ун. № 759/13161/19
пр. № 2/759/5637/19
06 листопада 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
при секретарі Мурга Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та зміну розміру аліментів, третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,
встановив:
ОСОБА_1 в липні 2019 року заявила позов про збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 700,00 грн. до 2118,00 грн., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 700,00 грн. до 1699,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків та тим, що відповідач є іноземцем та неодноразово погрожував позивачу що забере синів та вивезе їх до Республіки Македонія.
Ухвалою суду від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 на вимогах позову наполягала та просила позов задовольнити в повному обсязі на підставі обставин викладених в позову.
В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що позов в частині визначення місця проживання дітей є безпідставним та передчасним, оскільки відповідач ніколи не заперечував проти того, щоб діти проживали разом з позивачем і не вчиняв жодних дій, які б порушували права позивача. Крім того, зазначив, що позивачем не виконається розпорядження Святошинської РДА в м. Києві від 29.02.2016 р. № 131 про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дітей та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.09.2018 р. яким встановлено спосіб участі батька у вихованні дітей. В частині позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання дітей просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що середньомісячний розмір доходу відповідача становить приблизно 2000,00 грн., а тому він фізично не має можливості сплачувати на користь позивача аліменти в розмірі зазначеному в позові.
Представник третьої особи ССД Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, не забезпечив явку свого представника в судове засідання.
Судом встановлено таке.
Згідно зі свідоцтвом про народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дітей в свідоцтві зазначені сторони у справі (див. копію свідоцтва про народження а.с. 16, 17).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2016 р. стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 700 грн. на кожну дитину, починаючи з 21.03.2016р. щомісячно і до їх повноліття.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Після винесення рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 700,00 грн. пройшов значний період часу та за цей час змінились обставини які впливають на розмір аліментів що стягнені з відповідача в твердій грошовій сумі.
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти збільшення розміру аліментів, посилаючись на те, що його дохід становить 2000,00 грн., проте доказів щодо джерел та рівня своїх доходів суду не надав.
Як вбачається з наданих позивачкою доказів позивач отримує дохід, в державі змінився розмір прожиткового мінімуму, у зв'язку з інфляцією зросли витрати на оздоровлення, харчування, лікування, утримання сина сторін по справі, та розмір аліментів має бути збільшений.
Позивачем надані докази збільшення витрат на утримання дитини що є підставою для збільшення розміру аліментів що стягуються з нього в твердій грошовій сумі.
Тому, з урахуванням віку дітей, їх потреб, даних про особу позивача, відповідача, як вони встановлені в судовому засіданні, доводів відповідача на свій захист, виходячи з засад розумності, реальності, суд знаходить, що встановлення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно встановити по 1000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, аліменти підлягають стягненню за загальними правилами, тобто з дня заявлення позову.
Щодо вимог про визначення місця проживання дітей разом з позивачем, то суд встановлено наступне.
Місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Положення ст. 141 Сімейного кодексу України передбачають рівність прав матері та батька, частин 1, 2 ст. 161 цього Кодексу щодо вирішення спору судом, з ким із них буде проживати малолітня дитина, та враховується при цьому ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Визначено, що під забороною розлучення дитини з матір'ю в контексті Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері/батька, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.02.2016 р. № 131 визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми щосуботи з 13 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.; щонеділі з 13год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.; щосереди з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.092018 р. встановлено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спілкування батька з малолітніми дітьми, а саме у присутності матері щонеділі з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у місцях загального користування (а.с. 76).
Водночас, в межах наданих позивачем доказів, й доказів, наданих відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача в частині вимог щодо визначення місця проживання дітей, оскільки посилання позивача на ті обставини, що відповідач має намір вивезти дітей до Республіки Македонія не знайшло свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, зважаючи на відсутність наданих позивачем належних та допустимих доказів про предмет доказування, суд приходить до висновку про те, що вимоги в частині визначення місця проживання дітей є не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню, обставини, що обґрунтованого доводять позовні вимоги, судом не встановлені.
З підстав, передбачених ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та зміну розміру аліментів задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2016 року.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1000 (одна тисяча) грн. на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у новому розмірі здійснювати з дня набрання рішенням законної сили.
Визначений розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 ) на користь держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий Сенько М.Ф.