проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
24.02.2020 Справа № 922/3276/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№140Х/2) заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019, ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., повний текст складено 09.12.2019, у справі №922/3276/19
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області, м. Харків,
до 1.Харківської міської ради, м.Харків,
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3.Споживчого товариства “Надія-7”, м.Харків,
про визнання договору недійсним, скасування рішення та повернення майна, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3276/19 у позові відмовлено.
Прокурор з рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області 03.12.2019 у справі №922/3276/19 залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3276/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 24.02.2020 о 10:45 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 19.02.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
05.02.2020 від Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№1138) на апеляційну скаргу.
07.02.2020 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№1224) на апеляційну скаргу.
21.02.2020 Харківська міська рада подала до суду заяву (вх.№1796) про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду судової справи №912/2385/18.
24.02.2020 від Споживчого товариства «Надія-7» до суду надійшов відзив (вх.№1812) на апеляційну скаргу, в якому представник товариства просить суд визнати поважними причини пропуску СТ «Надія-7» строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та поновити СТ «Надія-7» пропущений строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Поновлення строку на апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ні товариство, ні його представник, який брав участь у суді першої інстанції, не отримували ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 про відкриття провадження у справі. Про призначення справи до розгляду стало відомо 21.02.2020 з офіційного веб-порталу «Судова влада», того ж дня ознайомився зі змістом вказаної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У зв'язку з незалежними від товариства причин було пропущено строк, встановлений Східним апеляційним господарським судом для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу тощо.
Статтею 113 Господарськогго процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на зазначені норми Господарського процесуального кодексу України та наведені заявником причини пропуску строку, які підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів зазначає про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Прокурор (заявник апеляційної скарги) у судове засідання 24.02.2020 не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020, що підтверджується матеріалами справи.
У судове засідання з'явився представник Харківської міської ради Скидан М.А., який на підтвердження своїх повноважень надав довіреність №08-21/4273/2-19 від 19.12.2019, є головним спеціалістом - юрисконсультом сектору судової роботи відділу з економічних, бюджетних та майнових питань Юридичного департаменту Харківської міської ради. Однак не надав жодних належних доказів (статут, положення, трудовий договір (контракт), посадова інструкція) щодо надання юридичною особою прав бути представником у суді, як того вимагає частина 4 ст.56 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 1-3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 ст.56 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1-2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залучення представника Харківської міської ради до розгляду справи у судовому засіданні як належного представника, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду за відсутності представника Харківської міської ради.
Дослідивши заяву про зупинення провадження у даній справі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Згідно з частинами 2, 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Заяву про зупинення провадження у даній справі підписано представником Харківської міської ради Скидан М.А. за довіреністю від №08-21/4273/2-19 від 19.12.2019 (копію якої додано до матеріалів скарги).
Як зазначалося вище, у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України Скидан М.А. не надано суду належних доказів, що він має право здійснювати представництво Харківської міської ради у справі за законом, статутом, положенням, трудовим договором, посадовою інструкцією тощо.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заява від імені Харківської міської ради про зупинення провадження у даній справі підписана особою, яка не має повноважень на її підписання.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, заява Харківської міської ради про зупинення провадження у даній справі підлягає залишенню без розгляду.
Представник СТ «Надія-7» у судовому засіданні зазначив про неможливість розгляду справи за відсутності заявника апеляційної скарги, а питання щодо зупинення провадження у даній справі залишив на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про зупинення апеляційного провадження у даній справі, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1).
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.
З апеляційною скаргою у даній справі звернувся заступник керівника Харківської місцевих прокуратури №2 в інтересах держави у порядку статті 131-1 Конституції України, статі 2, 53 Господарського процесуального кодексу України, частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави у даному випадку прокурор послався на те, що порушення полягають у тому, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, як стверджує прокурор, незаконно обравши спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, тому прокурор самостійно подав вказаний позов, вважаючи, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним, а спірне нежитлове приміщення підлягає поверненню територіальній громаді міста Харкова.
Під час розгляду матеріалів справи у ході апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 справу №912/2385/18 разом із касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прийнято до розгляду справу №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019; призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24.03.2020.
Вказана ухвала мотивована тим, що за висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, рішеннями Конституційного Суду України від 01.04.2008 №4-рп/2008, від 20.12.2017 №2-р/2017, від 05.06.2019 №4-р(II)/2019, від 20.06.2019 №6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави у суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов'язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:
- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;
- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.
У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи №587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
На думку колегії суддів касаційного господарського суду, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво у суді законних інтересів держави ("якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень"), не можна назвати виключним випадком, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:
- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;
- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором; відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду даної справи підлягають з'ясуванню питання щодо наявності підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, тобто ті питання, що передав для вирішення Верховний Суд у справі №912/2385/18, які становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З метою дотримання єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу для зупинення апеляційного провадження у справі №922/3276/19 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3276/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18.
Керуючись ст.234, 228-229 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Зупинити апеляційне провадження у справі №922/3276/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова