12.2018 року на загальну суму 77 251,50 грн. (в т.ч ПДВ - 12 875,50 грн.); видаткова накладна №38 від 03.12.2018 року на загальну суму 157 484,52 грн. (в т.ч ПДВ - 26 247,42грн.); видаткова накладна №37 від 03.12.2018 року на загальну суму 78 718,81 грн. (в т.ч ПДВ - 13 119,80 грн.); видаткова накладна №29 від 03.12.2018 року на загальну суму 749 585,86 грн. (в т.ч ПДВ - 124 930,98 грн.); видаткова накладна №28 від 03.12.2018 року на загальну суму 749 585,86 грн. (в т.ч ПДВ - 124 930,98 грн.); видаткова накладна №38 від 03.12.2018 року на загальну суму 78 718,81 грн. (в т.ч ПДВ - 13119,80 грн.); податкова накладна №35 від 03.12.2018 року на загальну суму 751 889,86 грн. (в т.ч ПДВ - 125314,98 грн.); податкова накладна №55 від 17.12.2018 року на загальну суму 140 582,11 грн. (в т.ч ПДВ - 23 430,35 грн.); податкова накладна №59 від 17.12.2018 року на загальну суму 856 458,00 грн. (в т.ч ПДВ - 142 743,00 грн.); податкова накладна №58 від 17.12.2018 року на загальну суму 801 348,00 грн. (в т.ч ПДВ - 133 558,00 грн.); податкова накладна №33 від 03.12.2018 року на загальну суму 4 144 ,76 грн. (в т.ч ПДВ - 690,79 грн.); податкова накладна №41 від 04.12.2018 року на загальну суму 77 251,50 грн. (в т.ч ПДВ - 12 875,50 грн.); податкова накладна №38 від 03.12.2018 року на загальну суму 157 484,52 грн. (в т.ч ПДВ - 26 247,42грн.); податкова накладна №37 від 03.12.2018 року на загальну суму 78 718,81 грн. (в т.ч ПДВ - 13 119,80 грн.); податкова накладна №29 від 03.12.2018 року на загальну суму 749 585,86 грн. (в т.ч ПДВ - 124 930,98 грн.); податкова накладна №28 від 03.12.2018 року на загальну суму 749 585,86 грн. (в т.ч ПДВ - 124 930,98 грн.); податкова накладна №36 від 03.12.2018 року на загальну суму 78 718,81 грн. (в т.ч ПДВ - 13119,80 грн.); платіжне доручення №86 від 19.12.2018 року; платіжне доручення №90 від 20.12.2018 року; платіжне доручення №94 від 21.12.2018 року; лист №134/18 від 23.12.2018 року; лист №285 від 19.12.2018 року.
Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андарія Девелопмент Груп» (Генеральний підрядник) укладено договір № 232 на виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція парку ім. Федора Мершовцева в м. Кривий Ріг (ІІ черга)».
На виконання умов даного договору позивачем був укладений з ТОВ «Еконія 21» (Підрядник) договір підряду №11/18-57 від 26.11.2018 року та додаткова угода №1 від 30.11.2018 року, відповідно до умов якого:
1.1 Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконувати роботи: Реконструкція парку ім. Федора Мершовцева, м. Кривий Ріг (ІІ черга. Коригування), що здійснюється в 2018 році.
2.1.1 Підрядник зобов'язується виконати роботи та послуги належної якості в повному обсязі та в терміни терміни обумовлені Договором і здати виконані роботи або послуги у вигляді актів надання послуг.
2.1.9 Підрядник несе відповідальність за правильність оформлення Актів надання послуг, а також за своєчасне надання Замовнику.
3.1 договірна вартість становить 2246989,13 грн., в т.ч. ПДВ 374498,19грн.
3.2 розрахунок виконується на протязі трьох календарних робочих днів, на підставі підписаних Сторонами Актів надання послуг.
3.5 зобов'язання Замовника по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.
4.1 датою початку робіт є 26.11.2018 року.
10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором, але не пізніше 31.12.2018 року.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: акт надання послуг №30 від 03.12.2018 року на загальну суму 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 120 000,00 грн., податкову накладну №30 від 03.12.2018 року на загальну суму 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 120 000,00 грн; акт надання послуг №31 від 03.12.2018 року на загальну суму 744 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 124 000,00 грн., податкову накладну № 31 від 03.12.2018 року на загальну суму 744 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 124 000,00 грн.; акт надання послуг №32 від 03.12.2018 року на загальну суму 780 746,40 грн., в т.ч. ПДВ 130 124,40 грн., податкову накладну № 32 від 03.12.2018 року на загальну суму 780 746,40 грн., в т.ч. ПДВ 130 124,40 грн; акт надання послуг №39 від 04.12.2018 року на загальну суму 1868,94 грн., в т.ч. ПДВ 373,79 грн., податкову накладну №39 від 04.12.2018 року на загальну суму року на загальну суму 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 120 000,00 грн., податкову накладну №30 від 03.12.2018 року на загальну суму 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 120 000,00 грн.; платіжне доручення № 24 від 23.01.2019 року; № 25 від 24.01.2019 року; № 27 від 24.01.2019 року; № 28 від 25.01.2019 року; № 29 від 28.01.2019 року; № 31 від 29.01.2019 року; № 35 від 04.02.2019 року; лист № 012/19 від 04.02.2019 року.
Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому, є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Суд зазначає, що наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних вказує на те, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не здійснювалися.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еконія 21».
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаним контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання товару, виконання послуг та оплати товару.
Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача ТОВ «Еконія 21» був зареєстрований як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.
Податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ «Еконія 21» на адресу позивача, надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.
Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагенти контрагента позивача - ТОВ «Еконія 21» є фігурантами в кримінальних провадженнях, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали перевірки, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ТОВ «ДОГІС» та ТОВ «КРОКСІ», ТОВ «ОРІДЖН ПРОДАКТ», ТОВ «ПРОМОУТ ТОРГ», ТОВ «РАЙСЕЛ ІНВЕСТ» (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.
Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаними контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
Відсутність у контрагента-постачальника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Еконія 21», а також право на формування податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Еконія 21» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 23444/04-36-14-20/3928847 від 24.04.2019 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017301420 від 11.06.2019 року підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 268 від 26.09.2019 року.
З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0017301420 від 11.06.2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов'язанням у розмірі 1 274 053,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 637 026,50 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49015, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андарія Девелопмент Груп" (50036, м. Кривий Ріг, вул. Тесленка, буд. 25, прим. 44, код ЄДРПОУ 39288479) судові витрати у розмірі 19210,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 02 березня 2020 року.
Суддя О.В. Серьогіна