Справа №705/4672/19
2/705/1213/20
28 лютого 2020 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді Годік Л.С.
при секретарі Шаповал Н.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна про скасування подвійної фіктивної власності,-
У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Карайкоза Г.І. про скасування подвійної фіктивної власності. В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до договору дарування від 27.05.1994р. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - співвласники частини приватного домогосподарства на праві спільної часткової власності у вигляді комплексу житлових приміщень і господарських будівель, що розташовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що відповідно до ст. 358 ЦК України усі їхні питання як і відчуження повинні вирішуватися на взаємні основі, а договір залишається чинним і для осіб на яких переводиться частина попереднього співвласника разом з його правами і відповідальністю по зобов'язанням. Вказує на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 і ОСОБА_7 незаконно переоформили частину власності по АДРЕСА_1 . При цьому припинили дію договору дарування 1994р. і обов'язків ОСОБА_2 щодо його виконання, а він став спостерігачем, його позбавили суб'єктивності і пограбували. Організатори схеми, на його думку, належну частку ОСОБА_2 в повному обсязі передали ОСОБА_4 по договору дарування і додатково із частини ОСОБА_4 виділили умовно окремий об'єкт і по договору дарування передали вже ОСОБА_8 .. Процес має ознаки подвійної фіктивної власності. Вказує на те, що, якщо за факт, що об'єднує обох власників земельної ділянки, то у власності ОСОБА_4 є 248,5кв.м., у ОСОБА_5 - 150 кв.м., сукупно 398,5кв.м., що не співпадає з рішенням Уманського міськрайонного суду від 2.07.2004р.. В натурі ОСОБА_4 отримала 98,5кв.м. (248,5-150) і в перерахунку на її долю це реально становить 0,4/6, а не 1/6, як в договорі дарування від 29.08.2017р., посвідчений нотаріусом. Тому він звернувся до суду та просить: встановити, що ОСОБА_2 передала майно ОСОБА_4 і ОСОБА_9 та провела за відсутності повноважень з порушенням порядку дарування і реєстраційних дій, всупереч договору дарування від 27.05.1994р.; зобов'язати ОСОБА_2 розірвати договір дарування від 29.08.2017р. з обома сторонами - ОСОБА_9 і ОСОБА_4 на майно по АДРЕСА_1 і повернути його до відання договору дарування від 27.05.1994р.; зобов'язати ОСОБА_7 скасувати усі попередні нотаріальні дії і рішення від 29.08.2017р. щодо прав власності на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_5 повернути дарунок ОСОБА_2 в зв'язку з загрозою його втрати за невиконання обов'язків по характеру відносин; зобов'язати ОСОБА_4 повернути дарунок ОСОБА_2 в зв'язку з загрозою його втрати за невиконання обов'язків по суті відносин.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задоволити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, повідомлялися судом у встановленому законом порядку. 06.02.2020 року відповідачі направили на адресу суду заперечення проти позову, згідно якого просили суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Г.І. будучи належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилася, причини своєї неявки суду не повідомила.
Заслухавши пояснення позивача, беручи до уваги позицію відповідачів по справі, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
27 травня 1994 року ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/3 частину житлового будинку в рівних долях з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться на присадибній земельній ділянці розміром 2035 кв.м., що підтверджується договором дарування від 27.05.1994 року, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Очеретяною В.В..
Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2004 року позов ОСОБА_11 задоволено та визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , виділивши у користування співвласникам: ОСОБА_11 земельну ділянку площею 384 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 23,3/100 частки земельної ділянки; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 248,5 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 1/6 частки земельної ділянки; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 248,5 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 1/6 частки земельної ділянки; ОСОБА_12 земельну ділянку площею 278 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 18/100 частки земельної ділянки; ОСОБА_13 земельну ділянку площею 114 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 10/1200 частки земельної ділянки; ОСОБА_14 земельну ділянку площею 221 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 15,3/100 частки земельної ділянки. В спільне користування співвласникам виділено земельну ділянку під спільним подвір'ям, земельна ділянка обмежена тильним фасадом житлового будинку і підпорною бутовою стіною з проходом до неї шириною один метр вздовж металевого огородження з тильного боку будинковолодіння, земельна ділянка шириною один метр вздовж підпорної бутової стіни від АДРЕСА_2 Садової до житлового будинку для забезпечення можливості ремонту підпорної бутової стіни та спільного внутрішньодворового водопроводу, цегляне огородження товщиною 0,5 метрів з боку АДРЕСА_1 та з боку землекористування №14 до кінця, де цегляне огородження являється тильною стіною господарських споруд, бутова підпорна стіна.
Позивач ОСОБА_10 в позові просить встановити, що ОСОБА_2 передала майно ОСОБА_4 і ОСОБА_9 та провела за відсутності повноважень з порушенням порядку дарування і реєстраційних дій, всупереч договору дарування від 27.05.1994р.; зобов'язати ОСОБА_2 розірвати договір дарування від 29.08.2017р. з обома сторонами - ОСОБА_9 і ОСОБА_4 на майно по АДРЕСА_1 і повернути його до відання договору дарування від 27.05.1994р.; зобов'язати ОСОБА_7 скасувати усі попередні нотаріальні дії і рішення від 29.08.2017р. щодо прав власності на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_5 повернути дарунок ОСОБА_2 в зв'язку з загрозою його втрати за невиконання обов'язків по характеру відносин; зобов'язати ОСОБА_4 повернути дарунок ОСОБА_2 в зв'язку з загрозою його втрати за невиконання обов'язків по суті відносин.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.
За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Позивач у позові ставить питання щодо розірвання договорів дарування та повернення подарованого майна згідно вказаних договорів дарування стороною по яких він не являється, а отже не має ні прав, ні обов'язків по даним договорам.
Позивачем не доведено які його права, свободи чи інтереси порушені відповідачами підлягають захисту.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що вимоги позивача не обгрунтовані та безпідставні - позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 19, 76-83, 258-268 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна про скасування подвійної фіктивної власності.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 30-и днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Леся Сергіївна Годік