Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 824/98/19
провадження № 61-18764ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
за участю секретаря судового засідання - Мозгового В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна»,
боржник - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі судді Олійника В. І. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заборгованості за договором,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» (далі - ТОВ «Везерфорд Україна») звернулось до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України, МКАС відповідно) від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018 за позовом ТОВ «Везерфорд Україна» до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») про стягнення заборгованості за договором у розмірі 59 461 767,85 грн, в тому числі: 27 696 505,01 грн - заборгованості з оплати вартості виконаних робіт, 8 281 578,80 грн - пені за порушення строку оплати, 23 483 684,04 грн - відсотків за користування чужими коштами у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення та витрат зі сплати арбітражного збору.
Посилалося на таке. 05 липня 2011 року між ТОВ «Везерфорд Україна» та Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладений договір на дослідження, розробку і видобуток газу метану вугільного родовища Шахтоуправління «Покровське». Вказаний договір складений російською та англійською мовами, підписаний обома сторонами та в судовому порядку недійсним не визнавався.
Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника виконати і забезпечити виконання робіт та послуг з реалізації проекту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи та послуги по реалізації проекту згідно з умовами даного договору. «Проект» означає план комплексного дослідження, розробки і видобутку газу метану на вугільних родовищах ШУ «Покровське», який складається з етапу 1, 2 і 3 (пункт 1.1.14 договору).
ТОВ «Везерфорд Україна» свої зобов'язання за договором від 05 липня 2011 року виконало в повному обсязі. Зауваження або претензії з боку замовника не заявлялися та не надходили. Проте всупереч взятих на себе зобов'язань за цим договором замовник не провів оплату в повному обсязі. Сума заборгованості з оплати вартості виконаних робіт ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» перед ТОВ «Везерфорд Україна» склала 27 696 505 ,01 грн.
Сторони уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження в пункті 9.3 договору.
Арбітражне застереження (угода) у викладене в письмовій формі, підписане сторонами договору із вказаними ініціалами, містить точне офіційне найменування постійного арбітражного органу (МКАС при ТПП України) та зазначено, що всі спори, які виникають з або у зв'язку із цим договором підлягають вирішенню в арбітражі, склад арбітражу, зазначено місце проведення його засідання і мову арбітражного розгляду.
03 липня 2018 року ТОВ «Везерфорд Україна» звернулося до МКАС при ТПП України з відповідним позовом. 13 вересня 2018 року ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінило своє найменування на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у зв'язку зі зміною типу товариства.
Рішенням МКАС при ТПП України у справі № 146/2018 від 28 лютого 2019 року стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Везерфорд Україна» 27 696 505,01 грн заборгованості з оплати вартості виконаних робіт та 325 180 ,10 грн на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 28 021 685,11 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення набрало чинності з дати його ухвалення 28 лютого 2019 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню. ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» було належним чином повідомлено про всі стадії арбітражного розгляду, справа розглядалася МКАС при ТПП України за участі представників обох сторін.
Посилаючись на вказані обставини, а також та те, що боржник рішення добровільно не виконав, ТОВ «Везерфорд Україна» просило визнати та надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018 за позовом ТОВ «Везерфорд Україна» до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заборгованості за договором на дослідження, розробку і вибуток метану вугільного родовища ШУ «Покровське» від 05 липня 2011 року, видати виконавчий лист про стягнення з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Везерфорд Україна» 27 696 505,01 грн заборгованості з оплати вартості виконаних робіт та 325 180,10 грн на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 28 021 685,11 грн, стягнути з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Везерфорд Україна» 960,50 грн судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року заяву ТОВ «Везерфорд Україна» задоволено. Визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018. Видано виконавчий лист про стягнення з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Везерфорд Україна» 27 696 505,01 грн заборгованості з оплати вартості виконаних робіт та 325 180,10 грн на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 28 021 685,11 грн. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Везерфорд Україна» 960,50 грн судового збору.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018, то заява ТОВ «Везерфорд Україна» підлягає задоволенню. Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача. Боржником - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ «Везерфорд Україна», не зазначено обставин, які передбачені статтею 478 ЦПК України. Суд встановив, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржник був належним чином повідомлений про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення вже стало обов'язковим для сторін, не скасоване та його виконання не зупинено судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, просило скасувати рішення апеляційного суду та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно витлумачив зміст арбітражної угоди та при її тлумаченні не застосував статті 637, 213, 228, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не застосував принцип тлумачення «contra proferentem» (слова договору повинні тлумачитися проти тих, хто їх написав), дав неправильну оцінку доказам у справі та ніяк не проаналізував доводи ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», викладені в запереченнях на заяву ТОВ «Везерфорд Україна».
Заявник вважає, що ТОВ «Везерфорд Україна» не має права звертатися до МКАС при ТПП України з відповідною позовною заявою через неможливість застосування арбітражного застереження, що міститься в пункті 9.3 договору. Законодавство України передбачає можливість розгляду у МКАС спорів за участю або підприємств з іноземними інвестиціями, або іноземних підприємств, які знаходяться за межами України (які створено за законодавством інших країн). Можливість розгляду у МКАС спорів між двома юридичними особами створеними за законодавством України, одна з яких є іноземним підприємством (саме таким підприємством є позивач) не передбачена ні Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ні положенням регламенту МКАС при ТПП України. Отже, відповідно до вказаних норм права іноземне підприємство не може бути суб'єктом звернення до МКАС при ТПП України.
Надаючи тлумачення арбітражному застереженню, яке міститься в пункті 9.3 договору, вказував про наявність між сторонами угоди про те, що передача конкретного спору на вирішення МКАС при ТПП України можлива лише за волевиявленням (згодою) обох сторін договору. Вважав, що умову пункту 9.3 договору необхідно тлумачити в системному зв'язку з умовою пункту 9.2 договору, в якому мова йде про звернення до суд однією із сторін. При цьому в пункті 9.2 йде мова про суд як державний судовий орган, а не про МКАС при ТПП України. Оскільки неможливо встановити зміст спірних умов договору, які розробляло ТОВ «Везерфорд Україна», необхідно застосувати тлумачення «contraproferentem» (слова договору повинні тлумачитися проти тих, хто їх написав).
Крім того, на думку заявника вказане арбітражне застереження в договорі порушує публічний порядок України, а тому рішення МКАС при ТПП України теж порушує публічний порядок України, а спір між сторонами договору має вирішуватись в господарському суді відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
У грудні 2019 року від ТОВ «Везерфорд Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», а ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін. Вважає, що ТОВ «Везерфорд Україна» у розумінні Закону України «Про режим іноземного інвестування» є підприємством з іноземними інвестиціями та є суб'єктом права на звернення до МКАС при ТПП України щодо вирішення спорів за договором від 05 липня 2011 року.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника учасника справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі встановлено, що 05 липня 2011 року між ТОВ «Везерфорд Україна» та ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» укладений договір на дослідження, розробку і видобуток газу метану вугільного родовища ШУ «Покровське», вказаний договір складений російською та англійською мовами, підписаний обома сторонами та в судовому порядку недійсним не визнавався.
Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника виконати і забезпечити виконання робіт та послуг з реалізації проекту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи та послуги по реалізації проекту згідно з умовами цього договору. «Проект» означає план комплексного дослідження, розробки і видобутку газу метану на вугільних родовищах ШУ «Покровське», який складається з етапу 1, 2 і 3 (пункт 1.1.14 договору).
ТОВ «Везерфорд Україна» свої зобов'язання за договором на дослідження, розробку і видобуток газу метану вугільного родовища ШУ «Покровське» від 05 липня 2011 року виконало в повному обсязі. Зауважень або претензії з боку замовника не заявлялося та не надходило.
Сторони договору уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження. Відповідно до пункту 9.3 договору (російською мовою): « Любой спор, разногласие или требование, вытекающие из договора должны передавать на рассмотрение и подлежат разрешению Международным Коммерческим арбитражным Судом при Торгово-Промышленной Палате Украины («Арбитраж») в соответствие с его регламентом. Арбитражное рассмотрение споров осуществляется в составе трех арбитров, назначаемых согласно регламенту. Место проведения суд - город Киев, Украина. Язык арбитражного разбирательства - украинский».
Арбітражне застереження (угода) у цій справі викладене в письмовій формі, підписано сторонами договору з вказаними ініціалами, містить точне офіційне найменування постійного арбітражного органу (МКАС при ТПП України) та зазначено, що всі спори, які виникають з або у зв'язку із цим договором підлягають вирішенню в арбітражі, , зазначено склад арбітражу місце проведення його засідання і мову арбітражного розгляду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Сторони уклали арбітражне застереження, яке викладено в пункті 9.3 договору, де зазначено, що будь-який спір, розбіжність чи вимога, що випливає з цього договору повинні передаватись на розгляд та підлягають вирішенню МКАС при ТПП України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 15-рп/2002 визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Арбітражна угода про передання спору на розгляд арбітражного суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.
У цій справі сторони у письмовій формі визначили арбітражне застереження у пункті 9.3 договору та визначили процедуру розгляду спорів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2019 року, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» до ТОВ «Везерфорд Україна» про тлумачення змісту пункту 9.3 договору від 05 липня 2011 року та визнання недійсним арбітражного застереження.
Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. У цій справі суд не знайшов підстав для визнання пункту 9.3 договору недійсним.
Відповідно доводи апеляційної скарги про неправильне тлумачення змісту пункту 9.3 договору, неврахування неможливості звернення до МКАС за вирішенням спору лише за волевиявленням однієї зі сторін, неможливості визначення змісту умов договору та необхідності застосування принципу тлумачення «contra proferentem» є не обґрунтованими.
Також є необґрунтованими посилання заявника про те, що арбітражне застереження в договорі порушує публічний порядок в Україні.
Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Європейський суд з прав людини зауважив, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулося за вільним волевиявленням сторін спору (пункт 49 рішення у справі «Девір проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Отже, у спірних правовідносинах не порушуються приписи статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
У цьому випадку сторони погодили передачу спорів, які можуть виникнути між сторонами з укладеного договору чи стосовно такого договору, на розгляд арбітражу ґрунтується на вільному волевиявленні, тобто сторони на власний розсуд, добровільно вирішили питання про укладення арбітражної угоди та визначили арбітраж.
Таким чином рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018 не суперечить публічному порядку України та конституційним гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно щодо ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» як окремої юридичної особи.
Щодо доводів заявника про те, що законодавством України не передбачено можливості розгляду МКАС спорів між двома юридичними особами України, одна з яких є іноземним підприємством
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Аналогічне за змістом положення включено до статті З регламенту МКАС, затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 25(6) від 27 липня 2017 року, відповідно до якої до компетенції МКАС відносяться, зокрема: спори, які випливають з відносин комерційного характеру, включаючи наступні угоди і не обмежуючись ними: купівля-продаж (поставка) товарів, виконання робіт, надання послуг, обмін товарами та/або послугами, перевезення вантажів та пасажирів, торгове представництво і посередництво, оренда (лізинг), науково-технічний обмін, обмін іншими результатами творчої діяльності, будівництво промислових та інших об'єктів, ліцензійні операції, інвестиції, кредитно-розрахункові операції, страхування, спільне підприємництво та інші форми промислової і підприємницької кооперації.
Частина третя статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» встановлює, що підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.
Господарським кодексом України (далі - ГК України) передбачено дві категорії підприємств за критерієм участі іноземного інвестора та його частки у статутному капіталі: підприємства з іноземними інвестиціями (стаття 116) та іноземні підприємства (стаття 117). В іноземному підприємстві, створеному за законодавством України, іноземна інвестиція дорівнює 100% статутного фонду, в той час як у підприємстві з іноземними інвестиціями іноземна інвестиція складає від 10 до 99,99% статутного фонду. Водночас і стаття 116 (частина 6), і стаття 117 (частина 4) ГК України передбачають, що діяльність як підприємств з іноземними інвестиціями, так і іноземних підприємств регулюється цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування та іншими законодавчими актами. Отже, законодавець визначив, що ці підприємства є різними формами здійснення іноземних інвестицій, що передбачені статтею 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств (підприємства з іноземними інвестиціями у розумінні статті 116 ГК України); та створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю (іноземні підприємства у розумінні статті 117 ГК України). Отже, іноземне підприємство, про яке йдеться у статті 117 ГК України, у розумінні Закону України «Про режим іноземного інвестування», фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями, визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише іноземні інвестори) та частки у статутному капіталі (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити 100%).Згідно із статтею 17 Закону України «Про режим іноземного інвестування» установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно- правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2020 року у справі № 910/15161/18.
Судом встановлено, що на дату звернення з позовом до МКАС при ТПП України ТОВ «Везерфорд Україна» мало статутний капітал у розмірі 46 000 грн, який розподілений між двома учасниками: «ВЕЗЕРФОРД ГЛОБАЛ ПРОДАКТС ЛІМІТЕД» (Кіпр), розмір внеску до статутного капіталу - 45 540 грн, що складає 99 % від загального розміру статутного капіталу та «НКБІРД ЛІМІТЕД» (Кіпр), розмір внеску до статутного капіталу - 460 грн, що складає 1 % від загального розміру статутного капіталу.
ТОВ «Везерфорд Україна», іноземна інвестиція в статутному капіталі якого становить 100 %, у розумінні Закону України «Про режим іноземного інвестування» є підприємством з іноземними інвестиціями.
Отже, відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» ТОВ «Везерфорд Україна» є суб'єктом права на звернення до МКАС при ТПП України для вирішення спорів за договором від 05 липня 2011 року.
Тому доводи заявника про зворотне є необґрунтованими та безпідставними з огляду на вказані норми права.
Відповідно до частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Апеляційний суд зауважив, що боржником - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які є підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ «Везерфорд Україна» відповідно до вимог вищезазначених норм та не зазначено обставин, які передбачені статтею 478 ЦПК України.
Отже, у справі встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення вже стало обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
З такими висновками Київського апеляційного суду про те, що заява про визнання та надання дозволу на виконання міжнародного комерційного арбітражу відповідає вимогам статті 476 ЦПК України, а боржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, погоджується й Верховний Суд.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
З огляду на передбачені статтею 367 ЦПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, не заслуговують на увагу інші доводи заявника, які фактично зводяться до власного тлумачення законодавства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскарженої ухвали - без змін.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 лютого 2020 року.
Судді: В. В. Яремко
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний