Справа № 755/1362/20
"26" лютого 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галига І.О. розглянувши питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
встановив
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходилася вказана адміністративна справа.
Постановою судді від 10.02.2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) гривень.
Однак, у постанові помилково вказано дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди «11.01.2019 року», в той час як вірною є «11.01.2020 року».
Згідно ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Адже, відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставин, вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що з метою уникнення сумнівів і протиріч, які виникають при виконанні даного судового рішення, слід з власної ініціативи вирішити питання, зв'язані з виконанням даної постанови за допомогою внесення виправлень (уточнень) в частині дати вчинення дорожньо-транспортної пригоди, адже невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), та оскільки лише у даний спосіб буде забезпечено ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 283-285, 304 КпАП України, суддя
постановив
Вирішити у порядку ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 10.02.2020 року у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, шляхом внесення виправлень (уточнень) у дану постанову суду, у зв'язку з чим замість вказівки в ній, що датою вчинення дорожньо-транспортної пригоди є «11.01.2019 року», вважати вірною датою вчинення дорожньо-транспортної пригоди «11.01.2020 року».
Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року в справі № 2-рп/2015, оскарженню не підлягає.
Суддя