Справа № 539/1709/19
Провадження № 2/539/36/2020
24 лютого 2020 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,
при секретарі Карпенко Т.П.,
з участю : представника позивача Таращенка В.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку,
Позивач обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .
В даному будинку діє внутрішньобудинкова система централізованого опалення, так як при проектуванні багатоквартирного будинку закладався засіб теплопостачання централізоване теплопостачання. Згідно з вимогами будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.
ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення до вказаного багатоквартирного будинку, в якому мешкає відповідач. Відповідачу присвоєно особовий номер споживача послуг з централізованого опалення 489103.
В 2002 році у квартирі встановлено систему індивідуального опалення та від'єднано від внутрішньобудинкових мереж опалення.
Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з опалення місць загального користування, проте позивачем такі послуги надаються, а відповідач їх приймає, від них не відмовляється і тому зобов'язаний проводити їх оплату.
В зв'язку з не оплатою опалення місць загального користування будинку по кожному місяцю опалювальних періодів з березня 2016 року по січень 2019 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 6855,96 грн.
На підставі вищевикладеного позивач прохає суд стягнути з відповідача 6855,96 грн. заборгованості за опалення місць загального користування будинку за вищевказаний період та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача Таращенко В. І. позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що попереднім власником квартири був її чоловік. Площа підвалу 128 кв.м., користуються всі площею 10*10 м. Іншою частиною підвалу вони не користуються. Труби не ізольовані. У будинку дві квартири зняті з житлового фонду. Платити таку суму вона не в змозі. Їй дають субсидію, однак її не вистачає, субсидія на МЗК не дається. Вона є інвалідом 2-ї групи.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Пояснила, що 22.03.2019 року було видано судовий наказ, де заявлено вимоги з 2008 року. Судовий рішенням відмовлено за строком позовної давності. Прохає застосувати строк позовної давності. Щодо суми по січень 2019 року вже прийнято судове рішення - судовий наказ. Зараз ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» фактично прохає переглянути судове рішення, що набрало законної сили. Нарахування здійснюється за всі МЗК, хоча ними користуються інші особи.
Заслухавши сторони, з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно правової позиції зазначеної у постанові Верховного суду України від 04.09.2019 року за № 539/2869/16-ц постачання теплової енергії здійснюється не квартирі як об'єкту права власності, а певному суб'єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.
У багатоквартирному будинку за вказаною адресою діє система централізованого опалення (а.с. 7).
Квартира відповідача була відключена від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення у зв'язку із облаштуванням автономного джерела тепло забезпечення.
За приписами п.п. 3, 4 Техумов виконано розрахунки кількості теплової енергії яка витрачається на опалення сходової клітини та розподільчими трубопроводами приміщень загального користування (підвал або горище) при відключенні окремих квартир від системи опалення.
Згідно акту обстеження місць загального користування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 07.05.2012, в якому зазначено кількість під'їздів в будинку, наявність опалювальних приладів в під'їзді, в якому знаходиться квартира відповідача, їх технічна характеристика, довжина і діаметр розподільчих трубопроводів в підвалі (а.с. 9).
На підставі акту обстеження, 02.01.2013 року виконано розрахунки кількості теплової енергії на опалення МЗК відносно даної квартири, згідно яких, починаючи з січня 2013 року проводиться нарахування плати за опалення МЗК.
Згідно акту обстеження місць загального користування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за підписами контролера ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» та начальника АДС ЛК ЖЕУ від 21.04.2016 року, встановлено в під'їзді будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, наявність опалювальних приладів, технічна характеристика, довжина і діаметр розподільчих трубопроводів в тому числі у підвалі (а.с. 12).
На підставі вказаного акту обстеження, виконано розрахунки кількості теплової енергії на опалення місць загального користування відносно квартири відповідача, згідно яких, починаючи з опалювального сезону 2016/2017 року проводиться нарахування плати за опалення місць загального користування. (а.с. 13).
Відповідно до актів підключення та актів відключення централізованого опалення відповідачу на протязі березня 2016 року по січень 2019 року були надані послуги з опалення місць загального користування (а.с. 18-24).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630.
Відповідно до п. 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359 затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.
Методика встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п. 1.2 Методики).
Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Методики встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у пунктах 2.1.-2.2. Методики.
З вищевикладеного вбачається, що для споживачів послуг з централізованого опалення квартири кількість спожитої теплової енергії для її оплати, визначається згідно пункту 12 Правил; а для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначається згідно пунктів 2.1.-2.2. Методики.
Таким чином судом встановлено, що розрахунки, надані відповідачем, проведені із застосуванням формули, передбаченої пунктом 2.1.4 Методики, тобто коли від централізованого теплопостачання відключились не всі споживачі, а частково, при відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК, сума заборгованості нарахувань за послуги з опалення місць загального користування за період з березня 2016 року по січень 2019 року становить 6855,96 грн. При цьому належних та допустимих доказів на спростування вказаних розрахунків відповідачем не надано.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року №539/1983/17.
Також судом встановлено, що в період з березня 2016 року по січень 2019 року споживач ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , оплату послуг з централізованого опалення місць загального користування багатоквартирного будинку не проводив, внаслідок чого утворилася заборгованість за даний період в сумі 6855,96 грн., що підтверджується письмовим розрахунком позивача. (а.с. 37-38).
З приводу наявної заборгованості позивач 20.03.2019 року звертався до відповідача із вимогою про погашення суми боргу (а.с. 31).
Розрахунок заборгованості позивачем проведено згідно з вимогами чинного законодавства, з урахуванням встановлених розпорядженнями міського голови періодів опалювального сезону, рішення Полтавської обласної ради про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, а також постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Таким чином, суд вважає, що у позивача наявні правові підстави для стягнення заборгованості на суму 6855,96 грн. за період з березня 2016 року по січень 2019 року.
Отримуючи комунальні послуги, відповідач зобов'язаний вносити за них плату, яка відповідно до п.п.18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. № 630 здійснюється щомісяця, не пізніше 20-го числа, що настає за розрахунковим відповідно до затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).
Згідно ст.ст. 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг із зобов'язанням оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов'язується забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.
Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з опалення місць загального користування, проте позивачем надаються такі послуги, а відповідач їх приймає, що є підставою для виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Цей обов'язок кореспондується споживачу теплової енергії також вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 02 травня 2018 року за №539/1983/17.
Отже, обов'язок відповідача оплачувати послуги з теплопостачання зберігається навіть за відсутності договору на надання житлово-комунальних послуг.
Позивач звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за опалення місць загального користування будинку за період з грудня 2008 року по січень 2019 року в сумі 9852 грн. 53 коп..
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 22.03.2019 року відмовлено ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» у задоволенні заяви щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 (а.с. 36).
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість за отримані послуги з опалення місць загального користування багатоквартирного будинку, розмір заборгованості підтверджено документально, суд вважає вимоги позивача правомірними.
Разом з тим, враховуючи, що в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу 21.03.2019 року, тобто в березні 2019 року.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що в даному випадку за вимогами про стягнення боргу з березня 2016 року по січень 2019 року строк позовної давності не сплив.
Отже, відповідно до розрахунків нарахування заборгованості, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір, позов було задоволено, однак відповідач, як інвалід 2 групи (довідка МСЕ №0170290 від 10.01.2011 року), від сплати судових витрат звільнений, суд у відповідності до ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне судові витрати у виді сплаченого позивачем ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 1921 грн. віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (ЄДРПОУ 05541083, юридична адреса 37500 м. Лубни, вул. Чкалова, 17) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (р/р № НОМЕР_3 ТВБВ 10016/0226 ФПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467), заборгованість за опалення місць загального користування будинку за період з березня 2016 року по січень 2019 року в розмірі 6 855 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп.
Судові витрати у виді сплаченого позивачем обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Лубнитеплоенерго» при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 1921 грн. віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного рішення 28.02.2020 року.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Ю.А. Іващенко