справа № 492/937/15-а
Іменем України
25 лютого 2020 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Арциз Одеської області заяву ОСОБА_1 Михайлівни в інтересах ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеною заявою про визнання протиправними та незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) щодо обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні перерахунку ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідок про заробітну плату № 5-3153/18 від 02 листопада 2018 року, № 5-1630/19 від 07 червня 2019 року, які були видані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надані разом з заявами ОСОБА_3 за № 1521 від 12 березня 2019 року, № 3090 від 07 червня 2019 року з 12 березня 2019 року та з 07 червня 2019 року, а також про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до вищевказаних довідок про заробітну плату на підставі зазначених заяв позивачки з моменту звернення позивачки без обмеження її максимального розміру, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області з призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, починаючи з 24 серпня 2014 року, на підставі та у розмірах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу», виходячи із заробітної плати померлого судді ОСОБА_4 , з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». 12 березня 2019 року позивачка звернулася із заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про здійснення перерахунку з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, однак рішенням № 951140136578 від 22 березня 2019 року у проведенні зазначеного перерахунку їй було відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивачка звернулася до Арцизького районного суду Одеської області з заявою про визнання протиправними рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України, яку ухвалою суду від 14 серпня 2019 року було задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано зазначене рішення про відмову у перерахунку пенсії, а також зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі здійснити з 12 березня 2019 року, 07 червня 2019 року перерахунок пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до поданих заявницею вищезазначених довідок про заробітну плату.10 січня 2020 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про належне виконання ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 14 серпня 2019 року, однак відповідно до листів № 104/К-11 від 24 січня 2020 року, № 106/К-11 від 28 січня 2020 року ГУ ПФУ в Одеській області після проведення перерахунку пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_2 було встановлено пенсію у розмірі 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Позивачка важає, що зазначений перерахунок пенсії є незаконно обмеженим, оскільки дитина має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром так як вона отримує пенсію з 22 жовтня 2014 року, тобто до 01 січня 2016 року, а тому дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до дитини не застосовується в силу п. 2 Прикінцевих положень цього Закону у зв'язку з чим звернулася з зазначеною заявою до суду.
При розгляді заяви про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, суд керується нормами Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції від 15 грудня 2017 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
В судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду заяви про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, була повідомлена належним чином, однак від позивачки до суду надійшла заява про розгляд заяви без її участі, заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.
Представник ГУ ПФУ в Одеській області в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду заяви про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, була повідомлена належним чином, однак від неї до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі на підставі матеріалів, що є у справі, просила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 в повному обсязі, а також надала до суду заперечення, згідно яких з заявленими позивачкою вимогами не погодилася, посилаючись на те, що на виконання рішення суду від 18 вересня 2019 року з 12 березня 2019 року було проведено перерахунок пенсії при страховому стажі померлого 16 років 10 місяців та середньомісячного заробітку 41781,75 грн. і розмір пенсії склав 29247,23 грн. З урахуванням вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» пенсійну виплату позивачки з 12 березня 2019 року встановлено у розмірі 14970,00 грн. та з 01 грудня 2019 року - 16380,00 грн.
У зв'язку неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 194 КАС України, судом, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , заперечення представника ГУ ПФУ в Одеській області, дослідивши додані до заяви докази, матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області з призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, починаючи з 24 серпня 2014 року, на підставі та у розмірах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу», виходячи із заробітної плати померлого судді ОСОБА_4 , з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (т. 1 а.с. 56-59).
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Судом встановлено, що рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі № 951140136578 від 22 березня 2019 року ОСОБА_3 було відмовлено у перерахунку пенсії на підставі заяви № 1521 від 12 березня 2019 року, посилаючись на те, що Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, не передбачено право на проведення перерахунку пенсії, а також постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесені зміни допостанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», зокрема скасовано пункт 4 щодо умов та порядку визначення заробітної плати для перерахунку пенсії державним службовцям, внаслідок чого не має підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі наданої позивачкою довідки про заробітну плату № 5-3153/18 від 02 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 85, 86). Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 951140136578 від 14 червня 2019 року ОСОБА_3 повторно було відмовлено у здійснені перерахунку пенсії на підставі заяви № 3090 від 07 червня 2019 року з тих саме підстав, що зазначено у рішенні Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі № 951140136578 від 22 березня 2019 року (а.с. 132, 133). Зазначені рішення ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 14 серпня 2019 року були визнані протиправними та скасовані та зобов'язано відповідача здійснити з 12 березня 2019 року та з 07 червня 2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідок про заробітну плату № 5-3153/18 від 02 листопада 2018 року, № 5-1630/19 від 07 червня 2019 року, які були видані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надані відповідачу позивачкою разом з заявами за № 1521 від 12 березня 2019 року, за № 3090 від 07 червня 2019 року (т. 1 а.с. 161-165), яка була виконана, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області № 604/03-11 від 24 вересня 2019 року з додатками (т. 1 а.с. 172-180).
Як вбачається з листів № 104/К-11 від 24 січня 2020 року, № 106/К-11 від 28 січня 2020 року ГУ ПФУ в Одеській області на звернення позивачки (т. 2 а.с. 5, 8, 9, 10) надало відповідь про те, що на виконання ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 18 вересня 2019 року з 12 березня 2019 року було проведено перерахунок пенсії при страховому стажі померлого 16 років 10 місяців та середньомісячного заробітку 41781,75 грн. і розмір пенсії склав 29247,23 грн. З урахуванням вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» пенсійну виплату позивачки з 12 березня 2019 року встановлено у розмірі 14970,00 грн., з 01 липня 2019 року - 15640,00 грн, з 01 грудня 2019 року - 16380,00 грн., тобто в десятикратному розмірі прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (т. 2 а.с. 6, 7, 11, 12).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, тобто не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, нормою п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено обмеження максимального розміру пенсії як у відносному, так і в абсолютному розмірі.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 14 серпня 2019 року виконано ГУ ПФУ в Одеській області не в повному обсязі та без урахування висновків суду, що суперечить п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналізуючи вищезазначені норми права, встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, керуючись ст. ст. 14, 194, 229, 383, 241-243, 248-249, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Заяву ОСОБА_5 Тетяни Михайлівни в інтересах ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні: з 12 березня 2019 року перерахунку ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату № 5-3153/18 від 02 листопада 2018 року, яка була видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надана разом з заявою ОСОБА_3 за № 1521 від 12 березня 2019 року; з 07 червня 2019 року перерахунку ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату № 5-1630/19 від 07 червня 2019 року, яка видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надана разом з заявою ОСОБА_3 за № 3090 від 07 червня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 12 березня 2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату № 5-3153/18 від 02 листопада 2018 року, яка була видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надана разом з заявою ОСОБА_3 за № 1521 від 12 березня 2019 року без обмеження її максимального розміру; здійснити з 07 червня 2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату № 5-1630/19 від 07 червня 2019 року, яка була видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надана разом з заявою ОСОБА_3 за № 3090 від 07 червня 2019 року без обмеження її максимального розміру.
Копію ухвали направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ - 20987385, адреса: 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83) подати до Арцизького районного суду Одеської області у місячний строк з дня набрання законної сили даною ухвалою суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п/п 15.5) п/п 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.