02 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3954/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5787-55 від 18.06.2019 року.
В обґрунтування позову позивач вказав, що вимога є протиправною та такою, що винесена не у спосіб та поза межами повноважень. Вказує на те, що з 01.03.2000 року по 25.03.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак з моменту реєстрації будь-якої підприємницької діяльності не здійснював та звітів не подавав, доходів від підприємницької діяльності не отримував, постійно працював найманим працівником. Упродовж 2016-2019 років проживав та працював за кордоном на території Республіки Польща та мав офіційний статус громадянина України, що мешкає за межами України, що підтверджується копією закордонного паспорта з відбитками дати виїзду та прибуття.
18.06.2019 року Головне управління ДФС у Волинській винесло оскаржувану вимогу №Ф-5787-55 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18276,72 грн., на підставі якої головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Полінчуком А.В. постановою від 31.07.2019 року ВП № 59668786 відкрито виконавче провадження.
Позивач зазначає, що 13.08.2019 року заборгованість по оскаржуваній податковій вимозі сплатив, однак вважає її протиправною, оскільки єдиний внесок нарахований податковим органом за період його перебування за кордоном, де він був офіційно працевлаштований, а тому єдиний внесок має право сплачувати лише на добровільних підставах. При цьому, заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування органу доходів та зборів не подавав.
Крім того, звертає увагу на те, що Головне управління ДФС у Волинській області мало право нарахувати єдиний внесок, прийнявши вимогу про його плату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів і зборів бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок.
Зазначає, що в оскаржуваній вимозі не визначено ні підстави нарахування боргу (недоїмки), ні періоду, за який здійснено таке нарахування. Вважає, що такі дії свідчать не лише про порушення відповідачем правил, що регулюють порядок нарахування єдиного внеску, а й принципу юридичної визначеності, що додатково свідчить про протиправність оскаржуваної вимоги.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позов від 19.02.2019 року вх. № 4408/20 позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI) та даних Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 надіслана податкова вимога про сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) за 2017 - 2018 роки. Позивач з 01.03.2000 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від суми отриманого доходу (прибутку), в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Однак, позивач свого обов'язку зі сплати ЄСВ не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість (недоїмка) в сумі 18276,72 грн.
Оскільки позивачем підприємницьку діяльність припинено лише 25.03.2019 року, тому вимога про сплату боргу винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, є правомірною, а відтак підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю. Водночас просить розгляд справи здійснювати з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
25.02.2020 року від Головного управління ДПС у Волинській області надійшло до суду клопотання, в якому просить здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.
Ухвалою суду від 02 березня 2020 року замінено у даній справі відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач з 01 березня 2000 року по 25 березня 2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач з 1981 року по 2015 рік працював за трудовим договором. Протягом 2016-2019 років періодично перебував за кордоном на території Республіки Польща, що підтверджується копією закордонного паспорта з відбитками дати виїзду та прибуття. На підтвердження працевлаштування на території Республіки Польща позивач надав суду копію трудового договору без перекладу від 21.02.2017 року, укладеного на невизначений строк з роботодавцем - компанією TRANS FALCON.
18 червня 2019 року Головне управління ДФС у Волинській області сформувало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5787-55 У у сумі 18276,72 грн. зі сплати єдиного внеску.
На підставі оскаржуваної вимоги головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Полінчуком А.В. відповідно до постанови від 31.07.2019 року ВП № 59668786 відкрито виконавче провадження.
На підтвердження оплати заборгованості з єдиного внеску позивач надав суду квитанцію від 13 серпня 2019 року №50, однак не погоджується із такою вимогою, що стала підставою для його звернення із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, що набрав чинності з 01.01.2011.
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (чинного на час прийняття оскаржуваної вимоги) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 01 березня 2000 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 25 березня 2019 року державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Таким чином в період з 01.03.2000 року по 25.03.2019 року згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця. Тобто, позивач є платником єдиного внеску у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону.
З матеріалів справи слідує та підтверджується витягом з Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інтегрованої картки платника податків, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72 грн. нарахована позивачу за його несплату в мінімально визначених розмірах за 2017-2018 роки.
Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями.
З 01 січня 2017 року фізичні особи - підприємці зобов'язані сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання чи неотримання доходів.
Так, у п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 (зі змінами, внесеними Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року) зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він підприємницьку діяльність не здійснював та не отримував прибутку від такої діяльності, а тому не має обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач є платником єдиного внеску з 01.01.2017 року, та зобов'язаний був сплачувати такий внесок незалежно від того, чи здійснював він фактично підприємницьку діяльність та чи отримував він внаслідок такої діяльності доходи.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, в тому числі і на час перебування за кордоном, чинним законодавством не передбачено.
Позивачем не надано доказів того, що він відноситься до будь-якої із зазначених вище категорій страхувальників, що звільняються від сплати єдиного внеску. Також не надано суду доказів сплати роботодавцем за позивача єдиного внеску.
Суд звертає увагу на те, що порядок подання звітів не впливає на порядок сплати єдиного соціального внеску, що визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449.
Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Абзацами 1-3 ч. 4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, у зв'язку з тим, що платник мав станом на 18.06.2019 року недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надіслав позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством надано право контролюючому органу обчислювати єдиний внесок згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акта перевірки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки на позивача, як на суб'єкта підприємницької діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" покладено обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі не нижче мінімального та позивачем не забезпечено сплату мінімальної суми єдиного внеску у встановлені строки, то відповідачем правомірно обчислено та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу сформовано вимогу про необхідність сплати позивачем боргу (недоїмки).
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 червня 2019 року №Ф-5787-55 У відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484).
Суддя В.Д. Ковальчук