25 лютого 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/17386/18
Провадження № 22-ц/4815/152/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.
секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю
«Виробниче підприємство «АКВАТОН»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Гордійчук І. О., ухвалене в м. Рівне о 15 годині 57 хвилин, повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 21.06.2018 року була попереджена про скорочення чисельності працівників, а 22.08.2018 року звільнена із займаної посади заступника генерального директора з комерційних питань у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Їй не було запропоновано наявних вакантних посад на підприємстві. Вважає, що її було звільнено через особисте неприязне ставлення колишнього чоловіка, керівника підприємства - ОСОБА_2 , пов'язане із розірванням шлюбу та поділом майна подружжя, незважаючи на те, що позивач є засновником товариства. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила: визнати незаконними та скасувати накази генерального директора ТзОВ «Виробниче підприємство «АКВАТОН» ОСОБА_2 № 84-к від 21 червня 2018 року в частині виведення із штатного розпису посади заступника генерального директора з комерційних питань та № 112-к від 22 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з комерційних питань та поновити її на роботі з 24 серпня 2018 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2018 року по день постановлення судом рішення. Також просила рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» про скасування наказів, поновлення на роботі, та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Скасовано наказ № 112-к від 22 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з комерційних питань. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» на посаді заступника генерального директора з комерційних питань з 24 серпня 2018 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2018 року по 23 жовтня 2019 року у розмірі 1632792 гривні 20 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» в дохід держави судовий збір в сумі 2114 гривень 40 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з комерційних питань та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване конституційною гарантією захисту громадян від незаконного звільнення з роботи, положеннями ст.235 КЗпП України, яка передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, з одночасним стягненням на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та обґрунтоване наявністю належних, достатніх, достовірних доказів на підтвердження того, що звільнення позивачки ОСОБА_1 було проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства та без законної на те підстави, не запропоновано посади, які на день звільнення були вільні, у зв'язку з чим вона підлягає поновленню на роботі на попередньо займаній посаді із виплатою їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідності їм висновків суду, ТзОВ «Виробниче підприємство «АКВАТОН» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом помилково встановлено, що відповідач приховував наявні на підприємстві вакансії (головного бухгалтера, охоронця, прибиральниці, машиніста крану, консультанта по ЗЕД). Пояснює, що ним надавалися письмові пояснення з приводу того, чому наявні вакансії позивачці не пропонувалися, а саме: у позивачки була відсутня кваліфікація і необхідний досвід роботи для заміщення посад, як головного бухгалтера, так і консультанта з питань зовнішньоекономічної діяльності. Додає, що посаду консультанта з зовнішньоекономічної діяльності тільки планувалося ввести, вона не була вакантною і не могла бути запропонована позивачці. Зазначає, що введення посади консультанта з питань зовнішньоекономічної діяльності після завершення процесу скорочення підтверджується також структурними схемами відповідача та його штатним розписом до та після скорочення, які були надані суду у якості доказів, проте судом не були належним чином досліджені й оцінені. Щодо професій охоронника, прибиральниці та машиніста крана зауважує, що це робітничі професії нижчої кваліфікації, ніж у позивачки, а тому також не могли пропонуватися їй. Доводить, що у відповідача були відсутні вакансії, які б відповідали професії чи спеціальності позивача, а відтак інша робота їй не могла бути запропонована. Звертає увагу, що позивачка займала посаду заступника генерального директора з комерційних питань, і така посада була у штатному розписі одна, тобто вимоги закону щодо врахування переважного права та переваг при залишенні на роботі у даному випадку не могли бути застосовані, оскільки іншого працівника на такій же посаді, з яким потрібно було порівнювати кваліфікацію і продуктивність праці, не було. Акцентує увагу на тому, що оскаржуваним рішенням поновлено позивачку на посаді, яку вона раніше займала, незважаючи на те, що ця посада скорочена, а скорочення не скасоване судом. Стверджує, що при звільненні позивачки за скороченням штатів були дотримані всі вимоги законодавства про працю. З наведених міркувань просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Курганська О. В. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.
05 травня 1991 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у фірму «АКВАТОН» (у подальшому перейменована на ТзОВ «ВП «АКВАТОН») на посаду діловода (запис у трудовій книжці № 19, наказ № 3 від 30 квітня 1991 року), де працювала на різних посадах, а з 19 березня 2012 року - на посаді заступника генерального директора з комерційних питань, згідно наказу № 24-к від 19 березня 2012 року (а.с. 13-15).
Окрім того, ОСОБА_1 є учасником ТзОВ «ВП «АКВАТОН» з розміром частки 10%, що підтверджується Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» (а.с. 28).
21 червня 2018 року по ТзОВ «ВП «АКВАТОН» було видано наказ № 84-к «Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників», яким з 02 липня 2018 року були внесені зміни у штатний розпис ВП «АКВАТОН» та виведено наступні посади: заступника генерального директора з комерційних питань; заступника генерального директора із зовнішньо-економічних питань; начальника виробництва обмотувальної дільниці; начальника виробництва столярної дільниці; вантажника - одну штатну одиницю; одну штатну одиницю лицювальника-плиточника; водія - одну штатну одиницю; підсобного працівника - одну штатну одиницю; прибиральника виробничих приміщень - одну штату одиницю.
Інспектору з кадрів ОСОБА_3 в термін до 21 червня 2018 року було наказано надати списки працівників, які підпадають під скорочення, з урахуванням переваг залишення на роботі, передбачених чинним законодавством (пункт 2 наказу № 84-к), в термін до 23 червня 2018 року включно, вручити всім працівникам, які підпадають під скорочення для письмового ознайомлення Повідомлення про скорочення із копією даного наказу (пункт 3 наказу № 84-к), а також запропонувати всім працівникам, які підлягають під скорочення, переведення за їх згодою на вакантні посади та професії. У разі відмови від переведення або відсутності вільних вакантних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 08 серпня 2018 року (пункт 4 наказу № 84-к) (а.с.8).
Як вбачається з повідомлення про наступне звільнення відповідно до наказу № 84-к від 21 червня 2018 року, яке було вручено позивачу 23 червня 2018 року, відповідач не пропонував позивачу перейти, за її згодою, на іншу роботу. Відповідач запропонував позивачу очолити польську фірму ТОВ «Акватон-Електро» з метою організації реалізації продукції виробництва товариства на території Польщі (а.с. 66). Проте, згідно із штатними розписами на 2018 та 2019 роки по ТзОВ «ВП «АКВАТОН» посади у польській фірмі не входять до штатного розпису ТзОВ «ВП «АКВАТОН».
Наказом № 112-к від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 , заступник генерального директора з комерційних питань ТзОВ «ВП «АКВАТОН» була звільнена 23 серпня 2019 року з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, згідно вимог частини другої статті 40 КЗпП України, звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 вважала, що при її звільненні не було дотримано вищезазначених положень закону, що, зокрема, виявилось в тому, що відповідач не запропонував їй інших посад на підприємстві, які на той час були вільні.
Частиною першою статті 40, частин першою та частиною третьою статті 49-2 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, і за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року по справі № 800/538/17.
Як встановлено судом, відповідач не запропонував позивачу будь-яку іншу роботу з огляду на те, що відповідна рівноцінна посада була відсутня на підприємстві, про що зазначено також і в апеляційній скарзі. Проте, як слідує з досліджених письмових доказів, у товариства була можливість в період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору запропонувати позивачу вакантні посади, чого відповідачем зроблено не було.
Так, прийняття та переведення інших працівників на підприємстві проводилося до попередження позивача про звільнення, в період дії такого попередження та після її звільнення.
Зокрема, в період з дня попередження про скорочення посади до дня розірвання трудового договору на підприємство були прийняті працівники, що підтверджується наказом № 101-к від 31.07.2018 р. «Про прийняття прибиральниці»; наказом № 117-к від 22.08.2018 р. «Про переведення на посаду машиніста крана»; наказом №118-к від 22.08.2018 р. «Про переведення на посаду консультанта по зовнішньоекономічній діяльності».
З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що на підприємстві були відсутні будь-які вакансії, відхиляються судом як такі, що суперечать обставинам справи.
Що стосується покликань ТзОВ «ВП «АКВАТОН», викладених в апеляційній скарзі, про неможливість запропонування позивачці посади консультанта з зовнішньоекономічної діяльності, оскільки її тільки планувалося ввести, вона не була вакантною і не могла бути запропонована позивачці, то вони спростовуються обставинами справи. Так, наказом № 118-к від 22 серпня 2018 року «Про переведення» у штатний розпис ТзОВ «ВП «АКВАТОН» була введена посада консультанта з зовнішньоекономічної діяльності і на цю посаду, з посиланням на наказ № 84-к від 21 червня 2018 року «Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників», була переведена, за її згодою, заступник генерального директора по ЗЕД ОСОБА_5 , чия посада була скорочена наказом № 84-к від 21 червня 20018 року.
Відповідно до вимог статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Для визначення працівників, які мають переваги у залишенні на роботі при скороченні штатів, роботодавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються наступні обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт.
При цьому, доказів, які б свідчили про проведення порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці, а також врахування при звільненні працівників переважного права на залишення на роботі, не надано. Разом з тим, в матеріалах справи містяться відомості, які свідчать про тривалий безперервний стаж роботи ОСОБА_1 , які повинні враховуватись роботодавцем при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників згідно ч.2 ст.42 КЗпП України.
Наведені обставини безспірно вказують на те, що ТзОВ «ВП «АКВАТОН» не було виконано передбачений законом обов'язок по працевлаштуванню працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, згідно якого роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. У зв'язку такими обставинами, позивачка ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» на посаді заступника генерального директора з комерційних питань, яку вона займала до свого незаконного звільнення, з 24 серпня 2018 року.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2018 року по 23 жовтня 2019 року у розмірі 1632792,20 грн. узгоджується з вимогами ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та відповідає розміру її заробітної плати, підтвердженому Довідкою про доходи № АК000000033 від 23 серпня 2018 року. Відповідачем він не спростований.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване судове рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «АКВАТОН» залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Бондаренко Н. В.
Хилевич С. В.