20 лютого 2020 року Справа № 915/2396/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сулейманової С.М.
учасники справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Колективного підприємства “Миколаївліфт” (54030, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, буд.7, код ЄДРПОУ 05472620),
до відповідача: Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради “Бриз”
(54029, м.Миколаїв, вул.Правди, буд.6-А, код ЄДРПОУ 33250539),
про: стягнення заборгованості у розмірі 252842,97 грн,-
встановив:
11.12.2019 КП “Миколаївліфт” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 10.12.2019, в якій просить стягнути з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради “Бриз” заборгованість у розмірі 252842,97 грн та 3792,64 грн судового збору.
Ухвалою суду від 16.12.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21 січня 2020 року о 12:45.
21.01.2020 від позивача у справі до суду надійшло клопотання, згідно якого він підтримує заявлені вимоги у повному обсязі та просить провести підготовче засідання за відсутності його представника.
Ухвалою суду від 21.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 20 лютого 2020 року об 11:30.
17.02.2020 від позивача у справі до суду надійшло клопотання, згідно якого він підтримує заявлені вимоги у повному обсязі та просить провести судове засідання за відсутності його представника.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Ухвала суду від 16.12.2019 та від 21.01.2020 отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення. (а.с. 47, 54)
Проте відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, представника у судове засідання не направив.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності учасників справи.
У судовому засіданні 20.02.2020 у відповідності до ст.ст. 233, 240 ГПК України судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
02.01.2014 між Колективним підприємством “Миколаївліфт” (далі - позивач, підрядник) та Житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Бриз” (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір підряду №214 на технічне обслуговування ліфтів (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як підрядник, приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах замовника, згідно Реєстру №1, Реєстру № 2, Реєстру № 3. Повне технічне обслуговування включає регламентні роботи (РР), місячний ремонт (МР), квартальний ремонт (КР).
Ціна по Договору визначається на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №494 від 27.05.2011 року “Про тарифи та послуги з технічного обслуговування ліфтів”, відповідно до якого вартість обслуговування ліфтів за 1 (один) квадратний метр загальної площі будинків на день підписання Договору становить: - 0,3589 грн при умові відсутності диспетчерського контролю; - 0,45382 грн при умові наявності диспетчерського контролю; з урахуванням ПДВ по укладеним раніше договорам з квартиронаймачами для замовника по площі відмовившихся квартир, а також квартиронаймачам під'їздів, які не уклали договори з КП “Миколаївліфт” на оплату з технічного обслуговування ліфтів (п.2.1.Договору).
Згідно п.2.4. Договору у разі відмови окремих квартиронаймачів від оплати замовник бере на себе обов'язок нараховувати їм вартість технічного обслуговування в квартирній платі. При наявності пільг та субсидій, які призначені згідно діючого законодавства, замовник зобов'язується сплачувати підряднику відповідну частку коштів для покриття витрат на ТО ліфтів. Перелік квартиронаймачів, що відмовились від оплати безпосередньо КП “Миколаївліфт”, надається замовнику кожного місяця для нарахування квартирної плати.
Перерахування коштів квартиронаймачами на розрахунковий рахунок КП “Миколаївліфт” здійснюється самостійно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.5.2. Договору).
Відповідно до п.5.5. Договору в разі не сплати підряднику окремими квартиронаймачами за виконані роботи, останні виключаються з дії даного договору, а заборгованість, яка виникла в наслідок не сплати відноситься до замовника.
Договір діє з 01.01.2014 по 31.12.2014. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії, то Договір вважається продовженим ще на один рік (п.п.8.1., 8.2. Договору).
Одностороння відмова від повного або часткового виконання умов договору не допускається. Зміни, доповнення або розірвання договору допускаються тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання відповідної двосторонньої угоди (п.п.8.3., 8.4. Договору).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
01.03.2017 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої, згідно п.2.1. Договору вартість обслуговування ліфтів з 01.03.2017 становить: - 0,56 грн за 1 (один) квадратний метр загальної площі будинків при умові відсутності диспетчерського контролю з урахування ПДВ; - 0,65 грн за 1 (один) квадратний метр загальної площі будинків при умові наявності диспетчерського контролю з урахування ПДВ. В іншій частині Договір залишається без змін.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем у період травень - серпень 2018 року включно здійснювалося технічне обслуговування ліфтів на загальну суму 252842,97 грн, що підтверджено підписаними між сторонами без будь-яких зауважень та заперечень актами прийому виконаних робіт за травень - серпень 2018 року (а.с.21-25).
Проте відповідачем грошові зобов'язання за договором залишились невиконаними, оплата за виконані підрядні роботи за період травень - серпень 2018 року не здійснена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до змісту ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За правилами ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати позивачеві вартості виконаних робіт згідно умов та в строки визначені Договором, відповідач, в порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 3792,64 грн у відповідності до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради “Бриз” (54029, м. Миколаїв, вул. Правди, буд.6-А, код ЄДРПОУ 33250539) на користь Колективного підприємства “Миколаївліфт” (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, буд.7, код ЄДРПОУ 05472620) 252842,97 грн заборгованості за технічне обслуговування ліфтів за Договором підряду №214 від 02.01.2014 та 3792,64 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020.
Суддя О.В. Ткаченко