Справа № 947/31699/19
Провадження № 2/947/539/20
25.02.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Маломуж А.І.,
за участі секретаря судового засідання - Абухіної Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департамента міського господарства Одеської міської ради (м. Одеса. вул. Косовська, 2Д), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування, зобов'язання укласти договір,-
24 грудня 2019 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Департамента міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування, зобов'язання укласти договіру якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , визнати право користування житловим приміщенням; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укласти з ним договір найму на вищевказану квартиру.
На обґрунтування позову посилався на те, що квартиру АДРЕСА_3 , він отримав у період проходження військової служби, як військовослужбовець, зі складом сім'ї 4 особи: він, дружина, донька та мати.
Після служби у складі миротворчого персоналу в Республіці Ірак (2005 -2007 роки) був переведений для подальшого проходження військової служби до м. Вінниця (2007-2008 роки), а далі - до м. Києва (з 2008 по 2016 роки).
Після смерті матері (1997 рік) та зняття з реєстрації в спірній квартирі в м. Одесі у зв'язку з переводом до нового місця служби, в ній залишилися проживати дружина та дочка.
Фактична відсутність вдома, пов'язана із проходженням служби в інших гарнізонах, призвела до розірвання у 2011 році шлюбу.
На цей час квартира приватизована без його участі колишньою дружиною та донькою в рівних частинах.
Вважає, що квартира приватизована з порушенням його конституційних прав, що позбавляє позивача права на користування зазначеною квартирою.
В місті Києві позивач житлом не забезпечений, перебуває на квартирному обліку та проживає у службовій квартирі.
У зв'язку з вищезазначеним, змушений звернутись із вказаним позовом до суду.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І. від 26.12.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до канцелярії суду надійшла заява, в якій позивач просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволені позову просила відмовити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволені позову просила відмовити.
Представник відповідача Департамента міського господарства Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 вересня 1994 року позивач ОСОБА_1 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , яку отримав на підставі талону до ордеру від 31.01.1994 № 453-а, зі складом сім'ї 4 особи: він, його дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_4 .
Згідно копії паспорту позивача НОМЕР_1 , виданого Київським РВ УМВС України в Одеській області 13 листопада 1996 року, з 17.10.2008 року позивач знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та 31.10.2008 зареєстрований у
м. Києві, в/ч.
Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 11 січня 2011 року, актовий запис № 3.
На підставі розпорядження органу приватизації - Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 06.092011 № 213912 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , за заявою ОСОБА_2 передана в спільну-часткову власність громадянкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, видано Свідоцтво на право власності на вищезазначену квартиру від 06.09.2011, яке зареєстровано за № 19-25555.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись із даною позовною заявою, позивач підставою для задоволення вимог про визнання за ним права користування спірною квартирою та зобов'язання відповідача укласти з ним договір найму квартири посилався на те, що він був тимчасово відсутнім громадянином, за яким повинно зберігатися житлове приміщення, а також на обов'язок відповідача укласти з ним договір найму на спірну квартиру.
При цьому позивачем не надано до суду жодного доказу протиправних дій відповідачів при здійсненні приватизації спірної квартири та не заявлено клопотання про витребування інвентаризаційної справи.
Що стосується укладення договору найму. Відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Статтею 150 Житлового кодексу УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.Статтями 158 та 159 Житлового кодексу УРСР передбачена можливість користування жилим приміщенням у квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Таким чином, укладення договору найму - це право, а не обов'язок власника житлового приміщення, на яке він може погодитись, чи ні.
З урахуванням того, що позивачем не доведено жодного порушення з боку відповідачів, суд доходить висновку, що задоволення позовних вимог може призвести до порушення їх майнових прав та інтересів, як власників квартири.
Керуючись ст. ст. 5, 141, 223, 259, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, ст. ст. 383, 761 ЦК України, ст.ст. 150, 158, 159 ЖК УРСР , суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департамента міського господарства Одеської міської ради (м. Одеса. вул. Косовська, 2Д), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування, зобов'язання укласти договір відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 25.02.2020 року.
Суддя Маломуж А. І.