Справа № № 585/248/20
Номер провадження 1-в/585/59/20
24 лютого 2020 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
адвоката- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в режимі відеоконференцзв'язку клопотання ОСОБА_5 , 1980 року народження,
про зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання в порядку ч.5 ст.72 КК України,
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до нього Закон України № 838-VIII від 26.11.2015 року та зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 22.10.2014 року по 16.12.2015 року за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 року та також зарахувати строк попереднього ув'язнення( час перебування у слідчих ізоляторах по справах, які знаходяться в межах того самого кримінального провадження ) у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 17.12.15 року по 24.01.16 року, з 24.02.16 року по 04.06.16 року, з 24.07.16 року по 14.12.16 року, з 14.01.17 року по 29.05.17 року та з 06.09.18 року по 24.12.18 року.
У судове засідання засуджений ОСОБА_5 не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав. В своїй заяві до суду просив розглядати його клопотання без його особистої участі.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання засудженого підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважав що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно зарахувати засудженому строк попереднього ув'язнення в строк покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 року період з 22.10.14 р. по 16.12.15 р., з 24.07.16 р. по 14.12.16 р., з 14.01.17 р. по 29.05.17 р., з 06.09.18 р. по 13.12.18 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. При цьому просив врахувати, що час слідування засудженого з слідчого ізолятора до виправної установи для відбування покарання та етапування засудженого за його заявою для ознайомлення з матеріалами справи не є попереднім ув'язненням і не може бути зарахованим за правилами ч.5 ст.72 КК України.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали особової справи засудженого та надані докази, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, яка застосовується судом на підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, провадження №13-31 кс18.
Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» ч. 5 ст. 72 КК України викладено у новій редакції, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Даний Закон набрав законної сили 21.06.2017 року.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, провадження №13-31 кс18, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком колегії суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 року за ч.2 ст.121. ч.4 ст.187 КК України до покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Строк відбування покарання рахується ОСОБА_5 з моменту затримання - з 22 жовтня 2014 року.(а.ос.с.23-28)
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 року вирок суду відносно ОСОБА_5 від 04.08.2015 року залишено без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. ( т.1 а.ос.с.33-37)
Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року набрав законної сили 16.12.2015 року.(т.1 а.ос.с.38)
Тобто терміном попереднього ув'язнення за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 року у ОСОБА_5 є період з 22.10.2014 року по 16.12.2015 року, який і підлягає зарахування за правилами ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року).
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року ОСОБА_5 тимчасово переведено з Роменської ВК № 56 до СІЗО м.Дніпропетровська для ознайомлення з матеріалами справи. ( т.1, а.ос.с.71)
А тому період з 24.02.2016 року по 04.06.16 року зарахуванню не підлягає, оскільки не є попереднім ув'язнення в розумінні Закону України «Про попереднє ув'язнення». Засуджений був етапований до слідчого ізолятора за його заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а не у зв'язку з проведенням слідчих дій чи розглядом кримінального провадження судом.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 21.06.2016 року ОСОБА_5 постановлено етапувати до Київського слідчого ізолятора, зарахувавши його за Вищим спеціалізованим судом України, для участі в судовому засіданні під час розгляду поданої ним касаційної скарги. ( т.1, а.ос.с.128). Згідно довідки Роменської ВК №56 засуджений вибув із колонії до Київського слідчого ізолятора,- 24.07.2016 року (а.с.2).
В подальшому, під час розгляду касаційної скарги на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 року, засудженого ОСОБА_5 , етапували до Роменської ВК№56, а звідти до СІЗО м.Дніпропетровськ, для виконання ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 22.11.2016 року для ознайомлення засудженого з матеріалами кримінального провадження в порядку ч.2 ст. 425 КПК України та повернутий до Київського СІЗО для участі в судових засіданнях касаційного суду. ( т.1а.ос.с.172,198).
Вищим спеціалізованим судом за результатами якого ухвалою Верховного Суду України від 13 грудня 2018 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а касаційні скарги без задоволення. ( т.2 а.ос.с.118-121)
Отже, за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, яка застосовується судом на підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, провадження №13-31 кс18) ОСОБА_5 необхідно зарахувати у строк відбуття покарання період його перебування в СІЗО у час коли це відбувалось за ухвалами суду під час перегляду вироку суду в касаційному порядку, зарахувавши строк з часу вибуття з Роменської ВК№56 до часу його повернення та в кінцевому періоді,- до постановлення рішення Вищим спеціалізованим судом Верховного Суду України за результатом перегляду вироку в касаційному порядку, а саме: з 24.07.16 року по 14.12.16 року; з 14.01.17 року по 29.05.17 року та з 06.09.18 року по 13.12.18 року (а.с.2 та т.2 а.ос.с.118-121) .
Період з 14.12.18 року по 24.12.18 року зарахуванню не підлягає, оскільки час слідування засудженого з слідчого ізолятора до установи для фактичного відбування покарання не є попереднім ув'язненням в розумінні Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Що стосується період з 17.12.15 року по 24.01.16 року вказаного засудженим ОСОБА_5 в своєму клопотанні, то матеріали особової справи не містять інформації про перебування останнього в умовах попереднього ув'язнення.
Керуючись ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, яка застосовується судом на підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, провадження №13-31 кс18), ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,-
Клопотання засудженого ОСОБА_5 , 1980 року народження про зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання в порядку ч.5 ст.72 КК України задовольнити частково.
Зарахувати ОСОБА_5 , 1980 року народження в строк відбуття покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 року строк попереднього ув'язнення з 22.10.14 року по 16.12.2015 року, з 24.07.16 р. по 14.12.16 р.. з 14.01.17 р. по 29.05.17 р., з 06.09.18 р. по 13.12.18 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду, засудженим - з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили в день розгляду справи апеляційним судом, якщо таку не було скасовано.
Повний текст ухвали оголошено 28 лютого 2020 року .
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1