м. Вінниця
02 березня 2020 р. Справа № 120/300/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905020142445 від 19.12.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державної служби;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу період проходження строкової військової служби з 31.10.1972 року по 12.11.1974 року до стажу державної служби;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905020142445 від 19.12.2019 року йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.
Позивач вважає таке рішення протиправним, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 31.01.2020 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
21.02.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Станом на 01.05.2016 року у позивача стаж державної служби становить 09 років 03 місяці 01 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до загального стажу роботи зараховується робота, виконання на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативних, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За правилами пунктів „в", „г" частини 3 зазначеної статті до загального стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання.
Це означає, що дійсна військова служба має зараховуватись до загального стажу роботи, а період такої служби не може зараховуватись до стажу при призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
У зв'язку з вищевказаним позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк, не більше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
01.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі про призначення йому пенсії по інвалідності з урахуванням заробітної плати до 2000 року.
Відповідно до виписки з розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі пенсію позивачу призначено по інвалідності з 01.07.2013 року.
27.01.2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду першого заступника голови Хмільницької районної державної адміністрації, де працює по даний час.
11.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії по інвалідності згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду зазначеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 905020142445 від 19.12.2019 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за відсутності необхідного стажу державної служби. Мотивуючи тим, що на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб. Повідомлено, що згідно поданих документів та матеріалів пенсійної справи, станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 перебував на державній службі. Стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 року складає 09 років 03 місяців 01 днів (з 01.02.2007 року по 01.05.2016 року), тому норми п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889 не дотримуються.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 25.03.1981 року у період з 31.10.1972 року по 12.11.1974 року позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР.
Позивач вважаючи, що відповідач мав зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», строк проходження ним строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 31.10.1972 року по 12.11.1974 року та призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України «Про державну службу».
01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
У пункті 10 Розділу 11 Закону №889-VIII вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У пункті 12 Розділу 11 Закону № 889-VIII вказано, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Пунктом 4 Порядку визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 25.03.1981 року у період з 31.10.1972 року по 12.11.1974 року позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 25.03.92 року № 2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 6 цього Закону визначено види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є відсутність необхідного стажу державної служби.
Разом з тим, враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що дійсна військова служба має зараховуватись до загального стажу роботи, але період такої служби не може зараховуватись до стажу державної служби при призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та доходить висновку про те, що проходження позивачем строкової військової служби у період з 31.10.1972 року по 12.11.1974 року в Збройних Силах СРСР підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 569/350/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905020142445 від 19.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 31.10.1972 року по 12.11.1974 року до стажу державної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )
Повне судове рішення складено та підписано суддею 02.03.2020 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна