25 лютого 2020 року м. Київ
Справа № 22-3218 Головуючий у1-й інстанції - Жук М. В.
Унікальний № 756/8437/19 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Печериці Наталії Сергіївни, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», старший державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Брашатов А. В., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», старший державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Брашатов А. В., в якій просив визнати виконавчий лист № 2-2032, виданий 22 вересня 2015 року Оболонським районним суду міста Києва на примусове виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості за кредитними договорами, таким, що не підлягає виконанню. (а.с.4-7).
В обґрунтування заяви вказував, що виконавчий лист пред'явлено до виконання з пропуском встановленого законом річного строку.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 , адвокат Печериця Н. С., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву у повному обсязі (а.с.165-169).
У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Державний ощадний банк України» вказує, що стягувачем не було порушено строки на пред'явлення виконавчого листа у справі № 2-2032/10 для виконання, а тому апеляційну скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 , його представник, адвокат Печериця Н. С., та старший державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Брашатов А. В. не з'явились, про дату, місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення 14 лютого 2020 року довіреній особі старшого державного виконавеця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Брашатова А. В. та вручення 17 лютого 2020 року уповноваженій особі представника ОСОБА_1 , адвоката Печериці Н. С., судових повідомлень про розгляд справи, призначений на 25 лютого 2020 року.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , його представника, адвоката Печериці Н. С., та старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Брашатова А. В., оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника ПАТ «Державний ощадний банк України», адвоката Гімарі Р. А., який заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2010 року у справі № 2-2032/10 позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 523 592 грн 59 коп.
30 липня 2010 року Оболонський районним судом м. Києва було видано виконавчий лист по справі № 2-2032/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 523 592 грн 59 коп.
09 серпня 2010 року вказаний виконавчий лист було пред'явлено до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києі.
12 серпня 2010 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було відкрите виконавче провадження № 20783101 та вчинено примусові дії, так як боржником у добровільний строк рішення суду не було виконане та 06 жовтня 2011 року виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання.
17 серпня 2012 року вказаний виконавчий лист було повторно пред'явлено до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києі.
23 серпня 2012 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було відкрите виконавче провадження № 33974587 та вчинено примусові дії, так як боржником у добровільному порядку рішення суду не було виконане, та 10 лютого 2014 року виконавчий документ був повернутий.
26 березня 2014 року та 08 жовтня 2014 року ВАТ «Державний ощадний банк України» направляло на ім'я начальника ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві Ковалевського М. Р. запити з проханням прискорення виконавчих дій (а.с.113-114).
09 жовтня 2014 року та 15 грудня 2014 року ВАТ «Державний ощадний банк України» направляло на ім'я начальника ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві Ковалевського М. Р. заяви з проханням повідомити на якій стадії перебуває здійснення виконавчого провадження № 33974587 (а.с.115-116).
11 березня 2015 року ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було направлено на адресу ВАТ «Державний ощадний банк України» лист щодо надання інформації, в якому стягувача повідомлено, що 10 лютого 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку разом з оригіналом виконавчого листа направлено на адресу ВАТ «Державний ощадний банк України» та повідомлено, що повторно виконавчий документ по справі № 2-2032 на виконання не надходив (а.с.117).
17 березня 2015 року ВАТ «Державний ощадний банк України» було направлено до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві лист, в якому стягувач повідомив, що копію постанови про повернення виконавчого листа від 10 лютого 2014 року та оригінал виконавчого листа ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві не надсилав, у зв'язку із чим стягувача було позбавлено можливості оскаржити вказану постанову та повторно подати пред'явити виконавчий лист до примусового стягнення та просив надіслати на адресу Банку оригінал виконавчого листа № 2-2032 разом із постановою від 10 лютого 2014 року про повернення в виконавчого листа. Також просили, у разі якщо ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві втрачено оригінал виконавчого листа, звернутись до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-2032, виданого 30 липня 2010 року (а.с.118).
04 вересня 2015 року заступник начальника ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві, Роєнко Р. В. , звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про направлення дубліката виконавчого листав, у якій просив видати на направити на адресу ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві дублікат виконавчого листа № 2-2032/10, який видано 30 липня 2010 року, для подальшого виконання (а.с.119).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києві від 15 червня 2015 року подання державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві, Васильєва С. С., про видачу дубліката виконавчого листа задоволено та ухвалено видати дублікат виконавчого листа № 2-2032/10 (а.с.1).
13 жовтня 2015 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було відкрите виконавче провадження № 48900853 та 20 грудня 2016 року завершене та повернуто стягувачу без виконання із зазначенням у постанові про те, що під час виходу державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, майна, яке належить боржнику на праві власності, не виявлено.
19 серпня 2017 року дублікат виконавчого листа був повторно пред'явлений на виконання до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві та 29 серпня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54595073.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що у заяві ОСОБА_1 не наведено обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України, пропущення строку на звернення з виконавчим листом до виконавчої служби з урахуванням відкриття державним виконавцем виконавчого провадження, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Також зазначено, що із відмітки ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва на заяві ПАТ «Державний ощадний банк України» від 08 жовтня 2014 року за № 2466, виконавчий лист у цій справі подано стягувачем до виконання 08 жовтня 2014 року, тобто в межах строку пред'явлення його до примусового виконання, а тому має місце недодержання державним виконавцем процесуальних строків відкриття виконавчого провадження, а не пропуск стягувачем строку звернення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 16 лютого 2010 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів іпосадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Сукупність даних засад, а безпосередньо законність, є вимогою суворого і неухильного додержання, точного й однакового виконання і правильного застосування законів і підзаконних нормативно-правових актів органами державної влади, їх посадовими особами.
Пунктом 1 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року надано роз'яснення, згідно яких відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 16 лютого 2010 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.
Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 16 лютого 2010 року) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред'явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Матеріали справи свідчать, що виконавчий лист № 2-2032/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 523 592 грн 59 коп. було видано 30 липня 2010 року із зазначенням строку його пред'явлення «3 роки» (а.с.112).
Також матеріали справи свідчать, що після завершення виконавчого провадження № 33974587, яке мало місце 10 лютого 2014 року, державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві 13 жовтня 2015 року було відкрите виконавче провадження № 48900853 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2032.
Отже з дня повернення виконавчого документа стягувачу, а саме з 10 лютого 2014 року, мало місце переривання перебігу трирічного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у відповідності до приписів ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 16 лютого 2010 року).
Наступне виконавче провадження № 48900853 було відкрите 13 жовтня 2015 року, тобто у передбачений трирічний строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Посилання у заяві ОСОБА_1 на той факт, що у відповідності до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлювався в один рік, є помилковими, оскільки ст. 22 вказаного Закону передбачає положення щодо переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, а строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, передбачені ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на момент видачі виконавчого листа), становлять 3 роки.
Отже районним районний суд дійшов вірних висновків стосовно відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , однак не вірно визначився із мотивами такої відмови у зв'язку із чим колегія суддів доходить висновку про скасування оскаржуваної ухвали та постанволення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 з інших підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Печериці Наталії Сергіївни, задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 27 лютого 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома