Справа № 364/1092/18
Провадження № 2/364/10/20
19.02.2020 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участю секретаря Бондаренко Л. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Київське обласне управління у справах захисту прав споживачів Держстандарту України,
про стягнення матеріальної шкоди, -
05 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій вказав, що в жовтні 2017 року на підставі усної домовленості з відповідачем ОСОБА_2 , ним було передано останньому автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» державний номерний знак НОМЕР_1 для проведення відновлювального ремонту кузова автомобіля. Вартість робіт відповідачем було оцінено в сумі 15 000 гривень, яку як вказує позивач він передав ОСОБА_2 одразу без оформлення розписки. Після проведення ремонту автомобіль було повернуто, однак на протязі місяця фарба стала матовою, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією та відповідач в червні 2018 року другий раз перефарбував автомобіль. Однак на протязі місяця фарба знову стала матова та почала відслоюватись. Позивач одразу повторно звернувся до відповідача, однак останній відмовився усувати недоліки, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просив суд стягнути з відповідача 15000 гривень відшкодування майнової шкоди та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, надавши відзив та свої пояснення.
Представник третьої особи Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів Держстандарту України в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, відповідача, свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач звернувся в жовтні 2017 року на підставі усної домовленості до відповідача ОСОБА_2 щодо ремонту автомобіля, якому було передано автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 (а.с.8) для проведення відновлювального ремонту кузова автомобіля. Вартість робіт відповідачем було оцінено в сумі 15 000 гривень, яку як вказує позивач він передав ОСОБА_2 одразу без оформлення розписки. Після проведення ремонту автомобіль було повернуто, однак на протязі місяця фарба стала матовою, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією, на що відповідач в червні 2018 року другий раз перефарбував автомобіль. Однак на протязі місяця фарба знову стала матова та почала відслоюватись. Позивач одразу повторно (втретє) звернувся до відповідача, однак останній відмовився усувати недоліки.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, що він домовився із відповідачем ОСОБА_2 щодо ремонту автомобіля, а саме, підготовки та фарбування автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF» червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 . Всі домовленості були усні, грошові кошти за ремонт автомобіля передавав двома частинами, одразу 5000 гривень та 10000 гривень після проведення фарбування.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем зазначено недостовірну інформацію щодо надання ним послуг по фарбуванню автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF» червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме, відповідач зазначив, що він повідомляв ОСОБА_1 про можливість відслоювання фарби після фарбування, оскільки на вищевказаному автомобілі наявні численні нашарування різних фарб, однак позивач наполягав на фарбуванні автомобіля. Окрім того відповідач вказав, що позивач передав йому 5000 гривень, а не 15000 гривень як зазначено позивачем, які було витрачено на придбання лакофарбових матеріалів, що стверджено товарними чеками № 138 від 20 жовтня 2017 року та № 177 від 13 червня 2018 року (а.с.75-76). Також відповідач ОСОБА_2 зазначив, що лакофарбова продукція яку він використав при фарбування автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF» червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 була якісною. Що стверджено відповідним висновком (а.с.38-40).
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення про те, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , який передав йому ОСОБА_1 для проведення робіт по фарбуванню він ремонтував по усній домовленості із ОСОБА_1 . Для ремонту автомобіля ОСОБА_1 лакофарбову продукцію купував особисто за грошові кошти ОСОБА_1 , які він передав в сумі 5000 гривень. Щодо ремонту автомобіля, то все здійснювалось в усній формі, та вказав, що повідомив ОСОБА_1 про необхідність зняття старих нашарувань фарби за допомогою піскоструя, на що позивач відмовився. Щодо претензій позивача ОСОБА_1 до якості роботи, то це його особиста помилка, так як свіже пофарбований автомобіль він накрив брезентом.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надала показання, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_2 та зазначила про те, що її чоловік займається ремонтом автомобілів та ремонтував автомобіль ОСОБА_1 за усною домовленістю, так як він є сусідом і просив йому допомогти у ремонті автомобіля. Ремонт автомобіля Ткачуку чоловік проводив приблизно весною 2019 року. Щодо домовленості за грошові кошти за оплату роботи їй ці обставини невідомі.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надав показання, що він перебуває у дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_2 , з яким ремонтує автомобілі. В тому числі і допомагав ремонтувати автомобіль ОСОБА_1 , а саме, здійснювали фарбування автомобіля а також виготовлення автомобіля під фарбування. Автомобіль фарбував безпосередньо ОСОБА_2 , який вказав ОСОБА_1 , що автомобіль необхідно чистити піскоструєм, а ОСОБА_1 сказав що необхідно лише пофарбувати автомобіль і все. На думку ОСОБА_4 автомобіль готувався до фарбування та фарбувався якісно, оскільки він допомагав проводити роботи по підготовці автомобіля до фарбування. При ньому будь-які грошові кошти ОСОБА_1 не передавав та з фінансових питань за проведення робіт по підготовці та фарбуванні автомобіля йому нічого не відомо. Після фарбування автомобіля автомобіль стояв у ОСОБА_1 в дворі накритий брезентом. Окрім того ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 старі нашарування фарби зняти до металу, однак позивач відмовився.
Оцінюючи показання свідків, суд вважає, що вони не можуть бути враховані як підстава задоволення чи відмови в задоволенні позову, оскільки не підтверджують чи не спростовують факту отримання чи передачі коштів, а лише стверджують факт проведення відповідачем ОСОБА_2 робіт по підготовці та фарбуванні автомобіля позивача. А також не можуть ствердити якість виконання робіт по фарбуванню автомобіля.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.
Згідно вимог ст. 2 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
Згідно вимог ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі; якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Ст. 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Згідно положень ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.
Ст. 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 20 листопада 2018 року у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, та 10 грудня 2019 року до суду було направлено висновок експертів від 28 листопада 2019 року, в якому зазначено, що причинами виникнення пошкоджень на автомобілі можуть бути недотримання під час перефарбовування необхідних вимог щодо підготовки поверхні, а також неправильно обрані умови нанесення фарб (а.с.103). Висновком експертизи не спростовується якість лакофарбових виробів, які були використані відповідачем під час фарбування. Також відповідачем надано товарні чеки на придбання лакофарбових матеріалів, однак жодних доказів того, що ці товари були придбані ОСОБА_2 та що саме ці матеріали були використані при фарбуванні автомобіля в судовому засіданні не надано.
Окрім того, усні посилання позивача на те, що ним було передано відповідачу грошові кошти за виконання лакофарбувальних робіт відповідачу в сумі 15000 гривень, не підтверджують передання коштів, та суд надає їм критичної оцінки, оскільки відповідач зазначив, що отримав грошові кошти в сумі 5000 гривень від позивача, що стверджено в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Жодних належних, переконливих та допустимих доказів з боку позивача щодо передачі грошових коштів ОСОБА_2 в сумі 15000 гривень до суду не надано, як і не знайшло свого підтвердження і під час розгляду даної цивільної справи, окрім пояснень сторін щодо передачі грошових коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2 в сумі 5000 гривень за ремонт автомобіля та проведення самого ремонту автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF» державний номерний знак НОМЕР_1 за усною домовленістю між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок (а.с.1) та поніс витрати на проведення експертизи в сумі 6280 гривень 00 копійок (а.с.94).
Тож враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 234 гривні 93 копійки судового збору та 2093 гривні 33 копійки судових витрат за проведення експертизи.
Керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 22, 837, 839, 840, 858 ЦК УКРАЇНИ, ст.ст. 12, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК УКРАЇНИ, СУД, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Київське обласне управління у справах захисту прав споживачів Держстандарту України, про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої шкоди в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок та понесені судові витрати в розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 26 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 28 лютого 2020 року.
Повне рішення виготовлено 27 лютого 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області (п. 15 п.п. 15.1, 15.5 ч.1 розділу ХІІІ „Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону №2147-VІІІ). Згідно ст. 354 ЦПК України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини, зазначений строк апеляційного оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. В. Ткаченко