Справа №640/17017/17 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження 11-кп/818/179348/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: п.6 ч.2 ст.115 КК України
Іменем України
18 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2018 відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), -
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Ондокузмайс (Оndokuzmayis) Турецької Республіки, громадянин Турецької Республіки, який тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому п.6 ч.2 ст.115 КК України, та йому призначено покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком вирішена доля речових доказів, процесуальні витрати стягнуті з обвинуваченого.
Згідно вироку, з 26.02.2015 громадянин Турецької Республіки Йлдирим Сервет, перебував на території України, а з 01.07.2015 проживав разом із громадянкою України ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з відсутністю постійного місця роботи в липні-серпні 2015, у Йлдирим Сервет склалось скрутне матеріальне становище.
В цей період часу, точні дата та місце не встановлені, до Йлдирим Сервет звернувся ОСОБА_11 із проханням зустріти громадянина Турецької Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), який 06.08.2015, прибуває до міжнародного аеропорту «Харків», на що останній погодився. Припускаючи, що в розпорядженні ОСОБА_12 буде досить велика сума грошей і цінні речі та усвідомлюючи, що в інший, ніж злочинний спосіб він не зможе покращити своє матеріальне становище, ОСОБА_14 Сервет вирішив вбити ОСОБА_12 , після чого заволодіти його майном.
Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_14 Сервет розробив план, відповідно до якого він орендує квартиру, куди під приводом заселення привезе ОСОБА_12 . Знаходячись в квартирі, у зв'язку із відсутністю осіб, які могли б завадити реалізації його наміру, він скоїть вбивство потерпілого після чого заволодіє грошима та іншими речами останнього.
З метою реалізації свого злочинного умислу, 05.08.2015 ОСОБА_15 звернувся до своєї співмешканки ОСОБА_10 із проханням знайти для ОСОБА_12 квартиру, яка здається у по-добову оренду. При цьому ОСОБА_14 Сервет не повідомляв ОСОБА_10 про свій злочинний намір стосовно ОСОБА_12 , а навпаки, з метою притуплення її пильності пояснив, що до нього приїздять друзі з Турецької Республіки і квартира потрібна саме їм.
Протягом цього ж дня ОСОБА_10 , яка не була обізнана про злочинний намір ОСОБА_8 , та не могла припускати, що він збирається вчинити злочин, уклала із ОСОБА_16 усний договір про оренду квартири АДРЕСА_2 , заплативши за оренду грошові кошти в сумі 3080грн.
06.08.2015 близько 03год. 40хв., Йлдирим Сервет в міжнародному аеропорту «Харків» зустрів громадянина Турецької Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), який прилетів на територію України авіарейсом №750 «Стамбул-Харків», та знайомих останнього ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) і ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 ), що прибули разом із ним. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 на орендованому автомобілі таксі перевіз ОСОБА_12 , ОСОБА_17 і ОСОБА_19 до квартири АДРЕСА_2 .
Біля 04год. 20хв., цього ж дня ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні вказаної квартири, усвідомлюючи, що у разі блискавичного нападу і вбивства потерпілого, ОСОБА_17 і ОСОБА_19 злякаються і перебуваючи в шоковому стані не зможуть чинити йому опір та перешкодити реалізувати свій злочинний умисел до кінця, вирішив скоїти вбивство ОСОБА_12 в їх присутності.
Продовжуючи свої злочинні дії та не узгоджуючи їх з ОСОБА_17 і ОСОБА_19 , ОСОБА_8 дістав із своєї сумки ніж, заздалегідь приготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, та з метою подолання можливого опору, наблизився зі спини до ОСОБА_12 , який не очікував нападу. Стоячи позаду останнього, ОСОБА_14 Сервет одною рукою схопив ОСОБА_12 за шию та прижав до свого тіла, обмежуючи тим самим свободу його рухів та не даючи можливості чинити опір. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого і бажаючи їх настання, ОСОБА_14 Сервет наніс ножем не менше трьох ріжучих ударів по шиї, правому плечу та по пальцях правої і лівої руки ОСОБА_12 , який намагався закритись від спричинення ударів, тим самим заподіявши, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2255-Дм/15 від 22.09.2015, наступні тілесні ушкодження:
- різану рану шиї з перетином правої грудинно-ключично-соскоподібного м'язу, правої загальної сонної артерії, правої пластини щитовидного хряща гортані, правої внутрішньої яремної вени;
- різану рану на зовнішній поверхні правого плеча;
- різану рану на згинальній поверхні основної фаланги 1-го пальця лівої кисті;
- різану рану на згинальній поверхні основної фаланги 1-го пальця правої кисті.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 упав на підлогу та помер на місці.
Причиною смерті ОСОБА_12 стало різане поранення правої бокової поверхні шиї з перетином правого грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, правої загальної сонної артерії, правої пластини щитовидного хряща і правої внутрішньої яремної вени, які призвели до гострої крововтрати.
Упевнившись у тому, що ОСОБА_12 не подає ознак життя, ОСОБА_14 Сервет з метою запобігання можливості залишення квартири та виклику на допомогу сторонніх осіб, а також вчинення опору, вдягнув наручники на ОСОБА_17 та ОСОБА_19 .
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , діючи із корисливих мотивів, оглянув речі ОСОБА_21 , та заволодів майном останнього а саме:
- браслетом із білого золота з діамантами, вартість якого не встановлено;
- каблучкою золотою з рубіном та смарагдом, вартість якої не встановлено;
- каблучкою із білого золота з діамантами, вартість якої не встановлено;
- годинником Rolex serial 790MG797 Model 116 660, вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №1295 від 09.11.2016, 204627грн.;
- телефоном Vertu Signature S Design Platinum Single Diamond, вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №1295 від 09.11.2016, 150 000грн.;
- грошовими коштами в сумі 20 000 доларів США, що станом на 06.08.2015 за курсом НБУ, складає 431 317грн. 20коп., а всього на загальну суму 785 944грн 20коп.
Після вчинення злочину ОСОБА_8 з викраденим майном покинув квартиру, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати у зв'язку з тим. що судом в процесі розгляду справи було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та направити кримінальне провадження на новий розгляд в суд першої інстанції. Вказав, що справа була розглянута відповідно до ст. 323 КПК України у спеціальному провадженні у зв'язку із перебуванням обвинуваченого в міжнародному розшуку. Обвинувачений в судовому засіданні не допитувався, адвокат не мав змоги узгодити з ним лінію захисту, вина ОСОБА_8 належними та допустимими доказами не доведена. Вважає, що по справі не надано беззаперечних доказів, які б підтверджували вину обвинуваченого, свідок ОСОБА_17 є зацікавленою особою. Зазначив, що під час судового розгляду були допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги; захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, в тому числі, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист.
Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2018 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому п.6 ч.2 ст.115 КК України.
При цьому, згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 374 ч.3 п.2 КПК України встановлено, що в мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Наведені вище норми кримінального процесуального закону районним судом при розгляді кримінального провадження та ухваленні рішення по справі належним чином не виконано.
На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину районний суд навів у вироку такі докази: показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 ; протокол огляду місця події від 08.08.2015; протокол огляду трупа від 08.08.2015; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2015; протокол проведення слідчого експерименту від 10.08.2015; протокол огляду місця події від 08.08.2015 (квартири АДРЕСА_1 , та в якій проживає ОСОБА_10 та раніше проживав разом з нею Йлдирим Сервет); протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.2015; протокол огляду предметів від 03.12.2015 та від 24.05.2016; висновок експерта №2255-Дм/15 від 22.09.2015; висновок експерта №288-МК/2255-ДМ/15 від 18.08.2015 року; висновок експерта № 67/2255-Дм/16 від 08.08.2015; висновок судово-медичної експертизи №846-Ц/2015 від 30.09.2015; висновок судово-медичної експертизи №289-МК/15 від 02.11.2015; висновок експерта №258-И/16 від 29.03.2016; висновок експерта № 853-Ц/2015 від 08.10.2015; висновок експерта №847-Ц/2015р. від 30.09.2015; висновок експерта №850-Ц/2015 від 10.10.2015; висновок експерта №851-Ц/2015 від 08.10.2015; висновок експерта №852-Ц/2015 від 08.10.2015; висновок експерта №849-Ц/2015 від 08.10.2015; висновок експерта №848-Ц/2015 від 28.09.2015; висновок експерта №1997-И/15 від 18.08.2015; висновок експерта №257-И/16 від 05.03.2016; висновок експерта №288 від 20.10.2015; висновок експерта №289 від 09.10.2015; висновок експерта №291 від 12.10.2015; висновок експерта №286 від 07.10.2015; висновок експерта №290 від 09.10.2015; висновок експерта №287 від 07.10.2015; висновок судово-товарознавчої експертизи №1295 від 09.11.2016.
Аналізуючи вказані докази, колегія суддів зазначає, що всі вони, окрім показань свідка ОСОБА_25 , а також протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2015 за участю ОСОБА_25 , протоколу проведення слідчого експерименту від 10.08.2015 за участю свідка ОСОБА_25 , є непрямими доказами.
Отже, суду необхідно було ретельно перевірити та надати аналіз показанням свідка ОСОБА_25 , чого зроблено не було.
Так, ОСОБА_25 надала показання, згідно яких після вчинення вбивства ОСОБА_26 ( ОСОБА_8 ) відвіз їх до аеропорту, де вони через ОСОБА_27 полетіли до Стамбула, і там все розповіли. Поліцейські сказали, що їм потрібно повернутись в Україну і дати покази. Потім вони поїхали в інший аеропорт, і разом з сестрою ОСОБА_28 та адвокатом вилетіли до України, де надали свої свідчення.
При цьому, матеріали справи не містять жодних підтверджуючих даних про те, що ОСОБА_17 і ОСОБА_19 06.08.2015 року покидали територію України, а згодом Ветенсевер Виджан разом з адвокатом знов прибула на територію України.
Крім цього, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 10.08.2015 та додатку до нього за участю свідка ОСОБА_25 , остання показала, що обвинувачений здійснив один паралельний підлозі рух ножа в області шиї ОСОБА_12 .
Разом з тим, згідно висновку експерта № 67/2255-Дм/16 від 08.08.2015 при експертизі трупа громадянина Туреччини ОСОБА_12 , 1975р.н., встановлено наступні тілесні ушкодження: різана рана шиї з перетином правої грудинно-ключично-соскоподібного м'язу, правої загальної сонної артерії, правої пластини щитовидного хряща гортані, правої внутрішньої яремної вени; різана рана на зовнішній поверхні правого плеча; різана рана на згинальній поверхні основної фаланги 1-го пальця лівої кисті; різана рана на згинальній поверхні основної фаланги 1-го пальця правої кисті.
Вищевказане різане поранення шиї утворилося прижиттєво, в термін обчислюємий хвилинами до настання смерті, від не менше, ніж триразового впливу предметом, який в момент заподіяння ушкоджень володів ріжучими властивостями. При цьому напрямок руху травмуючого знаряддя було справа наліво і ззаду наперед, про що свідчить нерівномірна глибина різаної рани шиї, а також висновки медико-криміналістичної експертизи.
З огляду на вище описане, показання свідка ОСОБА_25 , викладені нею в представленій копії протоколу проведення слідчого експерименту з її участю, не відповідають кількості впливів ріжучих предметів в області шиї («свідок продемонстрував один паралельний підлозі рух ножа зправа на ліво»), а так само не відображають механізм утворення інших тілесних ушкоджень, які мають місце на трупі потерпілого (т.2, а.с. 33-39).
При наявності вказаних протиріч у показаннях свідка ОСОБА_25 щодо кількості тілесних ушкоджень та кількості рухів ножем з боку обвинуваченого, суд не надав у прийнятому рішенні жодного аналізу вказаним обставинам.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що згідно показань свідка ОСОБА_25 , наданих слідчому судді, після того як ОСОБА_26 ( ОСОБА_8 ) показав квартиру, він взяв свою сумку і сказав, що йому вже потрібно йти. На що, ОСОБА_28 відповів, що вони тільки приїхали, і запропонував ОСОБА_26 залишитись ще з ними. Тоді ОСОБА_26 різко вийняв із своєї сумки ніж правою рукою і приставив його до горла ОСОБА_29 . Коли ОСОБА_26 приставив ніж до горла ОСОБА_29 , сказав що він хоче поговорити з ним і попросив його вийти. ОСОБА_28 сказав, що не вийде говорити з ОСОБА_26 і запитав навіщо він приставив йому ніж.
Водночас, згідно показань цього ж свідка, наданих при проведенні слідчого експерименту від 10.08.2015, приблизно о 04год. 30хв. 06.08.2015 Сервет зажадав піти з квартири і запропонував ОСОБА_12 вийти з ним, на що останній відмовився, після чого Сервет вихопив з сумки ніж.
З викладених показань свідка вбачається суперечливість та невідповідність в хронології дій та фактичних обставинах, що мали місце при вчиненні злочину. У перших показаннях ОСОБА_25 зазначає, що ОСОБА_28 запропонував обвинуваченому залишитися, після чого останній вихопив ніж, приставив його до горла потерпілого та став просити його вийти поговорити. В показаннях, що були надані при проведенні слідчого експерименту, свідок зазначає, що Сервет вихопив з сумки ніж тільки після того, як ОСОБА_28 відмовився на його пропозицію вийти поговорити.
Вказаним розбіжностям в показаннях свідка ОСОБА_25 суд також жодної оцінки не дав.
Також, колегія суддів звертає увагу, що матеріали провадження не містять будь-яких даних про ввезення громадянином Туреччини ОСОБА_12 значних матеріальних цінностей (браслет із білого золота з діамантами, вартість якого не встановлено; каблучка золота з рубіном та смарагдом, вартість якої не встановлено; каблучка із білого золота з діамантами, вартість якої не встановлено; годинник Rolex serial 790MG797 Model 116 660, вартістю 204627грн.; телефон Vertu Signature S Design Platinum Single Diamond, вартістю 150 000грн.; грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, що станом на 06.08.2015 за курсом НБУ, складає 431 317грн. 20коп.), що згідно чинного законодавства підлягають декларуванню при перетині кордону з Україною.
Крім цього, матеріали справи не містять даних про проведення органами внутрішніх справ України оперативно-розшукових заходів та їх результати щодо обвинуваченого, ураховуючи, що згідно повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації за № 0.184-9649/0/15-18 від 22.02.2018 (том 1, арк. 124) відомостей про перетинання державного кордону України в період з 01.08.2015 по 06.02.2018 громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не виявлено.
Також слід зазначити, що згідно обвинувачення безпосереднім очевидцем скоєння злочину була ОСОБА_19 , проте, матеріали справи не містять даних про вчинення дій, направлених на допит вказаної особи.
Вказані дані свідчать про те, що при розгляді кримінального провадження судом не досліджено обставини, які могли істотно вплинути на його висновки, що, в свою чергу, виключає можливість встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
В постановленому вироку допущені суперечності, висновки суду є неоднозначними, не носять характеру правової визначеності та конкретизації, допускають їх різне трактування.
Наведені обставини вказують на порушення прав обвинуваченого на захист, в тому числі при апеляційному оскарженні прийнятого по справі рішення.
Висновки суду, викладені у вироку, повинні бути однозначними, не допускати у собі взаємовиключення та не суперечити один одному.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи та постановленні вироку було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, судовий розгляд проведено неповно, що згідно з положеннями п.п. 1,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України є підставами для скасування вироку суду першої інстанції.
Апеляційні доводи захисника ОСОБА_7 в даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування вироку, колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.404 КПК України та виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог ст.370 КПК України та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 13, 15 ч.1 ст.7 КПК України верховенство права, законність, забезпечення права на захист, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов'язкові вимоги у ст.370 КПК України.
З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржуваний вирок належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути вищевказані порушення кримінального процесуального закону, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2018 відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді