65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/4520/14
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" від 29.01.2020 № 13/03-149 (вх. № 2-113/20 від 31.01.2020) на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. у виконавчому провадженні № 60874790 від 12.12.2019 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 у справі № 916/4520/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код ЄДРПОУ 05471158)
про стягнення заборгованості у розмірі 32 086 785,83 грн., з якої 21 109 312,09 грн. - сума основного боргу, 3 191 532,00 грн. - пеня, 3 954 780,49 грн. - 7% штрафу, 1 126 550,49 грн. - 3% річних, 2 704 610,27 грн. - сума інфляційних втрат
за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код ЄДРПОУ 05471158)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 4-ПР
суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області
Представники:
Від АТ “НАК “Нафтогаз України” - Єгоров В.С. (довіреність від 13.05.2019);
Від АТ “Одеська ТЕЦ” - Сурмакова О.А. (довіреність від 02.01.2020);
Від УДВС - не з'явився.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2015 ухваленим у справі № 916/4520/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 позов ПАТ „НАК „Нафтогаз України” задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” заборгованість у розмірі 21 109 312,09 грн., 3 191 532,00 грн. - пеню, 3 954 780,49 грн. - 7% штрафу, 1 126 550,49 грн. - 3% річних, 2 704 610,27 грн. - суму інфляційних втрат, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 73 080,00 грн.
У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 12.02.2015 видано накази на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015 у справі № 916/4520/14.
18.06.2015 постановою Вищого господарського суду України у справі № 916/4520/14 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.15 у справі № 916/4520/14 і рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.15 у цій справі скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 191 532, 00 грн. - пені та 3 954 780, 49 грн. - 7 % штрафу. Та прийнято у вказаній частині нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 191 532, 00 грн. - пені та 3 954 780, 49 грн. - 7 % штрафу. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.15 залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" 36 540,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 27.07.2015 видано наказ на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2015 у справі № 916/4520/14.
31.01.2020 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" від 29.01.2020 № 13/03-149 (вх. № 2-113/20 від 31.01.2020) на дії державного виконавця в якій просить суд:
- визнати дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. неправомірними;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 № 60874790 щодо стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 21 109 312,09 грн. - основного боргу, 3 191 532,00 грн. - пені, 3 954 780,49 грн. - 7 % штрафу, 1 126 550,49 грн. - 3 % річних, 2 704 610,27 грн. - інфляційних втрат, відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 916/4520/14 від 12.02.2015.
Ухвалою суду від 03.02.2020 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" від 29.01.2020 № 13/03-149 (вх. № 2-113/20 від 31.01.2020) до розгляду та призначено розгляд скарги на 10.02.2020.
Ухвалою суду від 10.02.2020 відкладено розгляд скарги на 21.02.2020.
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.
В обґрунтування поданої скарги від 29.01.2020 № 13/03-149 (вх. № 2-113/20 від 31.01.2020) АТ «Одеська ТЕЦ» зазначає наступне.
Наказ від 12.02.2015 № 916/4520/14 вже пред'являвся до виконання, а виконавче провадження з його виконання було закінчено. АТ «Одеська ТЕЦ» вказує, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, АТ «Одеська ТЕЦ» зазначає, що пред'явлений на виконання наказ № 916/4520/14, виданий Господарським судом Одеської області від 12.02.2015 не відповідає рішенню у справі № 916/4520/14.
Також скаржник зазначає, що АТ «НАК «Нафтогаз України» було пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Окрім того, АТ «Одеська ТЕЦ» вказує, що вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу № 916/4520/14 є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-18/01-5010, та, відповідно до частини другої пункту 4-3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не підлягають примусовому стягненню.
10.02.2020 на адресу суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшов відзив на скаргу АТ «Одеська ТЕЦ» на дії державного виконавця від 07.02.2020 № 1415-934-20 (вх. № 3456/20 від 10.02.2020) в якому стягувач просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Суд не приймає довід АТ «Одеська ТЕЦ» про неможливість повторного відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 № 916/4520/14, із посиланням на статтю 41 Закону України “Про виконавче провадження”, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Проте, суд зазначає, що виконавче провадження № 46991259, яке закінчено згідно постанови державного виконавця від 28.12.2016, не відновлювалось, як зазначено у частині першій статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”, а стягувачем повторно пред'явлено виконавчий документ до виконання, в результаті чого виконавцем відкрито інше виконавче провадження № 60874790.
Повторне відкриття виконавчого провадження після його закриття не суперечить нормам Закону України “Про виконавче провадження”, зважаючи також на те, що зазначеним Законом не врегульовано подальші виконавчі дії в разі закриття провадження у справі про банкрутство після визнання боржника банкрутом без остаточної ліквідації юридичної особи за правилами п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом» оскільки таке припинення у справі про банкрутство є виключним випадком запровадженим Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Отже, відповідно до системного аналізу норм Закону України “Про виконавче провадження” виконавець може повернути виконавчий документ стягувачу та не відкрити виконавче провадження лише з підстав, зазначених у статті 37 Закону, вказаний перелік є вичерпним. Заборони на відкриття виконавчого провадження у даному випадку з підстав, зазначених у скарзі АТ “Одеська ТЕЦ” Законом України “Про виконавче провадження” та іншими нормативно-правовими актами не передбачено, підстави для повернення виконавчого документа у виконавця у даному випадку були відсутні.
Суд не приймає довід АТ «Одеська ТЕЦ» про те, що наказ не відповідає фактичному рішенню суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, оскільки наказ №916/4520/14 був виданий 12.02.2015 і станом на 12.12.2019 вказаний наказ не визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак дії державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження з примусового виконання відповідного наказу були правомірними.
Також суд не приймає довід боржника про те, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документ до виконання, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Виконавчий документ Стягувачем було пред'явлено для примусового виконання 12.03.15 до органу ДВС, у зв'язку з чим строк пред'явлення виконавчого документа до виконання перервався відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
24.03.2015 органом ДВС було відкрито виконавче провадження ВП 46991259 з примусового виконання Наказу від 12.02.2015 № 916/4520/14.
Державним виконавцем 28.12.2016, керуючись пунктом 8 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 ПАТ “Одеська ТЕЦ” визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Отже повернення виконавчого документу відбулось у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.19 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» припинено відповідно до вимог пункту 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». У зв'язку з чим строк пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та може бути пред'явлений протягом трьох років, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривався, та на момент пред'явлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органу ДВС не закінчився, відповідно твердження скаржника про те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, є помилковими.
Крім того, суд не приймає доводи АТ «Одеська ТЕЦ» про те, що вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу № 916/4520/14 є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» та відповідно до частини другої пункту 4-3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягають примусовому стягненню, з огляду на наступне.
Ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001, порушено провадження у справі про банкрутство АТ “Одеська ТЕЦ”.
Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, АТ “Одеська ТЕЦ” визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, призначено ліквідатором ПАТ “Одеська ТЕЦ” арбітражного керуючого Лахненко Євгенія Миколайовича, заборонено ліквідатору та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів боржника до затвердженого переліку ліквідаційної маси органом уповноваженого управляти державним майном, господарську діяльність завершено закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, за виключенням укладання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ “Одеська ТЕЦ” припинено відповідно до вимог п. 5 ст.12 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна”.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 в частині закриття провадження по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ "Одеська ТЕЦ" обґрунтована наступним.
Судом у вказаній ухвалі встановлено, що Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі ПАТ "Одеська ТЕЦ" в розмірі 99,9895%.
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" № 2269 від 18.01.2018 року, який набрав чинності 07.03.2018, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1089-р від 07.11.2014 було внесені зміни до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2013 № 96 "Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу", яким було включено ПАТ "Одеська ТЕЦ" до переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, які підлягають приватизації.
Таким чином, з огляду на те, що боржник ПАТ 'Одеська ТЕЦ' (код ЄДРПОУ 05471158) є господарським товариством, в статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій яких належать Державі, а також те, що ПАТ 'Одеська ТЕЦ' належить до переліку підприємств, що підлягають приватизації, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ 'Одеська ТЕЦ'.
Згідно п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 'Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом', провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Вимоги НАК “Нафтогаз України” є такими, що виникли під час процедури банкрутства ПАТ “Одеська ТЕЦ” у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 та які були визнані після винесення постанови про визнання банкрутом ПАТ “Одеська ТЕЦ”, а отже відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є поточними вимогами.
13.02.2017 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ “Одеська ТЕЦ” на загальну суму 934 676 735,35 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було визнано на загальну суму 934 679 935,35 грн, а саме: 3 200,00 гривень (судовий збір за подання заяви) як поточні вимоги із задоволенням у першу чергу; 491 752 600,00 грн. (основний борг), як поточні вимоги із задоволенням у четверту чергу; 378 973 005,46 грн. (інфляційні нарахування), як поточні вимоги із задоволенням у четверту чергу; 43 239 946,17 грн. (3% річних), як поточні вимоги із задоволенням у четверту чергу; 2 024 249,82 грн. (судовий збір стягнений згідно рішень суду), як поточні вимоги із задоволенням у четверту чергу; 12 613 038,59 грн. (пеня), як поточні вимоги із задоволенням у шосту чергу; 6 073 895,31 грн. (штраф), як поточні вимоги із задоволенням у шосту чергу.
Як випливає зі змісту вказаної ухвали, визнані грошові вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на загальну суму 934 676 735,35 грн., також включають і заборгованість за рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2015 по справі № 916/4520/14, яка складається з 21 109 312,09 грн. - суми основного боргу, 1 126 550,49 грн. - 3% річних, 2 704 610,27 грн. - сума інфляційних втрат та 73 080,00 грн. - витрати на сплату судового збору. А відтак, вказані кредитні вимоги є поточними.
Крім того, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019 відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України 'Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'.
Відповідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України 'Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'.
Отже до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки станом на дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження 12.12.2019 Закон України 'Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом' втратив чинність.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що Інформаційний лист ВГСУ від 28.03.2013р №01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на який посилається боржник, має рекомендаційний характер та трактує норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який втратив чинність, отже посилання скаржника на зазначений Інформаційний лист також судом до уваги не приймаються.
Рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4520/14 від 26.01.2015, яке набрало законної сили 16.04.2015 та є обов'язковим для виконання.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі “Глоба проти України”).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України” вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції”).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги АТ «Одеська ТЕЦ» повністю.
Керуючись статтями 232, 233, 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" від 29.01.2020 № 13/03-149 (вх. № 2-113/20 від 31.01.2020) на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. у виконавчому провадженні № 60874790 від 12.12.2019 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 у справі № 916/4520/14.
Ухвала відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 21 лютого 2020 р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складено 26.02.2020.
Суддя Ю.А. Шаратов