про відмову в ухваленні додаткового рішення
м. Вінниця
02 березня 2020 р. Справа № 120/2555/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі:
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100), Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21001), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053)
про: визнання протиправним та скасування рішення,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100), Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21001), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1115111/2171406279 від 21.03.2019 року. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 22.03.2018 року. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1126682/2171406279 від 01.04.2019 року. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 28.03.2018 року. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
17.02.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, у якому останній просить стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., оскільки у резолютивній частині вказаного рішення фактично не вирішено питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката.
Згідно зі статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що рішення у справі прийнято в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, вирішення питання щодо ухвалення додаткового судового рішення також здійснюється у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення та дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Положеннями статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частини першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частини першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.
Як уже встановлено судом, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги та доручення № 9625 від 25.06.2019 року, додаткову угоду № 9415/1 від 25.06.2019 року до вказаного договору, а також прибутковий касовий ордер № 9625/п від 25.06.2019 року.
Водночас, у матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Надана представником позивача додаткова угода № 9415/1 від 25.06.2019 року не може вважатися детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у розумінні частини 4 статті 134 КАС України, оскільки у ньому не відображено, власне, детальний, розгорнутий опис виконаних робіт виконаних у межах даної адміністративної справи, який би свідчив про час витрачений адвокатом.
Суд, не заперечуючи можливість встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару, тим не менше, вказує, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, а частиною 5 статті 134 КАС України на суд покладено обов'язок надавати оцінку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
При цьому, оскільки представником позивача не зазначено кількості витраченого часу та вартості кожного виду робіт (послуг), які були проведені (надані) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по даній справі, суд позбавлений можливості визначити розмір витрат на правничу допомогу у сумі, що відповідала б діям, фактично вчиненим адвокатом по наданню правничої допомоги.
Тому зазначені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., на думку суду, належним чином не обґрунтовані.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною щодо подібного питання у постанові від 01.10.2018 року по справі № 569/17904/17.
Окрім іншого, як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи в якості документу, підтверджуючого сплату витрат на правову допомогу, представником позивача надано до суду копію прибуткового касового ордеру № 9625/п від 25.06.2019 року. Будь-яких інших документів для підтвердження здійснених витрат представником позивача не надано.
Визначення поняття розрахункового документа наведено у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
У свою чергу, порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами регулює Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148.
Пунктами 23, 25 вказаного Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутня квитанція до прибуткового касового ордера, яка б достовірно підтверджувала саме факт понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, що, у силу наведеної судової практики, є підставою для відмови у стягненні з відповідачів на користь позивача суми витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 134, 139, 248, 252, 256, 294, 297, КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено: 02.03.2020 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна