27 лютого 2020року м. Київ
Справа № 363/748/19
Провадження: № 22-ц/824/3937/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк»
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Рудюка О.Д.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2019 року АТ КБ «Приват банк» (далі - позивач, банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ " Приват банк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 29.04.2015 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 6200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" та Витягу з "Тарифів Банку" додаються до позовної заяви. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору давсвою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 24.01.2019 року виникла заборгованість у розмірі 57921,88 грн., яка складається з 26 616,30 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 28 071,20 грн. - пені, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 2734,38 грн. - штрафу (процентна складова).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року в задоволенні позову АТ КБ "Приват банк" відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Крилова О.Л. інтересах АТ КБ «Приват банк», подала апеляційну скаргув якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідач, власноручно підписавши анкету-заяву, взяв на себе зобов'язання по його виконанню. Кредитний договір повністю відповідає вимогам цивільного законодавства. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Відповідач отримав картку та здійснив дії щодо її активації. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не довів відсутність заборгованості, та, відповідно, належне виконання умов договору, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, а тому суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволені позову АТ КБ «Приват банк».
Ухвалами Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України ОСОБА_1 не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи, 29.04.2015 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі.
Звертаючись до суду банк зазначав, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нимта банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження своїх вимог банкдо матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунки заборгованості за договором №б/н від 29.04.2015 року станом на 31.05.2015 року та 24.01.2019 року,копію анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів та копію паспорту ОСОБА_1 .
Згідно наданого розрахунку відповідач має заборгованість за договором б/н від 14.03.2012 року, яка станом на 24.01.2019 року становить 57921,88 грн. та складається з 26 616,30 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 28 071,20 грн. - пені, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 2734,38 грн. - штрафу (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «Приват банк», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору (кредитний або будь-який інший), а також щодо інших умов, викладених в Умовах та Правилах нажання банківських послуг, у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами відсутні, а томувимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками та усіма видами неустойки є безпідставними і не можуть бути задоволеними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.2.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг, вказані Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанк», пам'ятка клієнта/довідка про умови кредитування, тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно з п.2.1.1.2. вказаних Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.
Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію.
Також, у вказаній анкеті-заяві зазначено, що 2600 грн. - це розмір щомісячної заробітної плати відповідача, а не бажаний кредитний ліміт, як зазначено в позовній заяві. Окрім того, анкета-заява даних про умови кредитування, розмір процентів, встановлених за користування кредитом, строк договору, штрафні санкції, що передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії, тощо, не містить.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з статтею 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 29.04.2015 року процентна ставка не зазначена (а.с. 7).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, з урахуванням складових його повної вартості, зокрема, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався також на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг,та, що саме зазначені документи містили умови щодо неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 квітня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 лютого 2019 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та за відсутності наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи банку, відсутність у заяві домовленості сторін про порядок сплати відсотків, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» (www.privatbank.ua), ним неодноразово змінювалися, а тому надана позивачем роздруківка із сайту не може вважатисьналежним доказом.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Так, у даній постанові Великої Палати Верховного Суду відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Щодо розрахунків заборгованості, колегія суддів відмічає, що наданий до суду розрахунок сам по собі не може бути достатнім доказом наявності боргу та його розміру, оскільки нічим не підтверджується, і його правильність неможливо перевірити.
Окрім того, вказаний розрахунок не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17квітня 2003 року.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявлених АТ КБ «Приват банк» позовних вимог, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам, пені та штрафів є правильним.
У даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , як споживачем банківських послуг, який є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1?12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року, а тому апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 України, суд
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль