36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.02.2020 Справа № 917/2244/19
м. Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут”, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039
про стягнення 16 814,73 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 16 814,73 грн., з яких 15 497,57 грн. пені, 1317,16 грн. 3% річних за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року № 21800062.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в період з 01.01.2019 року по 30.09.2019 року не своєчасно здійснював оплату спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року № 21800062.
Ухвалою від 02.01.2020 року (а.с. 88-89) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Позивач отримав зазначену ухвалу суду 08.01.2020 року, відповідач - 13.01.2020 року, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 90-91).
23.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.01.2020 року (вх. № 819, а.с. 50-52), в якому відповідач із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що оплата ним штрафних санкцій та пені неможлива, оскільки вказані витрати є нецільовим використанням бюджетних коштів. Також відповідач стверджує, що рахунки по Договору він отримує тільки після 10 числа наступного за розрахунковим, а не з 15 по 18 число звітного місяця. Фінансування надходить на початку місяця за фактично спожиту електроенергію і не завжди в повному обсязі; листи про недофінансування та наявну заборгованість надсилаються до Міністерства оборони України, при цьому вартість послуг за користування електроенергією в спірному періоді сплачена позивачу в повному обсязі, сплата рахунків проведена за фактом споживання по мірі надходження фінансування.
Крім цього, відповідач посилається на ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та зазначає, що штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні із заподіяними збитками.
На підтвердження відсутності заборгованості за особовим рахунком № 21800062 відповідач надав акт звірки розрахунків із позивачем станом на 01.01.2020 року (додаток до супровідного листа від 28.01.2020 року, а.с. 99-101).
У відповіді на відзив (вх. № 1409 від 05.02.2020 року, а.с. 102-103) позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, посилаючись на те, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на подання заперечень у визначений судом строк не скористався.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
01.01.2019 року між позивачем (Постачальник за договором) та відповідачем (Споживач за договором) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21800062 (далі - Договір) по об'єктах згідно Додатку 1 (а.с. 23) шляхом підписання та направлення позивачу заяви-приєднання (а.с. 11) до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с. 17-20) на умовах Комерційної пропозиції № 9-УП (далі - Комерційна пропозиція, а.с. 27), яка діє для установ бюджетної сфери, незалежно від розміру договірної потужності, електроустановки яких приєднані до мереж оператора системи розподілу ПАТ "Полтаваобленерго". Розділом 2 Договору визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
Комерційною пропозицією № 9-УП, яка є додатком № 3 до Договору встановлено, що оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу, здійснюється виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника універсальних послуг у відповідності до рахунків, виставлених на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії, наданих оператором системи розподілу (ОСР). Рахунок надається з 15 до 18 числа звітного місяця та має бути сплаченим споживачем протягом 5 днів з дня отримання рахунку.
На підставі даних, отриманих від ОСР, в період з 01 по 4 число місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник надає Споживачу остаточний рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, який має бути сплачений впродовж 5-ти днів.
Відповідно до п. 5.9 Договору, розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).
При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 6.2 Договору передбачено зобов'язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно умовами цього Договору.
Позивач зазначає, що відповідач споживав електричну енергію, а оплату за неї здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.
Відповідно до п. 5.11. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Позивач надав копії рахунків, вручених відповідачу за період з січня по вересень 2019 року (а.с. 44-52) разом з актами про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію) (а.с. 44-52):
- за січень 2019 року на суму 145 068,44 грн.;
- за лютий 2019 року на суму 145 804,92 грн.;
- за березень 2019 року на суму 130 125,56 грн.;
- за квітень 2019 року на суму 113 955,29 грн.;
- за травень 2019 року на суму 46 761,60 грн.;
- за червень 2019 року на суму 64 530,42 грн.;
- за липень 2019 року на суму 55 922,20 грн.;
- за серпень 2019 року на суму 34 839,64 грн.;
- за вересень 2019 року на суму 46 948,96 грн.;
Всього відповідачем спожито за вказані періоди електроенергії на суму 783 957,03 грн.
В підтвердження порушення строків оплати за Договором позивач надав реєстр надходжень від відповідача за спожиту електроенергію за Договором про постачання електричної енергії від 01.01.2019 року № 21800062 (а.с. 62) та зазначає про відсутність заборгованості відповідача за поставлену електроенергію в спірному періоді.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 497,57 грн. пені та 1317,16 грн. 3% річних за період з 01.03.2019 року по 31.10.2019 року.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 5.11 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем на підставі п. 5.11 Договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15 497,57 грн. пені та 1317,16 грн. 3% річних за період з 01.03.2019 року по 31.10.2019 року.
Умовами комерційної пропозиції № 9-УП встановлено, що на підставі даних, отриманих від ОСР в період з 01 по 4 число місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник надає Споживачу остаточний рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, який має бути сплачений впродовж 5-ти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вручались відповідачу рахунки на оплату електричної енергії разом з актами про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію), які підписані представником Споживача (а.с. 44-52). Зазначені обставини відповідач у відзиві не заперечує.
При перевірці заявлених вимог в частині стягнення пені та річних суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача та визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 15 497,57 грн. пені та 1317,16 грн. 3% річних за період з 01.03.2019 року по 31.10.2019 року.
Перевірка правильності розрахунку пені та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Полтава є неприбутковою державною установою Міністерства оборони України і фінансується з державного бюджету України за кошторисами Міністерства оборони України.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, відсутність у відповідача заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію і значний розмір нарахованої і пред'явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за Договором, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, а також те, що позивач є неприбутковою бюджетною установою, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 70%.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 649,27 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 4649,27 пені та 1317,16 грн. 3% річних, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
З урахуванням наведеного, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача в сумі 1921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава (вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 08377170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут” (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) - 4649,27 пені, 1317,16 грн. 3% річних; 1921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Пушко І.І.