Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
27 лютого 2020 рокуСправа № 912/2667/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №912/2667/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фон-Сан", 25010, м. Кропивницький, вул. Бобринецький шлях, 209
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандМіт", 220004, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Неміга, 40, офіс 52
про стягнення 1 407 354,77 рос. руб (еквівалент у гривнях - 538 538,38 грн).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фон-Сан" (далі - ТОВ "Фон-Сан", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандМіт" (далі - ТОВ "ГрандМіт", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 407 354,77 рос. руб, з яких: 1 104 240,89 рос. руб. основного боргу та 303 113,88 рос. руб пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за контрактом № 09-10-18 від 09.10.2018 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою від 30.09.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/2667/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановив відповідачу та позивачу строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень. Крім того, даною ухвалою суд зупинив провадження у справі №912/2667/19 до виконання доручення про надання правової допомоги.
31.10.2019 господарський суд, звернувся до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області для виконання судового доручення у справі №912/2667/19.
03.02.2020 на адресу суду надійшла ухвала Економічного суду м. Мінська від 24.01.2020 про неможливість виконання судового доручення та повернуто на адресу суду документи, які направлялись разом з судовим дорученням.
Відповідно до ч. 6 ст. 370 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, якій мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.
Ухвалою від 27.02.2020 господарським судом поновлено провадження у справі № 912/2667/19.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, господарський суд дійшов висновку, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог суду та позивачу не подав.
При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі, Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 р. № 2889-ХІІ).
Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.
Відповідно до ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Частиною 9 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. № 959-XII встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні договору (контракту) або в результаті подальшого узгодження.
Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.1 Угоди країн - членів СНД "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 р. ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Оскільки одним із учасників справи, а саме: відповідачем, є іноземна юридична особа, судом при визначенні підсудності цієї справи судам України застосовуються положення Закону України "Про міжнародне приватне право". Враховуючи приписи статей 4, 5, 32, 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", судом при вирішенні даного спору застосовуються положення Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши документи і матеріали, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд встановив наступні обставини.
09.10.2018 між ТОВ "Фон-Сан" (Продавець) та ТОВ "ГрандМіт" (Покупець), укладено Контракт № 09-10-18 від 09.10.2018 (далі - Контракт, а.с. 11-14), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити м'ясопродукцію (далі - Товар), виробництва підприємств України згідно Реєстру підприємств третіх країн, які мають дозвіл Россільхознагляду, у відповідності до Специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Контракту.
Відповідно до п. 1.2. Контракту, на кожну окрему партію товару Сторонами складається та підписується окрема Специфікація, кожна з яких є невід'ємною частиною цього Контракту.
Кожна Специфікація повинна містити наступну інформацію: асортимент Товару, ціну, кількість Товару, умови поставки, термін поставки і порядок оплати (п.1.3. Контракту).
Згідно з п. 2.1. Контракту, ціни на Товар, купівля-продаж якого є предметом даного Договору, вказуються а Специфікаціях до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контрасту, і встановлюється в російських рублях (євро, доларах).
Ціна на товар встановлюється в російських рублях на базисі поставки СРТ - РБ, Мінська область. Мінський район. п. Колодищі, вул. Паркова, 13, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010» (якщо інше не зазначено в специфікаціях). Ціни на товар, що поставляється в рамках відповідної специфікації, є твердими і не підлягають зміні.
Розділом 3 Контракту сторони узгодили терміни та умови поставки.
Так, Продавець поставляє Товар на умовах СРТ. Умови поставки узгоджуються Сторонами на кожну окрему поставку в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Кожна партія товару відвантажується в суворій відповідності з узгодженою сторонами Специфікацією (пункти 3.1, 3.2. Контракту).
Відповідно до п. 3.3. Контракту, відвантаження Товару повинно бути здійснено Продавцем в терміни, зазначені в специфікації.
Датою відвантаження вважається дата передачі перевізнику товару, вказаного в СМR, оформлення вантажної митної декларації на експорт з відмітками митного органу України
Пунктом 3.5. Контракту визначено, що відвантаження Товару проводиться протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня узгодження Специфікації по партії товару, яка поставляється, якщо інші терміни поставки не вказані в Специфікації.
Датою поставки відповідної партії Товару вважається дата прибуття товару на склад Покупця (п. 3.7. Контракту).
Відповідно до п. 5.1. Контракту, Покупець здійснює оплату партії Товару, згідно виставленого Продавцем Інвойсу в розмірі 100% її вартості по факту поставки протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту оформлення Покупцем митної декларації та надання її скан-копії Продавцю, якщо інше не обумовлено в Специфікації.
Пунктом 13.1 Контракту визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
30.10.2018 сторонами підписано Специфікацію №3 до Контракту, в якій визначено перелік Товарів, що постачаються, на загальну суму 4 198 240,80 рос. руб (а.с. 15).
В п. 2 Специфікації зазначено, що строк поставки Товару - 7 банківських днів.
Пунктом 3 Специфікації сторони погодили, що Покупець здійснює 100% оплату Продукції згідно Інвойсу, який виставляється Продавцем протягом 3-х календарних днів від дати поставки товару на склад Покупця.
На виконання своїх зобов'язань ТОВ "Фон-Сан" здійснив поставку відповідачу погодженої в Специфікації №3 партії Товару на загальну суму 4 198 240,80 рос. руб, що підтверджується вантажно-митною декларацією № UA 504080/2018/001218 та міжнародною товарно - транспортною накладною (CMR) від 31.10.2018 (а.с. 16-18).
Позивачем виставлено відповідачу Інвойс (рахунок-фактуру) № 3 від 31.10.2018 на суму 4 198 240,80 рос. руб для оплати поставленої продукції (а.с. 20).
Як повідомляє позивач, після отримання товару відповідач частково оплатив його вартість на суму 3 093 999,91 рос. рублів. Відповідно сума боргу складає 1 104 240,89 рос. руб, за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам справи, суд виходить з наступного.
У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Із частини другої та третьої статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина перша статті 44 Закону України Про міжнародне приватне право).
Укладений між сторонами Контракт № 09-10-18 від 09.10.2018 за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Обов'язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару, випливає також із змісту ст.ст. 53 та 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (є чинною для України 01.02.1991 року), якими передбачено обов'язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.
Відповідно до п. 5.1. Контракту, Покупець здійснює оплату партії Товару, згідно виставленого Продавцем Інвойсу в розмірі 100% її вартості по факту поставки протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту оформлення Покупцем митної декларації та надання її скан-копії Продавцю, якщо інше не обумовлено в Специфікації.
Таким чином, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару настав та підлягав виконанню.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого йому товару загальною вартістю 1 104 240,89 рос. руб, факт поставки Товару, його кількість та якість відповідачем не заперечені.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 104 240,89 рос. рублів є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань зі сплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 303 113,88 рос. рублів, нараховані на суму боргу в іноземній валюті в розмірі, встановленому п. 9.2 Контракту за період прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 9.2. Контракту, сторони досягли згоди про те, що у разі невиконання Покупцем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплаті Товару, останній сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,15% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше суми простроченого платежу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.
Така правова позиція та висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 у справі №6-79цс14. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-29гс 15, у постанові від 16.09.2015 у справі №6-190цс15, у постанові від 16.08.2017 у справі №6-2667цс16.
Крім того, усталену судову практику щодо обчислення та стягнення пені підтримав і Верховний Суд у постанові від 07.04.2018 у справі №916/1435/17, у постанові від 06.02.2018 у справі №561/549/15-ц, у постанові від 30.01.2018 у справі №641/1705/13-ід, висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин повинен врахувати.
Згідно з розрахунком позивача (а.с.8), пеня нараховується (обчислюється) на російські рублі (іноземна валюта) в розмірі, встановленому Договором, з розрахунку 0,15% від несвоєчасно сплаченої суми. В той же час, норми законодавства України не дозволяють стягнення пені за порушення грошового зобов'язання в розмірі, який перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Тоді, як розрахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ має здійснюватися виключно в гривні по кожному дню відповідно до встановленого курсу валюти.
Таким чином, наведений позивачем розрахунок пені суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з підстав чого суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в заявленій сумі в розмірі 303 113,88 російських рублів.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню частково у розмірі 1 104 240,89 російських рублів основного боргу. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє.
Суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду України, що викладена у постанові №761/12665/14-ц від 04.07.2018 про те, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.
Враховуючи викладене, встановивши, що зобов'язання між сторонами визначено контрактом в іноземній валюті (російські рублі), суд в резолютивній частині рішення зазначає про стягнення з відповідача основного боргу в іноземній валюті (російські рублі).
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копію судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до статті 367 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Cудове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Так, згідно із ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Білорусь, компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема, проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
28.03.1997 підписано Протокол до Конвенції "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах", який набрав чинності в Україні з 17.09.1999.
У статті 17 Конвенції Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах передбачено, що при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
Також, Протоколом від 1997 року зазначену статтю доповнено реченням такого змісту: "У випадку виконання документів державними мовами Договірних Сторін до них додаються засвідчені переклади російською мовою".
Відповідно до статті 13 Конвенції Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах усі документи, складені та посвідчені згідно із чинним законодавством країни не потребують додаткового посвідчення і користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. До таких документів може бути зроблений переклад російською мовою, справжність перекладу або підпису перекладача на яких повинен бути засвідчений у встановленому порядку державним або приватним нотаріусом України. Такі документи повинні бути прийняті на території країн СНД без будь-якого додаткового засвідчення.
За таких обставин, для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандМіт" про результати розгляду справи №912/2667/19, останньому необхідно вручити копію даного рішення в нотаріально засвідченому перекладі на російську мову через компетентний суд Республіки Білорусь.
Враховуючи наведене суд зобов'язує позивача в термін до 10.03.2020 подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.02.2020 у справі № 912/2667/19 у двох примірниках для направлення відповідачу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандМіт"Торговий дім "Харвест" (220004, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Неміга, 40, офіс 52, ОКПО 382788965000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фон-Сан" (25010, м. Кропивницький, вул. Бобринецький шлях, 209, ідентифікаційний код 30663495) 1 104 240,89 російських рублів основного боргу, а також 6 338,06 грн витрат по сплаті судового збору
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Зобов'язати позивача в термін до 10.03.2020 подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.02.2020 у справі № 912/2667/19 у двох примірниках для направлення відповідачу.
Примірник рішення та два оригінали для здійснення нотаріально засвідченого перекладу направити позивачу (25010, м. Кропивницький, вул. Бобринецький шлях, 209).
Надіслати рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.02.2020 у справі № 912/2667/19, перекладене російською мовою, для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 та Конвенцією Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.
Повне рішення складено 27.02.2020.
Суддя В.В.Тимошевська