Справа №638/2215/18 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1291/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України
Іменем України
18 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2018 стосовно ОСОБА_8 , -
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, без освіти, не працевлаштований, неодружений, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 07.09.2007 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ст.69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 01.12.2010 Київським районним судом м. Харкова за ча.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту;
- 13.03.2013 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
засуджений за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі.
Цим же рішенням суду розв'язаний цивільний позов, вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно вироку, 17.12.2017 приблизно о 17год. 30хв., у ОСОБА_8 , який перебував у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння біля будинку 112, за адресою: м. Харків, вул. Кузнецька, на ґрунті неприязних відносин виникла сварка з ОСОБА_9 , під час якої у ОСОБА_8 раптово виник умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 , діючи умисно, дістав з куртки кухонний ніж, після чого наніс останньому 11 ударів в область тулуба та шиї, чим спричинив ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи №1542-А/17 від 11.01.2018 множинні (в кількості 8шт.) колото-різані проникаючі в плевральні порожнини поранення задньої поверхні грудної клітини, двобічний гемопневмоторакс, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та колото-різану рану шиї, колото-різані рани (в кількості 2шт.) поперекової області зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після чого, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник у невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, проте даний злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки смерть ОСОБА_9 , не настала у зв'язку з своєчасним наданням йому медичної допомоги.
Прокурор, ще до початку судового розгляду справи відмовився від раніше поданої апеляційної скарги в порядку ст.403 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Апелянт зазначає, що розглядаючи версію сторони обвинувачення та аналізуючи покарання потерпілого та свідків, які були допитані в судовому засіданні, сторона захисту прийшла до висновку про відсутність у матеріалах провадження об'єктивних даних про неможливість закінчення злочину з боку ОСОБА_8 , і, на їх думку, з цього приводу вважають невірною кваліфікацію дій останнього.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які виступили в підтримку поданої апеляційної скарги, вислухавши думку, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, та вважав вирок районного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч.1ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, його вина повністю підтверджується зібраними по справі доказами та матеріалами кримінального провадження.
Колегія суддів уважає, що вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за обставин, визнаних судом першої інстанції встановленими, було доведено в судовому засіданні сукупністю досліджених доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що у грудні 2017 року він разом з племінником своєї дружини - ОСОБА_8 , ОСОБА_10 поїхали на базар продавати горіхи. Після продажу горіхів, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 почали просили у нього в борг грошові кошти, проте він не дав. Здійснивши покупки, а саме продукти харчування та випивки, всі разом пішли додому. Знаходячись вдома, всі вживали спиртні напої. Також, до дому приїжджала мати потерпілого - ОСОБА_12 , яка посиділа з ними, за столом ще знаходилися його дружина - ОСОБА_13 та її син - ОСОБА_11 . Через деякий час, як всі вийшли на вулицю, та мати пішла, у ОСОБА_9 з ОСОБА_8 , з незрозумілих для потерпілого причин, почався словесний конфлікт. Потерпілий говорив ОСОБА_8 йти від нього, адже в нього є батьки, на що ОСОБА_14 запитав, чим він йому заважає. В ході конфлікту, ОСОБА_8 став у стійку та ударив рукою потерпілого ОСОБА_9 в область голови. Після того, як потерпілий опинився на землі лицем вниз, ОСОБА_8 знаходився зверху на ньому, та завдавав удари ножем в спину, шию. Потерпілому здавалось, що його просто б'ють. При цьому, потерпілий бачив ніж у обвинуваченого ОСОБА_8 , та цей ніж належав самому потерпілому. Дружина ОСОБА_13 відтягувала ОСОБА_8 , та просила не різати його. Сам потерпілий ОСОБА_9 ударів ОСОБА_8 не завдавав.
Вищенаведені показання потерпілого підтверджуються і узгоджуються з показаннями свідків по справі: ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , вони є чіткими, послідовними і ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, тому у колегії суддів немає підстав ставити під сумнів показання цього учасника судового провадження.
Так, з показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 є її племінником. Вкінці минулого року зимою ОСОБА_8 , її співмешканець, син та вона сиділи вдома, випивали. Через деякий час, вийшли на вулицю, де між ОСОБА_8 та її чоловіком - ОСОБА_9 розпочався конфлікт, в ході якого, ОСОБА_8 ударив її чоловіка рукою, від чого останній упав лицем вниз на землю. Після падіння, ОСОБА_8 опинився зверху ОСОБА_9 , та продовжив його бити. Вона почала відтягувати ОСОБА_8 за волосся та говорити, щоб не бив її чоловіка. Після чого ОСОБА_8 піднявся та пішов, а ОСОБА_9 продовжував лежати. Потім вона його підняла, ОСОБА_9 витягнув телефон з кишені та зателефонував матері, попросив вернутись, адже в нього конфлікт. Мати потерпілого ОСОБА_15 , коли знаходилась вдома, та перед тим, як піти, говорила що в ОСОБА_8 є ніж, проте у неї не виникло жодної думки з цього приводу.
Поряд з цим, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими у суді письмовими доказами.
З висновку експерта №2639-И/17 судово-імунологічного дослідження речових доказів від 30.01.2018, вбачається, що кров підозрюваного ОСОБА_8 належить до групи АВ. На футболці білого кольору, вилученій у підозрюваного ОСОБА_8 під час його затримання в порядку ст.208 КПК України, в об'єктах №2, 7 виявлена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_9 не виключаються, так як згідно довідки Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мєщанінова від 18.12.2017 на запит слідчого №6350 від 18.12.2017, група крові ОСОБА_9 - О (І). Від ОСОБА_8 кров у вказаних об'єктах виникнути не могла (т.1 а.с.194-196).
Так, протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_9 , встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_9 17.12.2017 року були нанесені ОСОБА_8 , який перебував від ОСОБА_9 на витягнуту руку. ОСОБА_8 наніс йому удар в голову, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на поверхню землі, при цьому потерпілий знаходився обличчям вниз. Після чого, ОСОБА_8 сів на нього зверху та почав притискаючи до поверхні землі рукою наносити удари ножом у задню поверхню спини, зокрема близько 5 ударів у поясницю, удари у шию та боковим поверхням, як з лівої, так і з правої сторони тулуба. Удари були нанесені ножом з коричневою рукояткою. Конфлікт продовжувався на протязі 5 хвилин. ОСОБА_16 тілесних ушкоджень йому не наносив (т.1 а.с.214-217).
Оцінюючи докази в їх сукупності, разом з показами обвинуваченого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вина обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджена судом, яким надана належна оцінка оскільки висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Об'єктивна сторона злочину за ч.1 ст.115 КК України характеризується; 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками, а суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною лише у формі умислу.
Вирішуючи питання про умисел, колегія суддів виходить з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного та потерпілого, їхні взаємовідносини.
Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для іншої кваліфікації оскільки вона повністю узгоджується з тією правовою позицією, яка напрацьована судовою практикою згідно якої у цьому контексті необхідно ретельно проаналізувати не лише об'єктивні, а й суб'єктивні ознаки складу злочину, оскільки саме суб'єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування умисного вбивства і умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» якщо відмова від убивства потерпілого мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч.2 ст.15 КК України як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити.
Так, мотивацією дій обвинуваченого були особисті неприязні відносини з потерпілим ОСОБА_9 . Словесний конфлікт переріс у побиття потерпілого, під час якої ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поєднаного із вживанням опіатів, діючи умисно на ґрунті особистих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті особи та бажаючи їх настання, використовуючи ніж, що знаходився у приміщенні будинку, де проживав потерпілий, тримаючи його в руці, наніс ОСОБА_9 множинні (в кількості 8) колото-різаних проникаючих в плевральні порожнини поранення задньої поверхні грудної клітини, колото-різану рану шиї, колото-різані рани (в кількості 2) поперекової області зліва, тобто вказані ушкодження утворилися від багатократної (не менше 11 разів) дії колюче-ріжучого предмету у життєво-важливі органи людини.
Оскільки ОСОБА_8 завдав потерпілому 11 ударів ножем, тобто виконав дії які вважав за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, проте даний злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки смерть потерпілого ОСОБА_9 не настала, у зв'язку із своєчасним наданням останньому медичної допомоги, то колегія суддів вважає вірною кваліфікацією його дії за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині
Вищенаведені аргументи спростовують доводи обвинуваченого та його захисника щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а тому колегією суддів визнаються не обґрунтованими та безпідставними.
Суд апеляційної інстанції розцінює не визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого злочину, як обраний стороною захисту засіб захисту від пред'явленого обвинувачення і бажання завдяки цьому уникнути відповідної кримінальної відповідальності.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до особливо тяжкого злочину, врахував дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також суд врахував конкретні обставини злочину, пов'язаного з наміром позбавити життя людину та тяжкі наслідки.
Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, на обліку в обласному наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Районний суд призначаючи покарання також врахував, дані висновку судово-психіатричного експерта №1, згідно якого ОСОБА_8 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_8 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.с.248-250).
Згідно з висновком Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.12.2017 року №3507, ОСОБА_8 під час огляду - 18.12.2017 о 02год. 45хв. перебував у стані алкогольного сп'яніння, поєднаного із вживанням опіатів (т.1 а.с.243).
Згідно акту №27 судово-наркологічної експертизи від 11.01.2018, у ОСОБА_8 наявний синдром залежності до ін'єкційних наркотиків, зловживання алкоголем без залежності, потребує лікування від наркоманії, протипоказання відсутні (т.1 а.с.245).
Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого та необхідністю призначення покарання у виді позбавлення волі, яке обвинувачений має відбувати реально.
Щодо апеляційних вимог захисника, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, у зв'язку з неповнотою судового рішення, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки як вже було зазначено вище висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Отже, при розгляді даної справи, районний суд в повній мірі дотримався вимог матеріального та процесуального права і в достатній мірі врахував всі обставини справи та особу обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.405,407,408 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2018 стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді