Справа № 761/48524/19
Провадження № 1-кс/761/477/2020
21 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 поданого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
19 грудня 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 поданого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року у справі № 761/48700/18, провадження 1-кс/761/33105/2018 на садовий (дачний) будинок загальною площею 429,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0, 0504 га, земельна ділянка загальною площею 0,497 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Клопотання, мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року у справі №761/48700/18, провадження 1-кс/761/33105/2018 необґрунтовано накладено арешт на земельні ділянки садовий (дачний) будинок загальною площею 429,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0, 0504 га, земельна ділянка загальною площею 0,497 га за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 про арешт належного їй майна дізналась з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.12.2019.
Крім того, підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за № 12016100020007477 від 05.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 209 КК України, не пред'явлено, слідчим вона ніколи не викликалась, показів по справі не надавала, в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на підробку правовстановлюючих документів щодо вказаного майна ОСОБА_4 .
За обставинами вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші особи привласнювали майно шляхом підробки правовстановлюючих документів, що видавалися Товарною Біржою «Народна», Київською універсальною біржою.
Висновком експерта КНДЕКЦ МВС України від 3.10.2017 № 8-4/1593 встановлено, що документи на підставі яких здійснювалась реєстрація права власності та подальше відчуження права власності на об'єкти нерухомого майна містять ознаки підробки, а саме договори купівлі продажу Товарної Біржи «Народна», Київської універсальної біржи, Інформаційні довідки БТІ м. Києва, технічні паспорти, листи ГУ Держгеокадастру у м. Києві, але у вказаному висновку експерта відсутні посилання на підробку правовстановлюючих документів належного ОСОБА_4 нерухомого майна.
У зв'язку із чим, Мікулінська до злочинної діяльності ОСОБА_5 , Непийводи та інших осіб не має жодного відношення, вказане майно на Товарній Біржі «Народна», Київської універсальної біржі не придбавалося, Інформаційні довідки БТІ м. Києві, технічні паспорти, листи ГУ Держгеокадастру у м. Києві не підроблювались.
В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 , підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та просив задовольнити його.
Прокурор в судове засідання не прибув, відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України орган досудового розслідування про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином та завчасно.
Заслухавши пояснення представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, а також матеріали клопотання про арешт майна справа № № 761/48700/18, провадження 1-кс/761/33105/2018, слідчий суддя прийшла до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів убачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року в межах кримінального провадження №12016100020007477 від 05.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 209 КК Українинакладено арешт на земельні ділянки садовий (дачний) будинок загальною площею 429,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0, 0504 га, земельна ділянка загальною площею 0,497 га за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, як слідує з мотивувальної частини згаданої ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_4 земельні ділянку садовий (дачний) будинок стало те, що вона є речовим доказом, оскільки набута кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, згідно з даними ухвали слідчого судді від 26.12.2018, постановою від 03.12.2018 визнано речовим доказом земельні ділянки садовий (дачний) будинок визнано речовим доказом у зв'язку з тим, що вона є предметом правопорушення та має ознаки речового доказу у кримінальному проваджені, а також може бути використана для забезпечення можливої конфіскації майна.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, на момент накладення арешту на згадане майно у кримінальному провадженні № 12016100020007477 від 05.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 209 КК України, слідчим та прокурором не було доведено об'єктивними даними, що існує обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_4 причетна до вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Так само, не було доведено слідчим та прокурором того, що потреби досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні.
При цьому, арештовані земельні ділянки садовий (дачний) будинок на переконання слідчого судді, необґрунтовано і безпідставно постановою прокурора від 03.12.2018 визнана речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, адже матеріалами клопотання про арешт майна не доведено, що вона є предметом правопорушення та має ознаки речового доказу у кримінальному проваджені, а також може бути використана для забезпечення можливої конфіскації майна в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 12016100020007477 від 05.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 209 КК України
Тобто, в розумінні ст. 98 КПК України, арештована земельна ділянка садовий (дачний) будинок, не може бути визнана речовим доказом, відповідно не доведено наявності правової підстави для арешту майна, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, наявними в розпорядженні слідчого судді матеріалами встановлено, що арешт на земельні ділянки садовий (дачний) будинок загальною площею 429,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0, 0504га, земельна ділянка загальною площею 0,497 га за адресою: АДРЕСА_2 , належить на підставі договорів купівлі- продажу земельної ділянки від 03.12.2016.
Таким чином, ОСОБА_4 у законний спосіб отримано земельні ділянки, а її арешт фактично є втручанням у право власності та право на мирне володіння своїм майном.
Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що в кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на згадані земельні ділянки, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2018 на земельні ділянки, садовий (дачний) будинок загальною площею 429,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0, 0504 га, земельна ділянка загальною площею 0,497 га за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням набуття її у законний спосіб ОСОБА_4 є таким, що направлений на порушення права власності та права на мирне володіння майном.
На підставі наведеного, клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 слід задовольнити, а арешт майна - скасувати.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, - задовольнити.
Арешт майна, накладений у кримінальному провадженні № 12016100020007477 від 05.06.2016, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 26 грудня 2018 у справі № 761/48700/18, провадження 1-кс/761/33105/2018, а саме: садовий (дачний) будинок загальною площею 429,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0, 0504 га, земельна ділянка загальною площею 0,497 га за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт України серія та номер НОМЕР_2 , виданий 13.12.1996 Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1