ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 7/405
09.07.07
За позовом Дочірнього підприємства “Газ - тепло» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Кабінет Міністрів України
Про зобов»язання вчинити дії.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
Від позивача Кудрявцев П.М. -довіреність № 07/39 від 09.02.2007
Від відповідача Громніцький Ю.П. -довіреність № 14-76 від 06.03.2007
Від 3-ї особи Загребний О.О. - довіреність № 29-22/163 від 02.04.2007
Рішення прийнято з дотриманням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги позивача про зобов'язання НАК «Нафтогаз України" протягом 20 днів з моменту набрання чинності рішення по даній справі документально оформити факт поставки природного газу, отриманого ДП "Газ-тепло" за договором №16/06-40 від 16.01.06р. шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу за червень 2006 року у обсязі 1 774,455 тис. куб.м. газу та за липень 2006 року у обсязі 1 236,183 тис. куб.м. та зобов'язати НАК «Нафтогаз України" документально оформити правовідносини, що фактично сталися у червні та липні 2006 року з ЗАТ «УКРГАЗ - ЕНЕРГО" з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить ЗАТ «УКРГАЗ - ЕНЕРГО" шляхом укладання відповідних договорів та актів приймання - передачі природного газу у цей період.
Ухвалою суду від 14.06.2007 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.06.2007.
21.06.2007 розгляд справи було відкладено на 09.07.2007 за клопотанням представника 3-ї особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення Положення про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого Мінпаливенерго України № 677 від 24.12.2001, договору № 16/06-24 від 03.01.2006, укладеного між позивачем та відповідачем та вимог чинного законодавства відмовився підписати та надати позивачу акти приймання -передачі газу за договором № 16/06-24 від 03.01.2006: за червень 2006 року у обсязі 1 774,455тис.куб.м.газу та за липень 2006 року у обсязі 1 236,183 тис. куб.м.
Також позивач вказує, що на виконання розпорядження КМУ № 27-р від 24.01.2006 року відповідач та Компанія «Росукренерго АГ" уклали договір б/н від 01.02.2006 року про створення ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО".
Згідно умов даного договору та статуту ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО" основною метою діяльності Товариства є закупівля, продаж та постачання імпортного природного газу в обсягах, необхідних для забезпечення щорічного балансу природного газу України.
Оскільки основним постачальником природного газу на Україні є НАК «Нафтогаз України", то й всі договори про купівлю-продажу природного газу укладаються ним же.
Проте, в порушення статуту та умов договору між ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та відповідачем не були укладені договори про купівлі-продажу природного газу на період червня-липня 2006 року, що призвело в свою чергу до непідписання відповідачем з позивачем актів приймання-передачі газу на цей період.
Таким чином, склалася ситуація, яка унеможливлює підписання актів приймання-передачі газу ДК "Газ України" з НАК «Нафтогаз України" без підписання договорів купівлі-продажу газу відповідача з ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО".
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, свої заперечення виклав у відзиві № 14/2 -1428 від 21.06.07.
09.07.07 представник позивача в судовому засіданні надав заперечення на відзив відповідача.
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.07.2007 за згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва, -
27 грудня 2001 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом".
31.12.2005 року на виконання вищевказаної постанови відповідачем виданий наказ № 762 «Про порядок забезпечення споживачів природним газом у 2006 році".
Відповідно до пункту 2 наказу відповідача «Про порядок забезпечення споживачів природним газом у 2006 році" від 31.12.05р. № 762 постачання природного газу, зокрема для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, здійснюється з ресурсів відповідача отриманих за зовнішньоекономічними контрактами.
На виконання постанови КМУ від 27.12.01р. № 1729, наказу відповідача від 31.12.05р. № 762, між відповідачем (Постачальник) та позивачем (Покупець) 16 січня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 16/06-40, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача в 2006 році імпортований природний газ, отриманий НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для промислових потреб, електричної енергії), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до п.3.4 Договору приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.01р. № 677. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання передачі газу.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають та підписують до 13 числа, наступного за місяцем продажу.
На підтвердження факту отримання та розподілу природного газу у червні та липні 2006 року, позивачем надано суду баланс надходження та розподілу газу по ДП "Га-тепло" на червень 2006 року, згідно якого Підприємством отримано від НАК «Нафтогаз України" 1 774,455 тис.куб.м. газу; баланс надходження та розподілу газу по ДП "Га-тепло" на липень 2006 року, згідно якого Підприємством отримано 1 236,183 тис.куб.м. газу та розрахунковий баланс надходження та розподілу природного газу по Україні на липень 2006 року, відповідно до якого НАК «Нафтогаз України" прогнозувало реалізувати ДП "Газ-тепло" газ для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств у кількості 232 171,000 тис. куб.м.
Акти приймання-передачі природного газу за червень 2006 року у обсязі 1 774,455 тис. куб.м. газу та за липень 2006 року у обсязі 1 236,183 тис. куб.м. відповідачем не підписані.
Позивач звернувся до відповідача з листом №24/11-795-1761 від 27.04.2007 року щодо документального оформлення обсягів природного газу за червень, липень 2006 року, однак, відповідачем вказані акти не підписано.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Оскільки, відповідач не є газовидобувним підприємством, він не мав у червні та липні 2006 року обсягів природного газу, видобутих самостійно для продажу. Крім того, відповідно до Статтею 4 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»було передбачено, що реалізація природного газу в України здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (із змінами та доповненнями) в редакції, що діяла у червні-липні 2006 року, та в редакції, що діє на даний час, передбачено, що потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу власного видобутку; потреба установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств задовольняться з ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Враховуючи, що відповідно до п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»природний газ власного видобутку може бути використаний виключно для забезпечення потреби населення у природному газі, то формування ресурсів природного газу НАК "Нафтогаз України" для задоволення потреби установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, а також для забезпечення технологічних та інших виробничих потреб дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу можливе лише за рахунок імпортованого природного газу.
Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу природного газу від 16.01.2006 № 16/06-40, укладеного між позивачем та відповідачем, було передбачено, що продавець (НАК "Нафтогаз України") зобов'язувався передати у власність покупцеві (ДП «Газ-Тепло») в 2006 році імпортований природний газ, отриманий за зовнішньо-економічними контрактами для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій та централей та котелень промислових підприємств.
Відповідно до п. 3 Соглашения об урегулировании отношений в газовой сфере від 04.01.2006, контракту купівлі-продажу природного газу в 2006-2010 роках, укладеного між РосУкрЕнерго АГ та ЗАТ "Укргаз-Енерго", а також актів технічного приймання газу за червень та липень 2006 року, укладених між РосУкрЕнерго АГ, НАК "Нафтогаз України" та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»НАК "Нафтогаз України" єдиним постачальником та реалізатором імпортованого природного газу на внутрішньому ринку України є ЗАТ "Укргаз-Енерго".
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 27-р «Питання забезпечення вітчизняних споживачів природним газом», відповідно до п. 2 Договору про створення ЗАТ "Укргаз-Енерго" від 01.02.2006 та п. 5.1 статуту ЗАТ "Укргаз - Енерго" основною метою діяльності останнього є безперебійне постачання імпортного природного газу в обсягах, необхідних для забезпечення щорічного балансу природного газу України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у силу наведених вище норм законодавства та обставин, для виконання умов договору від 16.01.2006 № 16/06-40 про постачання імпортованого природного газу для позивача, відповідач повинен був закупити у червні та липні 2006 року природний газ у ЗАТ «Укргаз-Енерго».
Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2006 року відповідач надіслав на адресу ЗАТ "Укргаз - Енерго" лист №6/1-730-3956 з доданим до нього проектом договору на закупівлю у червні 2006 року природного газу для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, бюджетних установ та організацій та виробничо-технологічних витрат ДК "Укртрансгаз".
Пропозиція відповідача про укладення зазначеного договору не була прийнята ЗАТ "Укргаз - Енерго", а договір - не підписано.
В подальшому, листом від 28.07.06 №6/1-999-5433 відповідач вдруге надіслав на адресу ЗАТ "Укргаз - Енерго" проекти підписаних зі сторони НАК "Нафтогаз України" договорів купівлі - продажу природного газу.
Згідно з проектами зазначеними договорів відповідач планував закупити у ЗАТ "Укргаз - Енерго", а останнє зобов'язувалося продати відповідачу природний газ з ресурсів червня - липня 2006 року у обсягах, за ціною та на умовах, вказаних у проектах договорів.
Серед проектів договорів, які додавалися до цього листа, були і проект двостороннього (між відповідачем та ЗАТ "Укргаз-Енерго") договору купівлі - продажу природного газу у обсязі 724 000 000 кубічних метрів з ресурсів червня 2006 року та проект двостороннього (між відповідачем та ЗАТ "Укргаз-Енерго") договору купівлі - продажу природного газу у обсязі 725 000 000 кубічних метрів з ресурсів липня 2006 року, який був імпортований ЗАТ "Укргаз -Енерго" за зовнішньоекономічним контрактом.
Зазначені обсяги природного газу відповідач мав намір придбати у ЗАТ "Укргаз - Енерго" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" з наступними змінами та доповненнями виключно з метою його продажу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" для подальшого постачання підприємствам комунальної теплоенергетики, бюджетним установам і організаціям, а також для продажу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" з метою забезпечення її власних виробничо-технологічних потреб.
У зв'язку з не укладенням ЗАТ «Укргаз-Енерго»в добровільному порядку з відповідачем зазначених вище договорів, відповідач звернувся до ЗАТ «Укргаз-Енерго»з позовами про зобов'язання укласти договори купівлі - продажу природного газу у обсязі 724 000 000 кубічних метрів з ресурсів червня 2006 року та купівлі - продажу природного газу у обсязі 725 000 000 кубічних метрів з ресурсів липня 2006 року та про зобов'язання підписати відповідні акти приймання-передачі природного газу.
Рішеннями Господарського суду м. Києва від 09.02.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 позови НАК "Нафтогаз України" до ЗАТ «Укргаз-Енерго»були задоволено.
Однак, постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 скасовані, у позовах НАК "Нафтогаз України" до ЗАТ «Укргаз-Енеро»відмовлено повністю.
Постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 мотивовані тим, що спірні договори між відповідачем та ЗАТ «Укргаз-Енерго»не засновані на державному замовленні, у чинному законодавстві України відсутні посилання на обов'язковість для ЗАТ «Укргаз-Енерго»укладення з відповідачем договору купівлі-продажу природного газу. А отже ЗАТ «Укргаз-Енерго»в силу ст. 6, 627 Цивільного кодексу України є вільним укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зазначені постанови, відповідно до положення ч. 4 статті 85 ГПК України, набрали законної сили.
Таким чином, відповідач не має та не мав в липні та червні 2006 року права власності на відповідний ресурс природного газу для постачання його за договором купівлі-продажу від 16.01.2006 № 16/06-40 для ДП «Газ-Тепло».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, акт приймання-передачі природного газу за договором купівлі-продажу, який підтверджує здійснення передачі природного газу з власності однієї особи у власність іншої є первинним документом.
Виходячи з того, що в червні та липні 2006 року відповідач не мав права власності на необхідні обсяги природного газу, а отже не міг передати таке право власності на користь позивача, то первинні документи про передачу права власності (акти приймання-передачі природного газу) не можуть бути складені та підписані, оскільки відповідна господарська операція не відбулася і не могла відбутися.
Таким чином, підписання актів прийому-передачі природного газу не міститиме відомостей про здійснену господарську операцію та не підтверджуватиме її здійснення, що суперечитиме природі первинного документа, передбаченій статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ДП «Газ-Тепло»до "Нафтогаз України" про зобов'язання НАК "Нафтогаз України" документально оформити факт поставки природного газу, отриманого позивачем за договором № 16/06-40 від 16.01.2006 шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу за червень 2006 року у обсязі 1 774,455 тис. куб. м газу та за липень 2006 року у обсязі 1 236,183 тис. куб. м. задоволенню не підлягають.
В частині позовних вимог ДП «Газ-Тепло»про зобов'язання НАК "Нафтогаз України" документально оформити правовідносини, що фактично сталися у червні та липні 2006 року з ЗАТ «Укргаз-Енерго»з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить ЗАТ «Укргаз-Енерго»шляхом укладення відповідних договорів та актів приймання-передачі природного газу у цей період слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати:
- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
- з акту управління господарською діяльністю;
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Стаття 11 Цивільного кодексу України містить аналогічні положення.
Виходячи з матеріалів справи, суд не вбачає підстав, передбачених ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України, які б свідчили про наявність у відповідача перед позивачем зобов'язання документально оформити правовідносини, що фактично сталися у червні та липні 2006 року з ЗАТ «Укргаз-Енерго»з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить ЗАТ «Укргаз-Енерго» шляхом укладення відповідних договорів та актів приймання-передачі природного газу у цей період.
Крім того, як вже вказувалось вище, постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справах № 7/766 та № 7/768, які набрали законної сили та яким НАК "Нафтогаз України" було відмовлено у позовах про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу природного газу, вже було встановлено, що ЗАТ «Укргаз-Енерго»в свою чергу не має відповідного зобов'язання перед НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам, тому є необгрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49,82-85, ГПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
М.М.Якименко
Дата підписання рішення: