м. Вінниця
02 березня 2020 р. Справа № 120/697/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватної агрофірми "Вікторія" до Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Приватна агрофірма "Вікторія" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що 13.02.2020 відповідачем прийнято постанову про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" основної винагороди в сумі 68761,58 грн.
Разом із тим, на думку позивача, вказана постанова є протиправною, адже відповідач забезпечив лише часткове виконання виконавчого документа, а тому основна винагорода повинна розраховуватись виходячи із фактично стягнутої ним суми заборгованості.
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 24.02.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку, визначеному ст. 287 КАС України, в судовому засіданні 02.03.2020. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
28.02.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову.
В судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві. Зокрема зазначила, що відповідно до положень ч. 5 ст. 31 Закону №1403 сума основної винагороди мала б бути розрахована пропорційно до суми фактично стягнутої приватним виконавцем заборгованості.
Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що у нього на виконання перебувало виконавче провадження ВП №60557455 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/235/19 від 22.10.2019. В ході примусового виконання рішення ним було накладено арешт на рухоме і нерухоме майно боржника, кошти боржника, його речові права оренди земельних ділянок, та застосовано до боржника інші заходи примусового виконання рішень. Також зазначив, що частину боргу було стягнуто з рахунків боржника, а частину боржник самостійно сплатив стягувачу. 13.02.2020 на підставі заяви стягувача про повне виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 222.10.2019 по справі №902/235/19 виконавче провадження ВП №60557455 було закінчено. В той же день, ним винесена постанова про стягнення з позивача залишку основної винагороди. З огляду на викладене, зазначає, що оскаржувана позивачем постанова є обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
В судовому засіданні оголошено перерву до 14:30 год. 02.03.2020, після якої представники сторін не з'явились, а тому враховуючи положення ч. 3 ст. 268 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 08.11.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60557455 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/235/19 від 22.10.2019 про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" заборгованості в загальній сумі 1844982,68 грн.
08.11.2019 відповідачем також винесено постанову про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" основної винагороди приватного виконавця в сумі 184498,27 грн.
Згідно розпоряджень приватного виконавця №60557455 від 21.01.2019 та від 13.02.2020 було перераховано кошти в загальній сумі 120985,50 грн. в рахунок погашення заборгованості та основної винагороди виконавця.
Також встановлено, що в період з 15.01.2020 по 05.02.2020 Приватною агрофірмою "Вікторія" було сплачено на наданий стягувачем рахунок кошти в сумі 1737311,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 15.01.2020 на суму 474311,88 грн., №85 від 21.01.2020 на суму 40000,00 грн., №112 від 30.01.2020 на суму 200000,00 грн., №119 від 30.01.2020 на суму 200000,00 грн., №121 від 30.01.2020 на суму 149000,00 грн., №123 від 05.02.2020 на суму 674000,00 грн.
10.02.2020 стягувач - МПП Фірма «Ерідон» звернулась до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з повним виконанням судового рішення.
Як наслідок, 13.02.2020 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№60557455 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Крім того, 13.02.2020 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника решти суми основної винагороди приватного виконавця в розмірі 68761,58 грн.
Разом із тим, не погоджуючись із постановою про стягнення основної винагороди приватного виконавця в розмірі 68761,58 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404, у редакції на момент винесення оспорюваної постанови).
Згідно із ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 3 статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Частинами 6-7 статті 31 Закону №1403 встановлено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Постанова №643, дата набрання чинності - 05.10.2016).
Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: фактичне виконання судового рішення; вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 08.11.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60557455 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/235/19 від 22.10.2019 про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" заборгованості в загальній сумі 1844982,68 грн.
Цього ж дня, тобто 08.11.2019, відповідачем також винесено постанову про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" основної винагороди приватного виконавця в сумі 184498,27 грн., яка становить 10% від суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом.
Доказів скасування чи/або оскарження позивачем вказаної постанови від 08.11.2019, якою визначено розмір основної винагороди приватного виконавця, в матеріалах справи не міститься.
Крім того, як слідує із долучених відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження ВП №60557455, з моменту відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/235/19 від 22.10.2019, зокрема щодо розшуку та арешту майна боржника, його рахунків у банках, тощо.
Разом із тим, 10.02.2020 МПП Фірма «Ерідон» (стягувач) звернулась до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП №60557455 в зв'язку з повним виконанням судового рішення.
При цьому, як уже було встановлено судом вище, в період з 15.01.2020 по 05.02.2020 Приватною агрофірмою "Вікторія" було сплачено на наданий стягувачем рахунок кошти в сумі 1737311,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 15.01.2020 на суму 474311,88 грн., №85 від 21.01.2020 на суму 40000,00 грн., №112 від 30.01.2020 на суму 200000,00 грн., №119 від 30.01.2020 на суму 200000,00 грн., №121 від 30.01.2020 на суму 149000,00 грн., №123 від 05.02.2020 на суму 674000,00 грн.
Наведені вище обставини, а саме сплата позивачем частини заборгованості безпосередньо на рахунки МПП Фірма «Ерідон», слугували підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60557455.
В той же час, враховуючи те, що приватним виконавцем стягнуто лише частину основної винагороди, яка була визначена постановою від 08.11.2019, відповідачем винесено постанову від 13.02.2020 про стягнення з позивача решту суми відповідної винагороди в розмірі 68761,58 грн.
Із наведеного вище слідує, що оскаржувана у даній справі постанова приватного виконавця від 13.02.2020 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 68761,58 грн. винесена відповідачем внаслідок несплати Приватною агрофірмою "Вікторія" суми винагороди, визначеної постановою від 08.11.2019, яка, в свою чергу, є чинною та позивачем не оскаржувалась.
При цьому, мотиви, якими представник позивача обґрунтовує протиправність винесення відповідачем постанови від 13.02.2020, фактично зводяться до її незгоди із розрахунком основної винагороди приватного виконавця, адже, на її думку, такий розрахунок мав би бути проведеним пропорційно до суми заборгованості, яка була стягнута безпосередньо приватним виконавцем.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що розмір основної винагороди приватного виконавця визначений відповідачем у постанові від 08.11.2019, яка не є предметом оскарження в межах даної справи, та яка є чинною, і позивачем не оскаржувалась.
Що ж до посилань представника позивача на положення ч. 5 ст. 31 Закону №1403, то суд зазначає наступне.
Так, дійсно зазначеними положеннями визначено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
В той же час, аналіз даної норми свідчить про те, що сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми у випадку, якщо виконавче провадження було закінчене при частковому виконанні виконавчого документа.
В даному ж випадку, не дивлячись на те, що сплата заборгованості була здійснена позивачем безпосередньо стягувачу, такі дії призвели до повного виконання рішення згідно виконавчого документа, який був предметом примусового виконання в межах виконавчого провадження ВП №60557455.
Крім того, як слідує із наявного у матеріалах справи листа за підписом генерального директора МПП Фірма «Ерідон» від 13.02.2020, лише після відкриття виконавчого провадження та вжиття приватним виконавцем заходів примусового впливу на боржника - Приватну агрофірму «Вікторія» рішення суду почало виконуватись. Спонукали його розпочати сплату боргу саме заходи примусового виконання рішення, що були здійсненні приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №60557455.
Таким чином, на думку стягувача, саме заходи примусового виконання рішення, які були вжиті приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №60557455, призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/235/19 від 22.10.2019.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги щодо скасування постанови приватного виконавця від 13.02.2020 з наведених у позовній заяві мотивів, задоволенню не підлягають.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З огляду на положення ст. 139 КАС України, питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат, вирішенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. ст. 255, 272 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Приватна агрофірма "Вікторія" (с. Українське, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30870291);
Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 02.03.2020.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна