Cправа № 700/90/20
Провадження № 1-кс/700/49/20
"19" лютого 2020 р. смт.Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області
у складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_4 від 21.01.2020 року про закриття кримінального провадження №12018250190000591 від 17.10.2018 року,
ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на постанову слідчого СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_4 від 21.01.2020 року про закриття кримінального провадження №12018250190000591 від 17.10.2018 року.
Дана скарга мотивована тим, що 16 жовтня 2018 року ОСОБА_3 подала заяву до Корсунь -Шевченківського відділу Звенигородського місцевої прокуратури та до Корсунь -Шевченківського слідчого відділу про вчинення посадовою особою Корсунь -Шевченківської районної ради, Головою ради ОСОБА_5 кримінального правопорушення, з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання вказаною посадовою особою рішення суду.
17 жовтня 2018 року заяву було зареєстровано у Реєстрі досудових розслідувань за №12018250190000591 за ознаками кримінального правопорушенняпередбаченого ч.1 ст.382 КК України.
У провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з 21.11.2017 року по 28 вересня 2018 року перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Корсунь -Шевченківської районної ради про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови ради про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення доган під час роботи на посаді керуючого справами виконавчого апарату Корсунь Шевченківської районної ради.
Ухвалою від 15.12.2017 року, яка набрала законної сили 11.12.2018 року, було заборонено посадовим особам Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області ухвалювати рішення про її звільнення із займаної посади на підставі оскаржуваних у судовому порядку розпоряджень, до набрання законної сили судового рішення у справі щодо оскарження нею незаконних доган оголошених посадовою особою. Однак, 12.10.2018 року в порушення даного рішення суду розпорядженням голови Корсунь-Шевченківської районної ради ОСОБА_5 . ОСОБА_3 було звільнено, тобто було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 382 КК України. У результаті цього, 16.10.2018 року нею було направлено заяву до слідчого відділення Корсунь-Шевченківського ВП з повідомленням про вчинення вищевказаного кримінального правопорушення посадовою особою.
17.10.2019 року слідчим ОСОБА_4 було винесено постанову про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення за ч.1 на ч.3 ст.382 КК України, так як голова районної ради є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
У ході досудового розслідування, ОСОБА_3 була як свідок, а потім як потерпіла, надала покази щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а саме голови Корсунь-Шевченківської районної ради ОСОБА_5 та долучила копії документів, які є доказами.
Постановою слідчого ОСОБА_4 від 21.01.2020 року вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення керуючись п.2 ч.1 ст.284, ст.110 КПК України, оскільки звільнення ОСОБА_3 проведено за інше порушення.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Заступник начальника СВ Лисянського ВП Звенигородського відділення поліції ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду скарги.
Розглянувши скаргу ОСОБА_3 , дослідивши додані до скарги документи, заслухавши заявника, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_3 , підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до постанови слідчого слідчого СВ Лисянського ВП Звенигородського відділення поліції ОСОБА_4 від 21.01.2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12018250190000591 від 17.10.2018 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382КК України.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Досліджуючи оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку, що при закритті кримінального провадження не були дотримані вимоги ст. 284 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим було здійснено неповноту досудового розслідування кримінального правопорушення, а відтак прийняття рішення про закриття кримінального провадження є передчасним, оскільки не було проведено необхідних слідчих дій на встановлення всіх обставин справи, невірно застосовано норму закону, яка слугує підставою для закриття даного кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Проте, як перевірено слідчим суддею, при винесенні оскаржуваної постанови слідчим в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки обставинам, повідомленим заявником, та прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах.
Згідно принципу публічності, закріпленого в ст. 25 КПК України, слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Тому враховується, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у дослідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відтак, враховуючи вищенаведене,слідчим СВ Лисянського ВП Звенигородського відділення поліції ОСОБА_4 від 21.01.2020 року винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12018250190000591 від 17.10.2018 року передчасно та необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною без врахування вимог ст. 284 КПК України, без всебічного урахування усіх доказів та обставин справи.
Керуючись ст.ст. 284, 303 - 306, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_4 від 21.01.2020 року про закриття кримінального провадження №12018250190000591 - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_4 від 21.01.2020 року про закриття кримінального провадження матеріали кримінального провадження №12018250190000591 внесеного до ЄРДР 17.10.2018 року за ч.3 ст.382 КК скерувати для організації досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 21.02.2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1