Справа № 690/42/20
Провадження № 2-о/690/8/20
27.02.2020 року м. Ватутіне
Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ватутінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
До Ватутінського міського суду Черкаської області звернулася заявник, про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі, ОСОБА_2 , на тимчасово окупованій території України, а саме - смт. Партеніт м. Алушта Автономної Республіки Крим, а також встановити дані про її батьків.
Вказана заява вмотивована тим, що заявниця з 2006 року проживала в смт. Партеніт Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим та ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_2 , батьком якого у свідоцтві про народження записано громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , з яким заявниця перебуває у шлюбі, що зареєстрований у 2017 році у м. Алушта.
У зв'язку з тим, що м. Алушта Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією, де на даний час органи державної влади України не діють, отримати там належне свідоцтво про народження сина ОСОБА_2 за місцем його народження, не має можливості. Також вказано, що заінтересованою особою по справі 01.02.2020 року відмовлено у проведенні державної реєстрації народження ОСОБА_2 , оскільки пред'явлені документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту народження необхідне для належної реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про народження українського зразка, яке буде підставою для перетину кордону України.
Додатково зазначила, що оскільки шлюб, який укладено між нею та ОСОБА_3 не являється дійсним на території України, то запис про батька дитини необхідно вчинити в порядку ст. 135 СК України. При цьому просить врахувати, що оскільки її дівоче прізвище « ОСОБА_4 », то син ОСОБА_5 має його також отримати для зручності вчинення послідуючих дій з отримання необхідних документів.
Заявник, будучи належним чином повідомленою про дату, час, місце розгляду справи, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, а також підтриманням заявлених вимог з підстав, викладених у вказаній заяві.
Представник заінтересованої особи до суду не з'явився, надав суду заяву, за змістом якої заявлені вимоги підтримує та не має заперечень стосовно їх задоволення. Розгляд справи просить провести без участі їх представника.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, якими передбачено невідкладний розгляд справи вказаної категорії, така неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки жоден із учасників справи у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлена вимога, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Питання реєстрації народження дитини регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами), а також деякими міжнародними правовими актами.
Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту народження дитини на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту народження дитини в позасудовому порядку.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
У судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на « ОСОБА_6 » після одруження з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 28.10.2017 року Алуштинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Міністрества юстиції Автономної Республіки Крим.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 11.01.2018 року Алуштинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, датою його народження вказано ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем народження - м. Алушта Республіки Крим Російської Федерації, батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Таким чином, заявник ОСОБА_8 є рідною матір'ю дитини чоловічої статі ОСОБА_9 , факт народження якого на тимчасово окупованій території України просить встановити.
Враховуючи те, що м. Алушта відноситься до сухопутної території Автономної Республіки Крим, яку станом на дату розгляду справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», віднесено до тимчасово окупованої території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, вказане обумовлює необхідність вирішення питання про встановлення факту народження дитини заявника судом у порядку окремого провадження.
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, а саме: свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 28.10.2017 року Алуштинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Міністрества юстиції Автономної Республіки Крим; свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 11.01.2018 року Алуштинським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Водночас положеннями ч. 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішеннях «Лоізіду проти Туреччини» від 18.12.1996 року, «Кіпр проти Туреччини» від 10.05.2001 року, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії» від 23.02.2016 року, «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» від 08.07.2004 року, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, вказано, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. У контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини вказав, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, встановлюючи факт народження заявником дитини чоловічої статі на тимчасово окупованій території України, суд, як виняток, вважає за можливе прийняти в якості допустимих доказів вищевказані документи, які видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, оскільки вказане необхідно для встановлення факту, що має юридичне значення, в інтересах заявника.
Практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, вказано, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Враховуючи досліджені докази, у суду відсутні сумніви, що заявник ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину чоловічої статі у м. Алушта Автономної Республіки Крим, яке на час ухвалення даного рішення відноситься до тимчасово окупованої території України, а тому наявні достатні підстави для встановлення вказаного факту рішенням суду.
З огляду на те, що на дату народження дитини ОСОБА_1 не перебувала у шлюбі, зареєстрованому відповідно до норм національного чи міжнародного законодавства, суд вважає за неможливе встановлювати факт батьківства її дитини у порядку окремого провадження, оскільки вказане питання підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно змісту ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», абз. 4 п. 8 глави 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні), рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України є одним з документів на підставі якого органом державної реєстрації актів цивільного стану може бути проведено державну реєстрацію народження.
Згідно змісту ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
З огляду не вказане, у відповідності до вказаних вимог законодавства анкетні відомості батька дитини заявника територіальним органом державної реєстрації актів цивільного стану у Книзі реєстрації народжень може бути записано за її вказівкою, у разі відсутності спільної заяви батьків або заяви батька, оскільки питання батьківства судом не може бути встановлено у порядку окремого провадження.
Відповідно до змісту абз. 4 п. 4 глави 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні вказано, що у разі проведення державної реєстрації народження дитини на підставі рішення суду дані про дату і місце її народження зазначають відповідно до рішення суду.
При цьому, порядок визначення імені дитини та присвоєння їй прізвища і по батькові під час здійснення державної реєстрації її народження передбачено п.п. 21-23 глави 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в України, та не відноситься до компетенції суду.
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Положеннями ч. 5 ст. 317 ЦПК України передбачено, що копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 317, 319, 354, 430, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою смт. Партеніт м Алушта, Автономної Республіки Крим, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 25.11.2008 року Алуштинським МВ ГУ МВС України в АР Крим, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі на тимчасово окупованій території України, а саме - м. Алушта Автономної Республіки Крим.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення суду надіслати у Ватутінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції для державної реєстрації народження дитини заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Линдюк В.С.