Ухвала
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 759/5003/17
провадження № 61-3168ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколова В. В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди,
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просила стягнути майнову шкоду, завданої внаслідок пошкодження автомобіля марки «Peugeot-207», д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 33 533,74 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач зловживає своїми процесуальними правами і повторно не з'явився в судові засідання, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до матеріалів справи відомості про повідомлення безпосередньо ОСОБА_3 про дату і час судового засідання, що мало відбутися 01 жовтня 2019 року - відсутні, проте був повідомлений адвокат Шпирук В. Г. На час розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи містили ордер серії КС № 240560, відповідно до якого ОСОБА_4 уповноважений представляти ОСОБА_3 в Апеляційному суді м. Києва, але доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 в суді першої інстанції матеріали справи не містять. Тому позивач не може уважатися особою, яка належним чином є повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а повідомлення особи, яка не підтвердила свої повноваження, не може вважатися належним повідомленням учасника справи.
ОСОБА_1 подав 18 лютого 2020 року до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року. Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанціїю
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутня повторність неявки позивача в судове засідання. Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що підтверджень явки в судове засідання 01 жовтня 2019 року в матеріалах справи не міститься.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Згідно пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до частини першої - третьої, п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відомості про повідомлення безпосередньо ОСОБА_3 про дату і час судового засідання, що мало відбутися 01 жовтня 2019 року, відсутні, однак був повідомлений адвокат Шпирук В. Г.
Згідно із статтею 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Повноважень представляти інтереси довірителя представником ОСОБА_4 у суді першої інстанції ордер серії КС №240560 не містить.
Встановивши, що позивач не була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 01 жовтня 2019 року, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат