Ухвала
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 186/432/19
провадження № 61-2968ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 30 січня 2018 року, ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, внаслідок вчинення кримінального злочину за частиною першою статті 121 КК України, у цивільному провадженні,
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року, провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я закрито.
10 лютого 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 14 лютого 2020 року), в якій заявник просить скасувати постанову Верховного Суду від 30 січня 2018 року, ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року, та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 30 січня 2018 року, ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова