Справа № 283/2739/19
провадження №1-кп/283/69/2020
28 лютого 2020 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:
під головуванням - судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судових засідань ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,
його законного представника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малині кримінальне провадження № 12019060080000623 від 06 жовтня 2019 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, студента 3 курсу Малинського професійного ліцею, не одруженого, не працюючого, не судимого,
в скоєнні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,
в скоєнні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 126 КК України,
06 жовтня 2019 року близько 03-ї години неповнолітній ОСОБА_5 , на ґрунті особистих неприязних відносин, на вул. Дорошок в м. Малині, тримаючи в правій руці резинову палицю, яку попередньо взяв вдома, підійшовши до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які розмовляли на вулиці, умисно наніс один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого останній впав на землю, отримавши тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеню лівого ока, рваної рани лівого ока з відривом внутрішньоочних тканин, тотальної гіфами лівого ока, тотального гемофталь лівого ока, закритого перелому кісток носа, лінійного перелому передньої стінки гайморової пазухи зліва, травматичного перелому лівої вилицевої кістки без зміщення відломків, які по своїй категорії відносяться до середнього ступеню важкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
Цього ж дня, без розриву в часі, обвинувачений ОСОБА_8 наблизившись до лежачого на землі потерпілого умисно, почергово обома ногами наніс близько десяти ударів по голові та тулубу, завдавши ОСОБА_4 фізичного болю.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Показав, що 06 жовтня 2019 року він запросив до себе додому свого сина від першого шлюбу, який проживає окремо, для спілкування. Під час вечері вживали спиртні напої. Пам'ятає, що його співмешканка зробила зауваження сину з приводу вживання останнім наркотиків, на що той почав вести себе агресивно та вдарив спочатку ОСОБА_7 , а коли він намагався втрутитись в це, то ОСОБА_4 і йому розбив обличчя, після чого пішов в невідомому напрямку. Приблизно в цей час прийшов його пасинок, якому він розповів про події, що стались. Намагаючись поговорити з сином та розібратись в усьому він побіг за ним. Коли вони розмовляли на вулиці Дорошок, до них підійшов ОСОБА_5 та один раз палицею вдарив ОСОБА_4 по обличчю, а коли той впав на землю, він декілька разів ногами вдарив сина по тулубу та обличчю. Розкаюється у вчиненому, відшкодував потерпілому 3000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 вказав на те, що повернувшись 06 жовтня 2020 року додому зустрів на подвір'ї будинку вітчима ОСОБА_8 , який був побитий. На питання, що сталось, той відповів, що їх з його матір'ю ОСОБА_7 побив ОСОБА_4 , який приходив до них на запрошення вітчима. Конфлікт виник з приводу начебто вживання потерпілим наркотичних засобів. Будучи розлюченим та ображеним за свою матір, він зайшовши до будинку взяв гумову палицю, та побіг наздоганяти вітчима. Пробігши незначну відстань, побачив як на вулиці розмовляли Хусаїнови, та підійшовши до них запитав навіщо вдарили його матір, після чого палицею вдарив ОСОБА_4 по обличчю зліва, від чого той впав на землю, закривши руками голову, а ОСОБА_8 ногами вдарив декілька разів по голові та тулубу свого сина. На цьому конфлікт було вичерпано. Розкаюється у вчиненому.
Потерпілий підтвердивши фактичні обставини спричинення йому тілесних ушкоджень за обставин викладених в обвинувальному акті та повідомленими обвинуваченими щодо механізму та послідовності спричинення ударів, однак заперечив щодо причин виникнення конфлікту в будинку свого батька. Зазначив, що цьому передувала розмова щодо вживання наркотичних засобів саме ОСОБА_5 . Пред'явив цивільний позов про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 27026,35 грн.
Вина обвинувачених в вчиненні інкримінованого їм суспільно небезпечного діяння стверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
Даними протоколу огляду місця події від 06 жовтня 2019 року під час складення якого оглянуто місцевість ділянки по вул. Дорошок в м. Малині, де зі слів ОСОБА_8 стався конфлікт між ним, його пасинком та потерпілим.
07 листопада 2019 року обвинувачений ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції резинову палицю, якою 06 жовтня 2019 року було спричинено один удар по обличчю ОСОБА_4 , та яка згідно протоколу слідчої дії від цієї дати оглянута. Згідно висновку спеціаліста №951/11646 від 21.12.2009 року дана палиця виготовлена промисловим способом по типу палиць резинових, що перебувають на озброєнні в правоохоронних органах. До категорії холодної зброї і спеціальних засобів не відноситься.
Під час проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 07 листопада 2019 року останній вказав, що в ході розмови з батьком на вулиці Дорошок в м. Малині, до них підійшов ОСОБА_5 та тримаючи в правій руці резинову палицю наніс один удар йому в ліву частину обличчя саме в ділянку ока, від отриманого удару він впав на землю на правий бік. В подальшому до нього наблизився ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які почергово почали наносити йому дари по голові, обличчю, тулубу, кінцівкам, всього нанісши 10-15 ударів.
При проведенні слідчого експерименту з свідком ОСОБА_9 07 листопада 2019 року свідок зазначив, що ОСОБА_5 наблизившись до потерпілого резиновою палицею, яку тримав в руці наніс один удар по нозі, та в подальшому обвинувачені почергово обома ногами стали наносити удари потерпілому.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №440 від 15.11.2019 року у ОСОБА_4 малися тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеню лівого ока, рваної рани лівого ока з відривом внутрішньоочних тканин, тотальної гіфеми лівого ока, тотального гемофталь лівого ока, закритого перелому кісток носа, лінійного перелому передньої стінки гайморової пазухи зліва, травматичного перелому лівої виличної кістки без зміщення відломків, які по своїй категорії відносяться до середнього ступеню важкості, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я, могли виникнути від дії твердого/их, тупого/их предмету/ів.
Дані ушкодження не могли виникнути внаслідок самостійного падіння з положення стоячи на тверду поверхню.
Показання ОСОБА_4 надані під час проведення слідчого експерименту відповідають характеру та механізму заподіяння тілесних ушкоджень, де він вказує, що йому було спричинено травмуючі дії в ділянку обличчя.
Показання свідка ОСОБА_9 відповідають характеру та механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень тільки в тій частині, де він вказує, що останньому було спричинено травмуючі дії в ділянку обличчя.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час проведення з ним слідчого експерименту 26 листопада 2019 року вказував на те, що палицею, яку він тримав в правій руці наніс один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_4 , від чого той впав на землю, а ОСОБА_8 ногами наніс декілька ударів ногами по тулубу, потиличній частині голови та праву частину обличчя.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №457 від 27.11.2019 року дані покази ОСОБА_5 відповідають механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому лише в тій частині, де він вказує, як були спричинені травмуючі дії останньому в ліву частину обличчя.
В медичній документації тілесних ушкоджень в ділянці правої частини обличчя, тулубу, кінцівок не відмічено.
Потерпілий під час спричинення йому тілесних ушкоджень, можливо, міг відчувати фізичний біль.
При проведенні слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_8 28 листопада 2019 року, останній вказував на те, що 06 жовтня 2019 року наблизившись до сина, який лежав на землі почергово обома ногами став наносити йому удари по голові та тулубу, нанісши близько 10 ударів.
З урахуванням приведених доказів, які не суперечать один одному, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів упередженості потерпілого до обвинувачених, а тому виходячи з викладеного, розглянувши справу в межах обвинувачення, суд визнає винуватим ОСОБА_5 в умисному спричиненні ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та кваліфікує ці його винні дії за ч.1 ст. 122 КК України
та ОСОБА_8 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України за ознаками умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченим суд враховує, що вони посередньо характеризуються за місцем проживання, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, частково відшкодували завдану шкоду.
Обставиною, яка пом'якшує їх покарання, суд визнає щире каяття. При цьому, враховується, що на момент скоєння злочину ОСОБА_5 не досяг повноліття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 не виявлено. Обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Тому, виходячи з наявності обставин, що пом'якшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані досудової доповіді, перелік покарань, які можливо застосувати до неповнолітнього обвинуваченого та непрацюючого ОСОБА_8 суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням відповідно до ст. 75, 104 КК України, а обвинуваченому ОСОБА_8 у виді громадських робіт, яке буде необхідним й достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів та соціальної реабілітації,
При вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 суд керується статтями 23, 1166 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так, в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 7026,35 грн., суд вважає їх обґрунтованими та доведеними документально.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. з ОСОБА_5 позов слід задовольнити, з огляду на таке.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, потребу в подальшому лікуванні та пов'язані з цим психологічні незручності, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_10 , і яка на думку суду, буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку потерпілий отримав внаслідок вчинення злочину.
В той же час, враховуючи співмірність наслідків, які заподіяні обвинуваченим ОСОБА_8 в результаті вчинення злочинних дій, принцип диспозитивності, та розмір заявлених вимог потерпілим, суд вважає про справедливість стягнення з нього розміру завданої моральної шкоди в 6000 грн.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 373, 374 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ст.122 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ст.126 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Речові докази: резинову палицю, яка передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Малинського ВП - конфіскувати в дохід держави.
Позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 7026,35 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а всього 17026,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя