Справа № 761/28586/18 Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/512/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
20 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А.
при секретарі Маличівської Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування легковим автомобілем.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
26.07.2018 позивач ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування легковим автомобілем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є донькою від першого шлюбу та спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншим спадкоємцем першої черги за законом є відповідач, яка є дружиною її батька. На підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.12.2016 позивачу належить 1/4 частина спадкового майна у вигляді автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_1 , а інші 3/4 частини належать відповідачу. Разом з тим, позивач зазначала, що під час розгляду цивільної справи № 22-ц/780/4612/17 за її позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на майно в порядку спадкування, їй стало відомо, що її батько ОСОБА_3 придбав вказаний автомобіль за свої особисті кошти, отримані від продажу квартири, а тому він у відповідності до положень ст. 57 СК України був його особистою приватною власністю та повинен успадковуватись між спадкоємцями першої черги в рівних частинах. Таким чином, посилаючись на те, що спірний автомобіль був особистою приватною власністю спадкодавця, позивач вважає, що він повинен успадковуватись між нею та відповідачем, як спадкоємцями першої черги, по 1/2 частині, тобто їй, крім вже успадкованої 1/4 частини, належить іще його 1/4 частина, а тому з метою захисту своїх порушених прав вона звернулась до суду з зазначеним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування легковим автомобілем.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування легковим автомобілем відмовлено.
Не погодившись із рішенням районного суду позивач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Визнати автомобіль Toyota, моделі CAMRY 2012 року випуску, номер шасі № НОМЕР_2 легковий седан - В класу, об'єм двигуна 2494 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ј автомобіля Toyota, моделі CAMRY 2012 року випуску, номер шасі № НОМЕР_2 легковий седан - В класу, об'єм двигуна 2494 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 . Встановити порядок користування автомобілем марки Toyota, моделі CAMRY 2012 року випуску, номер шасі № НОМЕР_2 легковий седан - В класу, об'єм двигуна 2494 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 наступним чином : з 19-00 години понеділка третього тижня по 19-00 годину понеділка четвертого тижня кожного календарного місяця. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначала, що рішення районного суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, вказувала, що нею було прийнято спадщину на ј , а відповідачкою на 3/4 , як на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та її покійного батька ОСОБА_3 . Мотивуючи свої вимоги посилалася на рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області, справа № 22-ц/780/4612/17 за її позовом до ОСОБА_2 , яким було встановлено факт придбання спірного автомобіля за особисті кошти спадкодавця ОСОБА_3 , що у відповідності до ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю, а тому таке майно має успадковуватись спадкоємцями у рівних долях. Наголошувала на тому, що спірний автомобіль було придбано за кошти ОСОБА_3 , отримані від продажу власної квартири, яку він отримав у спадок, а відтак він не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Посилаючись на ч.6 ст. 61 ЦПК України, а також порушення норм матеріального права, просила рішення районного суду від 05.09.2019 скасувати , оскільки суд першої інстанції незаконно взяв до уваги рішення Шевченківського районного суду № 761/22777/17, яке набрало законної сили, так як підстава позову була інша. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права ч.1, 2 ст.355, ч.1 ст 356, ч.1,3,4 ст. 358, ст. 1261 ЦК України, ч.3 ст. 57 СК України просила апеляційну скаргу задовольнити.
Подаючи відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 вважала рішення суду законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню. При цьому зазначала, що автомобіль Toyota, моделі CAMRY 2012 року випуску, номер шасі № НОМЕР_2 легковий седан - В классу придбаний нею та її чоловіком за кредитні кошти, які сплачувались протягом 3-х років, а кошти від продажу квартири спадкодавця ОСОБА_3 були витрачені останнім на погашення боргів по бізнесу. Крім того, посилалась на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2018.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування легковим автомобілем виходив з того, що розмір належних сторонам часток в спадковому майні у вигляді спірного автомобіля вже були встановлені рішенням суду, позивачці було компенсовано її частку та визнано за відповідачкою право власності на неї, при цьому вказане рішення оскаржено сторонами не було та набрало законної сили.
З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду у повній мірі відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник відносно спадково майна між спадкоємцями першої черги. З цього приводу між ними неодноразово розглядалися судові спори.
Так, при ухваленні рішення в даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Сторони у справі позивач (дочка від першого шлюбу) та відповідач (дружина) є спадкоємцями першої черги за законом спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2016, виданого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О.
Відповідно до вказаного свідоцтва позивачці належить 1/4 частина спадкового майна у вигляді автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_1 , а відповідачці - 3/4 частин.
Підставою позовних вимог зазначала розгляд цивільної справи № 22-ц/780/4612/17 за її позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на майно в порядку спадкування, при розгляді якої їй стало відомо, що спадкодавець ОСОБА_3 придбав спірний автомобіль за свої особисті кошти, отримані від продажу квартири, у зв'язку з чим він у відповідності до положень ст. 57 СК України був його особистою приватною власністю та повинен успадковуватись між спадкоємцями першої черги в рівних частках, а тому вважає, що їй, крім вже успадкованої частини, належить іще 1/4 частина автомобіля.
Проте, 08.02.2018 Шевченківським районним судом м. Києва у цивільній справі № 761/22777/17 ухвалено рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування рухомим майном, а також задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення та визнання права власності на рухоме майно, а саме вирішено припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_1 , визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_3 від 26.12.2016, зареєстрованого за № 8-1383, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості припиненої частити в розмірі 129500,00 грн., внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві, відповідно до квитанції № 34 від 01.02.2018.
Зі змісту вищевказаного рішення, яке сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», номерний знак НОМЕР_1 , а саме 1/4 частина автомобіля належить ОСОБА_1 , а 3/4 частини ОСОБА_2 .
Тобто, рішенням встановлено розмір часток ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в спадковому майні у вигляді спірного автомобіля, розмір компенсації належної ОСОБА_1 частини, а також припинено право власності ОСОБА_1 на її частину автомобіля та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану частину.
При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності на рухоме майно, не заперечила, а також рішення не оскаржувала, що свідчить про визнання нею встановлених у рішенні обставин,у тому числі, щодо розміру своєї частки автомобіля, що була їй компенсована.
Крім того, цивільна справа № 22-ц/780/4612/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на майно в порядку спадкування, під час якого позивачці, начебто, стало відомо про факт придбання спадкодавцем ОСОБА_3 автомобіля за свої особисті кошти, отримані від продажу квартири, була розглянута ще до ухвалення рішення Шевченківським районним судом м. Києва в цивільній справі № 761/22777/17.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги з приводу ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, не застосування закону, на думку апелянта, який підлягає застосуванню, а також з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Так, обгрунтовуючи, як позовні вимоги, так і апеляційну скаргу позивач посилалась на рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області справа № 22-ц/780/4612/17 за її позовом до ОСОБА_2 , яким було встановлено факт придбання спірного автомобіля за особисті кошти спадкодавця ОСОБА_3 , що у відповідності до ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю, а тому таке майно має успадковуватись спадкоємцями у рівних долях. Наголошувала на тому, що спірний автомобіль було придбано за кошти ОСОБА_3 , отримані від продажу власної квартири, яку він отримав у спадок, а відтак він не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Однак, погодитись з такими доводами позивача не можна дивлячись на таке.
Із тексту рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року (справа №22-ц/780/4612/17 а.с. 88-92) вбачається, що нині покійному (спадкодавцю) батькові позивача ОСОБА_3 належала на праві власності двокімнатна квартира загальною площею 45,10 кв.м, що знаходилась в м. Києві і яка була продана згідно договору купівлі-продажу 01 вересня 2011 року.
Договір купівлі-продажу спірного автомобіля був укладений 10 січня 2012 року. Докази того, що кошти від продажу квартири безпосередньо були витрачені на придбання спірного автомобіля відсутні і про їх наявність стороною позивача не зазначено.
До того ж, із договору купівлі-продажу та договору застави №700А11012413023-ЗАСТ (а.с.34-45) вбачається, що автомобіль придбавався за кредитні кошти і не на один рік.
За таких обставин, всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову та неможливості відновлення порушеного права повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду позивач та її представник також не навели таких обставин.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав до скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: