26 лютого 2020 року
м. Чернівці
справа № 715/951/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Чубрей І.І.
позивач ОСОБА_1
відповідачі Сторожинецька місцева прокуратура Чернівецької області, Cторожинецький ВП ГУНП в Чернівецькій області, Державна Казначейська служба Україна, Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2019 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Цуренко В.А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Просив стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на його користь 250 000 гривень відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Посилався на те, що відповідно до обвинувального акту від 16 серпня 2017 року органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 11 травня 2017 року об 20 годині 55 хвилин, в ході проведення оперативної закупівлі, перебуваючи біля будинку № 164, який знаходиться по вулиці Головній в селі Кам'янка Глибоцького району Чернівецької області за заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 200 гривень, незаконно збув покупцю ОСОБА_2 паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження, що згідно висновку експерта № 388-Х є канабісом 0,772 грам. Крім цього, 2 серпня 2017 року об 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку по вулиці Синюка в селі Кам'янка Глибоцького району Чернівецької області, за грошові кошти у сумі 150 гривень повторно продав покупцю ОСОБА_2 поліетиленовий пакет в якому знаходилася речовина рослинного походження, що згідно висновку експерта № 693-Х від 3 серпня 2017 року є канабісом вагою 2,5477 грамів.
Отже, слідчим СВ Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Волошенюк Ю.В. за погодженням з заступником керівника Сторожинецької місцевої прокуратури у кримінальному провадженні від 11 травня 2017 року № 12017260080000228 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Тим самим орган досудового розслідування дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, а саме незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчинений повторно.
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2018 року позивача визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції був залишений без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року залишено без змін.
Позивач ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 2 серпня 2017 року (дата його затримання по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення) по 20 листопада 2018 року (дата завершення судового розгляду), тобто 15 місяців 18 днів. У зв'язку із вказаним, йому була завдана моральна шкода.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2019 року позовнi вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом зобов'язання списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури в розмірі 70 000 гривень.
Суд виходив з того, що в результаті незаконних дій Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, позивачу ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у моральних та фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, певній невизначеності щодо майбутнього. Переживання супроводжувалися необхідністю виправдовуватись та доводити свою невинуватість в інкримінованих діяннях, а також приниженням, соромом, втратою можливості самореалізації. Це створювало негативну психологічну обстановку, сприяло упередженому ставленню до нього. При цьому перебування позивача під слідством і судом безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань.
ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 2 серпня 2017 року (дата його затримання по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення) по 20 листопада 2018 року (дата завершення судового розгляду), тобто 15 місяців 18 днів.
Відшкодування моральної шкоди в сумі 70 000 гривень буде сприяти відновленню емоційного стану позивача, в тому числі відповідатиме засадам розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) і справедливості.
Додатковим рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 9 грудня 2019 року зазначено в мотивувальній частині судового рішення від 6 грудня 2019 року у справі №715/951/19, окрім існуючого тексту також текст наступного змісту:
«Згідно ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
В матеріалах справи наявні докази, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006055298 та роздруківка з сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджують, що Сторожинецька місцева прокуратура Чернівецької області та Cторожинецький ВП ГУНП в Чернівецькій області в особі Глибоцького ВП ГУНП в Чернівецькій області не являються юридичними особами та не можуть бути відповідачами по справі. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області та Cторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області в особі Глибоцького ВП ГУНП в Чернівецькій області не підлягають задоволенню, а тому в частині даних позовних вимог слід відмовити з вказаних вище підстав».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначав, що під час визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини справи.
Наявність тієї обставини, що позивач був засуджений до покарання з іспитовим терміном, а також те, що він раніше неодноразово притягувався за вчинення адміністративних правопорушень не може бути підставою для зменшення суми грошового відшкодування моральної шкоди.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
Головне управління Національної поліції України подало відзив на апеляційну скарги.
Просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Посилається на те, що позивачем не доведено ті обставини, що йому було завдано моральну шкоду внаслідок страждання, погіршення стосунків з близькими та родичами. Судом першої інстанції належним чином було взято до уваги обставини справи, які характеризують позивача. Сума в розмірі 70 000 гривень, яка стягнута в рахунок відшкодування моральної шкоди за судовим рішення, є завищеною.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до обвинувального акту від 16 серпня 2017 року органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 11 травня 2017 року об 20 годині 55 хвилин, в ході проведення оперативної закупівлі, перебуваючи біля будинку № 164, який знаходиться по вулиці Головній в селі Кам'янка Глибоцького району Чернівецької області за заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 200 гривень, незаконно збув покупцю ОСОБА_2 паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження, що згідно висновку експерта № 388-Х є канабісом 0,772 грам. Крім цього, 2 серпня 2017 року об 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку по вулиці Синюка в селі Кам'янка Глибоцького району Чернівецької області, за грошові кошти у сумі 150 гривень повторно продав покупцю ОСОБА_2 поліетиленовий пакет в якому знаходилася речовина рослинного походження, що згідно висновку експерта № 693-Х від 3 серпня 2017 року є канабісом вагою 2,5477 грамів.
Слідчим СВ Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Волошенюком Ю.В. за погодженням з заступником керівника Сторожинецької місцевої прокуратури у кримінальному провадженні від 11 травня 2017 року № 12017260080000228 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України . Орган досудового розслідування дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 с.307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчинений повторно.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 2 серпня 2017 року, об 20 годині 35 хвилин 2 серпня 2017 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, заступником начальника СВ Глибоцького ВП СВП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Волощенюком Ю.В.
Ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 4 серпня 2017 року за наслідками розгляду клопотання заступника начальника СВ Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області погодженого першим заступником керівника Сторожинецької місцевої прокуратури про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, було застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 години 35 хвилин 01 вересня 2017 року. Застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 70 000 гривень та відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України покладено відповідні обов'язки (а.с.10-11).
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2018 року визнано невинуватим та виправдано ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України (а.с.12-17) .
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.18-25).
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2018 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення (а.с.33-36).
Відповідно до листа № 480/123/58/01-2018 від 6 грудня 2018 року Ізолятора тимчасово тримання № 1 (м. Чернівці) ГУНП в Чернівецькій області, ОСОБА_1 утримувався в ІТТ №1 в період часу з 1 години 30 хвилин 3 серпня 2017 року по 11 годину 30 хвилин 4 серпня 2017 року на підставі протоколу затримання по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (а.с.37).
Згідно листа № 333/4-6384 від 07 грудня 2018 року Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор», ОСОБА_1 утримувався в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» з 4 серпня 2017 року по 8 серпня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді від 4 серпня 2017 року. 8 серпня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з-під варти на підставі внесення застави (а.с.39).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно частин 1-3 статті 21 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року, № 266/94-ВР (далі - Закону) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно пункту 1 статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду.
Однак, визначаючи розмір такої моральної шкоди суд не врахував наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру на відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, належить виходити із розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час відшкодування, тобто ухвалення судового рішення.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.
Тлумачення частини другої статті 13 Закону дозволяє зробити висновок, що розмір моральної шкоди у мінімальному розмірі заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом є гарантованим мінімумом такого відшкодування виходячи лише з тривалості кримінального провадження відносно особи.
Судом першої інстанції неправильно встановлено, строк за який ОСОБА_1 підлягає відшкодування завдана моральна шкода, оскільки закінченням такого стоку є набрання виправдувальним вироком законної сили (24 квітня 2018 року), а не ухвалення постанови Верховного Cуду від 20 листопада 2018 року про залишення вироку Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2018 року та ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року залишено без змін.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 243/10342/18.
Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 2 серпня 2017 року (дата його затримання по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення) по 24 квітня 2018 року (дата вступу в законну силу виправдувального вироку суду), тобто 8 місяців 23 дні.
Гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 виходячи з тривалості кримінального провадження щодо нього складає 36 587 гривень 78 копійок, виходячи з наступного розрахунку:
(4173/31х30 + 4173х7 + 4173/30х24=4038,38+29211+3338,4=36587,78)
Апеляційний суд визначаючи розмір моральної шкоди враховує те, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування було порушено нормальні життєві зв'язки, душевний стан і спосіб життя позивача, а також характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, тривалий строк перебування під слідством і судом, строк перебування під вартою, обмеження у вільному пересуванні як по території України, так і за її межами, неможливість вільно займатися трудовою діяльністю, відсутність можливості у позивача забезпечити нормальне існування, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди в сумі 70 000 гривень.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції помилково стягнув моральну шкоду з Державної казначейської служби України, замість держави Україна.
Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 4 Закону відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року, № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно підпункту 3 пункту 3 вказаного Положення казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц зробила висновок про те, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
В постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання».
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Викласти другий абзац резолютивної частини рішення в новій редакції.
Стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 гривень.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у поставові від 9 жовтня 2019 року у справі №657/2649/15-ц.
В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2019 року з підстав, які викладені в цій постанові.
Змінити резолютивну частину рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2019 року, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в новій редакції.
Стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 28 лютого 2020 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді М.І. Кулянда
Н.Ю. Половінкіна