25 лютого 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/20109/18
Провадження № 22-ц/4815/135/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року у складі судді Смолій Л. Д., постановлену в м. Рівне о 17 годині 01 хвилин, відомості про дату складання повного тексту ухвали відсутні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
З метою встановлення належності підпису у заповіті ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи задоволено.
Призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання:
- чи належить підпис в заповіті, посвідченому 02.06.1994 року старшим державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ткачук М.Ю., зареєстрованому в реєстрі за № 1-1213, ОСОБА_3 ?
Проведення експертизи доручено Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, 33000)
Витрати на проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .
В розпорядження експерта направлено матеріали цивільної справи.
Запропоновано завідувачу Рівненського обласного державного нотаріального архіву надати журнал реєстрації вчинення нотаріальних дій державними нотаріусами Другої Рівненської державної нотаріальної контори щодо запису заповіту ОСОБА_3 , проведеного 02.06.1994 року, посвідченого 02.06.1994 року старшим державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ткачук М.Ю.
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків судом за ст. ст. 384, 385 КК України.
Провадження у справі на період проведення експертизи зупинено.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована передбаченим законом обов'язком суду сприяти реалізації прав учасників судового процесу, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, і обґрунтоване тим, що встановлення обставин, якими обґрунтовано позов, вимагає спеціальних знань, котрі може забезпечити проведення судової почеркознавчої експертизи.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі на те, що в ухвалі про призначення експертизи не зазначено переліку матеріалів, які надаються для дослідження, що суперечить положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». Додає, що вказана Інструкція передбачає необхідність чіткого зазначення переліку усіх об'єктів, що направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри і т.п., інших відмінних індивідуальних ознак, що в даному випадку не було зроблено судом. Пояснює, що існує лише два оригінали документів заповідача, які, згідно з ухвалою суду, долучені до матеріалів справи: оригінал посвідчення робітника тресті «Ровнопромбуд» (дата видачі 11.11.1981р.) та оригінал пенсійного посвідчення (дата видачі 15.02.2007р.). При цьому, під сумнів ставиться підпис на заповіті, який посвідчений 02.06.1994 року, а тому підпис на пенсійному посвідченні не може бути належним доказом для дослідження, оскільки вчинений особою похилого віку. Зауважує, що суд не встановив у судовому засіданні достовірності цих двох зразків вільного підпису заповідача, і тому є сумнівним використання їх при експертному дослідженні. Стверджує, що судом неправильно «запропоновано» завідувачу Рівненського обласного державного архіву надати Журнал реєстрації вчинення нотаріальних дій державними нотаріусами Другої Рівненської державної нотаріальної контори щодо запису заповіту ОСОБА_3 , адже суд має зобов'язати і чітко вказати суб'єкту, що саме необхідно вчинити. З наведених міркувань просить скасувати оскаржувану ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про призначення такої експертизи.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, а також заявив клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису у заповіті ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Апеляційний суд вважає, що питання встановлення авторства підпису на заповіті, про визнання якого недійсним заявлено позов, належить до предмету доказування.
Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Апеляційний суд відхиляє покликання апеляційної скарги про те, що діями сторони відповідача порушується принцип процесуальної економії та затягується судовий розгляд справи, адже встановлення істини по справі має першочергове значення для вирішення спору.
Розумність тривалості провадження має бути оцінена у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника (рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France).
Згідно ч.1 ч.2 п.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ N 8 від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.
Згідно ст. 143 ЦПК України, суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, обставини справи у їх взаємозв'язку з нормами закону, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність проведення судово- почеркознавчої експертизи, оскільки наявні в матеріалах справи документи на підтвердження заявлених позовних вимог не дають можливості встановити об'єктивну істину у справі.
За вказаних обставин, аналізуючи предмет позову та клопотання позивача, суд вважає, що в даному випадку призначення експертизи є доцільним.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, при вирішенні клопотання.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року у залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Бондаренко Н. В.
Хилевич С. В.