Справа № 711/441/20
Номер провадження 3-зв/711/2/20
27 лютого 2020 року у Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
при секретарі: Зайцевій О.І.
за участю Швець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 про відвід судді,-
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено суддю Степаненко О. М.
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Степаненко О. М., мотивуючи його тим, що 24.01.2020 року близько 11-00 год. відбулося судове засідання за справою № 711/441/20, в якому розглядалася справа відносно складеного на нього протоколу за ст.. 130 КУпАП. Дане судове засідання проводилося не в залі судового засідання, а в звичайному кабінеті судді Степаненко О. М. Судове засідання було з грубим порушенням норм законодавства. На початку судового засідання судом чи секретарем не було повідомлено чи здійснюється запис судового засідання, періодично суддя Степаненко О. М. спілкувався російською мовою, що також, на його думку, порушує ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 .
23.01.2020 ним було подано письмове клопотання до канцелярії Придніпровського суду на ім'я ОСОБА_2 за справою № 711/441/20про залучення до розгляду адміністративної справи його представника Потурнака Я. І., його клопотання було проігноровано ОСОБА_2 та не винесено мотивованої ухвали з даного приводу, чим були порушені його Конституційні права надані йому ст.59 Конституції України та рішенням Конституційного суду. Відхиляючи право на представництво в суді, суд ігнорує цілий розділ «Представництво» в КАСу, а також ст. 244 ЦК,ст. 268 та ст. 271 КУпАП, які чітко передбачають право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користування допомогою фахівця в галузі права, особисто чи за дорученням.
Зазначає, що суддею Степаненко О. М. було порушено процесуальні дії , які передбачені ст.. 278-279 КУпАП, а саме, не оголошено час, місце, хто приймає участь в розгляді справи , хто головуючий, не відібрані додаткові клопотання, та не оголошено помічником суду, що буде проводитися запис даного судового засідання.
Вважає, що суддя Степаненко О. М. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки, він має сумніви у неупередженості та дотриманні законності при розгляди даної справи.
Просить суд відвести суддю Степаненко О. М. від розгляду справи № 711/441/20; передати справу іншому судді Придніпровського районного суду м. Черкаси для повного, об'єктивного та всебічного розгляду.
Для розгляду заяви про відвід автоматизованим розподілом судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено суддю Казидуб О. Г.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву про відвід підтримав, просив її задовольнити.
Нормами діючого КУпАП питання розгляду заявленого відводу не врегульоване, тому слід застосувати аналогію закону і керуватись нормами КПК України, у статті 75 якого міститься виключний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні,
При цьому, розглядаючи заявлене питання про відвід судді, слід врахувати те, що
згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь - який спосіб забороняється.
Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах PiersacvsBelgium, ОСОБА_3 ). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії , Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також суд вказує, що у відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За змістом п. 23, п. 60, п. 61 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено. Судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини.
Наведені у заяві про відвід доводи ОСОБА_1 не свідчать про те, що суддя Степаненко О. М. допустив порушення, які могли б свідчити про його упередженість або необ'єктивність чи про інше порушення закону, тому підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.
Незгода з процесуальними діями судді не є підставою для відводу судді.
На підставі ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ст. 75, 81 КПК України, ст. ст. 245, 246, 283 КУпАП, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Степаненко О. М. щодо розгляду адміністративної справи (711/441/20,провадження 3/711/294/20) відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.130 КПАП України.
Постанова апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 28.02.2020 року.
Суддя: О. Г. Казидуб