Номер провадження: 22-ц/813/4901/20
Номер справи місцевого суду: 499/886/19
Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М.
Доповідач Комлева О. С.
28.02.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Цюри Т.В., Гірняк Л.А.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Тимчука Р.М., -
У жовтні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 , 29.06.2010 року підписала заяву б/н з метою отримання кредитних послуг та отримала кредит у розмірі 3900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку діє картки.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені в банківському сайті складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Однак, у порушення норм закону та умов договору відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 30.09.2019 року має заборгованість у розмірі 68193,60 грн., яка складається з: 2602,56 грн. - заборгованості за кредитом; 61867,54 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. штраф фіксована частина; 3223,51 грн. - штраф процентна складова.
На підставі викладених обставин, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 68193,60 грн., а також судові витрати.
Заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року у задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, тому користуючись кредитними коштами зобов'язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними, а також неустойку у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань.
Відзиву до суду надано не було.
У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29.06.2010 року ОСОБА_1 підписала у ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій зазначив особисту інформацію про себе: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання та контактний телефон.
У вказаній анкеті-заяві відповідачка лише погодилася, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі, також вона зобов'язувалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».
Також судом встановлено, що зазначені Умови не містять підпису відповідача.
Також не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов'язання відповідачка зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію Анкети - заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.06.2010 року, копію Витягу Умов та розрахунок заборгованості.
Проте матеріали справи не містять жодних доказів, якими підтверджується факт надання грошових коштів. Жоден договір за нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, в тому числі кредитний договір - не має статусу первинного бухгалтерського документа за яким може відбуватись рух грошових коштів, зокрема надання кредиту.
Також матеріали справи не містять та позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 39000,00 грн.
Тобто з матеріалів справи вбачається, що позивачем, в обґрунтування позовних вимог жодних доказів щодо відкриття карткового рахунку на ім'я ОСОБА_1 , договору про відкриття кредитної лінії, доказів про отримання кредитної картки та доказів про ознайомлення відповідача саме з текстом Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду надано не було.
Більш того, у зазначеній копії анкети-заяви відсутні дані про те, яка банківська картка була видана відповідачу, строк її дії, який рахунок відкрито на ім'я позичальника, не зазначено кредитний ліміт та строк дії картки. Із даної заяви вбачається, що пам'ятка клієнта, яка є невід'ємною частиною договору відповідачеві не видавалася.
Також Умови та Правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.
Відмовляючи у задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Судом вірно встановлено, що позивачем не надано належних доказів щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення, в зв'язку з чим надана позивачем анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 39000 грн.
Судом також обґрунтовано не було взято до уваги те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а також, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, так як Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мала на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила.
Також судом вірно встановлено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Також судом зазначено, що наданий розрахунок заборгованості, не містить даних про реквізити розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість, не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, тобто не є належним та допустимим доказом у справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.
Щодо позовної заяви, а саме вимоги про стягнення заборгованості за пенею, судом зазначено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 547, ч. 3 ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки, умови кредитного договору (анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг) не містять письмової форми угоди про неустойку, до того ж пункт про стягнення неустойки не відображений у заяві позичальника, а додані банком до позову Умови не містять підпису відповідача, не мають реквізитів необхідних для офіційного документа, також судом у задоволенні цих позовних вимог на законних підставах було відмовлено.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, тому користуючись кредитними коштами зобов'язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними, а також неустойку у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить посилань на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, тобто загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може свідчити про те, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу та, що саме ці Умови та Правила мала на увазі відповідачка, підписуючи анкету-заяву, оскільки Умови та Правила не містять підпису відповідачки, доказів у відповідності до статті 81 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на підтвердження доводів позовних вимог та апеляційної скарги до суду надано не було.
Доводи про те, що в матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування і які з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду підписана особисто відповідачем, колегією суддів не може бути прийнята, як довід щодо обізнаності відповідача з умовами кредитування, оскільки дата заповнення анкети-заяви є 29.06.2010, а у довідці про умови кредитування зазначена дата 24.05.2011.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у заяві-анкеті відсутні відомості щодо кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/GOLD.
Також, апеляційний суд звертає уваги, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена та у підписаній сторонами заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішенняІванівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 28 лютого 2020 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Т.В. Цюра
______________________________________ Л.А. Гірняк