ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 лютого 2020 року Справа № 903/489/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Кузін Є.В.
відповідача: Лисак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019р. у справі №903/489/19, ухвалене суддею Якушева І.О., повний текст складено 27.11.2019 р.
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича
про стягнення 129 658,46 грн.
Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича 129 658,46 грн., з них: 87 500 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.05.2018, 10 483,33 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 21 000 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 10 675,13 грн. пені.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору б/н від 25.05.2018.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.11.2019 р. у позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” 71 708 грн. 01 коп. заборгованості за кредитом; 1075 грн. 62 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В позові про стягнення 15 791 грн. 99 коп. заборгованості за кредитом, 10675 грн. 13 коп. пені, 10483 грн. 33 коп. заборгованості за процентами, нарахованими на прострочену заборгованість, 21000 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича про стягнення заборгованості, в частині незадоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Волинської області підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Зокрема скаржник акцентує увагу на тому, що відсутність підпису відповідача на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Відповідач погоджувався із розподілом коштів, адже від нього не було ніяких заперечень, а тому у суду не було підстав зменшувати заборгованість за тілом кредиту та відмовляти у стягненні 15 791,99 грн.
Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в частині позовних вимог Банку щодо стягнення відсотків пені та комісії, а також зменшуючи заборгованість за тілом кредиту, вважав, що Умови не можна вважати складовою частиною кредитного договору через їх мінливість. При цьому суд керувався позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019. Однак у вказаній справі, розглянутій Великою Палатою Верховного суду, інші обставини, а також інші правовідносини.
Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору та безпідставно відмовив у задоволенні частини позовних вимог Банку, чим фактично звільнив відповідача від відповідальності щодо сплати частини заборгованості (відсотків, комісії та пені) за договором.
Також банк звертає увагу колегії суддів на те, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Отже, суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення повністю або частково.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019 р. у справі №903/489/19, справу призначено до розгляду.
04.02.2020 р. на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/489/19.
06.02.2020 р. на електронну адресу апеляційного суду від Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/489/19.
07.02.2020 р. від Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк», в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу банка, а рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019 р. по справі №903/489/19 без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. клопотання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/489/19 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Волинському окружному адміністративному суду та Нововолинському міському суду.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019 р. в частині незадоволених позовних вимог прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення в частині якою відмовлено в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019 р. прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням суду першої інстанції позов Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” 71 708 грн. 01 коп. заборгованості за кредитом; 1075 грн. 62 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено. Відмовляючи в частині стягнення заборгованості по процентам, пені та комісії, а також зменшуючи заборгованість за тілом кредиту суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку не довів, що відповідач ознайомлений з витягом з Умов та правил надання банківських послуг, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Наведеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.д
2.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
25 травня 2018 р., фізична особа-підприємець Лисак Олег Олександрович (клієнт, позичальник) підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг "КУБ", що надає АТ КБ "Приватбанк" (банк).
В тексті згаданої заяви зазначено, що підписанням цієї заяви клієнт приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті "Приватбанку", приймає на себе всі зобов'язання, що зазначені в цих умовах та укладає кредитний договір.
Істотні умови кредитного договору: вид кредиту - строковий; розмір кредиту визначається ПриватБанком, вказується у профайлі позичальника на сайті; строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів; проценти (комісія) за користування кредитом: 2 % в місяць від початкового розміру кредиту; порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в якому було здійснено видачу коштів.
Відповідно до анкети-заяви, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом становлять 4 % на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.
У пам'ятці позичальника по кредиту "КУБ" ("Країна успішного бізнесу") зазначено, що "Кредит КУБ" видається у форматі строкового кредиту з перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи чи підприємця після схвалення проекту у ПриватБанку. Сума кредиту визначається ПриватБанком на підставі аналізу матеріалів про бізнес-проект та може складати від 50 тис. грн до 500 тис. грн на розсуд ПриватБанку, про що клієнт повідомляється окремо. Після видачі кредиту, його параметри (суми та дати щомісячних платежів) можна побачити у Приват24 для бізнесу.
Анкету-заяву про приєднання відповідач підписав шляхом накладання електронного цифрового підпису, що підтверджується витягом по об'єкту перевірки: Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання послуги КУБ.
Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг. Клієнт доручає банку розмістити у мережі Інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким банк надає кредит.
Докази про ознайомлення позивачем відповідача із змістом зазначених Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ" в матеріалах справи відсутні.
Зазначені Умови та правил надання банківських послуг містять такі положення:
- п. 3.2.8.3.1.3. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені у Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу;
- п. 3.2.8.3.2. За користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно з Графіком, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.8.6.2);
- п. 3.2.8.3.3. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення;
- пункти 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3, 3.2.8.5.5. Клієнт зобов'язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2; повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку; сплатити Банку проценти згідно з п.3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2;
- п.3.2.8.9.1. За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2;
- п.3.2.8.9.2 Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується;
- п.3.2.8.9.3. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені в Заяві (п. 3.2.8.3.1);
- п. 3.2.8.10.1. У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні;
- п.3.2.8.10.3. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано Клієнтом;
29.05.2018 р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 150 000 грн., що підтверджується копією виписки з рахунку відповідача.
Відповідно до Заяви про приєднання Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ", погашення основної заборгованості суми боргу та процентів за кредитом відповідач повинен був сплачувати впродовж 12 місяців щомісячно по 6200,00грн
Факт отримання кредиту не заперечував й представник відповідача під час розгляду справи.
В рахунок погашення заборгованості за процентами, пенею, комісією, кредитом Банк на підставі п.3.2.8.6.4. списував кошти з поточного рахунку відповідача.
Всього Банк списав з рахунку відповідача 78 291,99 грн.
Розподіл списаних коштів проводився банком відповідно до 3.2.8.9.6.: кошти зараховувались спочатку в рахунок погашення заборгованості за пенею, потім - в рахунок погашення заборгованості за процентами і кредитом.
Згідно з розрахунком позивача банк перерахував відповідачу 150 000 грн. кредиту, списав і зарахував в рахунок погашення кредиту 62 500 грн., заборгованість за кредитом 87 500 грн. Решту списаних коштів банк відніс в рахунок оплати пені, комісії, процентів.
Претензією №IGTVOKUB0H509 від 15.02.2019 позивач звертався до відповідача та вимагав погасити заборгованість.
Факт надіслання претензії 23.02.2018 підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією списку надісланої кореспонденції, копією фіскального чеку. У зв'язку із порушенням умов кредитного договору, банк нарахував позичальнику також відсотки за користуванням кредитом, відсотки у вигляді щомісячної комісії та пеню.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
3. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 2 ст.184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГК України.
За змістом ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції , що визначено в ч. 1 ст. 640 ЦК України.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 2 ст.634 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як встановлено в ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції враховано те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ “ПриватБанк” не повернуті, а також враховуючи приписи ч.2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні правові підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача суми фактично отриманого і не повернутого кредиту в розмірі 71708,01 грн., виходячи з розрахунку: 150 000 грн. - 78 291,99 грн.
Оскільки між сторонами у справі склалися фактичні правовідносини щодо надання кредиту, то не можна погодитись із розподілом коштів і їх зарахуванням, яке проведено позивачем на підставі п. 3.2.8.9.6. Умов та правила надання банківських послуг.
Враховуючи те, що Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, а саме в п.3.2.8.9.6. Умов та правил було передбачено право банку розподіляти кошти клієнта на власний розсуд, зважаючи на те, що між сторонами у справі склалися фактичні правовідносини щодо надання кредиту, то при визначенні розміру заборгованості відповідача за кредитом суд першої інстанції правомірно виходить з того, що фактично банк надав відповідачу 150 000 грн. кредиту, фактично списав 78 291,99 грн., і всю списану суму коштів в розмірі 78 291,99 грн. судом розцінюється як зарахування в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитом.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у стягненні 15 791 грн. 99 коп. (87500 грн. - 71708,01 грн.) заборгованості за кредитом.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що між сторонами у справі кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви електронним цифровим підписом, в якому було б узгоджено відповідальність у вигляді стягнення пені, не було вчинено (укладено).
Оскільки кредитного договору у формі анкети-заяви, в якому було б узгоджено відповідальність у вигляді стягнення пені, не було вчинено (укладено), то відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 10 675,13 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
В позовній заяві позивач просив також стягнути з відповідача 10 483,33 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 21 000 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
На обґрунтування стягнення відсотків позивач посилався на те, що анкетою-заявою було визначено розмір процентів за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту, 4% - у разі порушення строку погашення заборгованості за кредитом, встановленого в п.1.5. анкети-заяви. Також зазначав, що пунктами 3.2.8.5.2., 3.2.8.9.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.9.7. та Умов та правил надання послуги “КУБ”, до якої приєднався відповідач, передбачено обов'язок сплати ним процентів за користування кредитом.
Оскільки судом встановлено, що між сторонами у справі не було укладено (вчинено) кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви електронним цифровим підписом, то відсутня підстава виникнення у відповідача обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, проценти у вигляді щомісячної комісії.
А тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10483,33 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 21 000 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії до задоволення не підлягає.
Разом з цим, не можна погодитись з доводами позивача про те, що анкетою-заявою було передбачено розмір комісії та обов'язок відповідача сплачувати комісію.
Згідно з п.1.4. анкети - заяви проценти (комісія) за користування кредитом становлять 2% в місяць від початкового розміру кредиту.
Тобто, за умовою анкети - заяви розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом і комісії є тотожними.
Проте, Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, визначення комісії не наводять, у розділі 3.2.8., до яких, як стверджує позивач, приєднався відповідач, окремих пунктів, які б визначали порядок нарахування та обов'язок сплати комісії відповідачем, немає.
Таким чином, по суті в анкеті-заяві йдеться про проценти як плату за користування кредитом, а не про комісію як про винагороду за здійснення банком банківських операцій, яка, як правило, визначається у відсотках від суми конкретно виконаної операції, а не щомісячно від суми наданого кредиту.
Щодо оцінки наданих доказів, слід погодитись, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Виходячи з правил про оцінку доказів, які містяться у положеннях статті 86 ГПК України, суд оцінює у сукупності належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів, що зумовлює обгрунтованість прийнятого рішення відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України.
Відомо, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, надала тлумачення статті 634 ЦК України у контексті правовідносин, що виникають з кредитних договорів подібного типу, зазначивши, що з огляду на зміст статей 633,634, контрагент банку повинен бути ознайомлений з усіма умовами, які містяться у договорі приєднання, і лише за таких умов можна вважати , що між сторонами відбувся договір приєднання.
Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що неможливо у подібних правовідносинах погодитись із застосуванням частини 1 статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово в односторонньому порядку були піддані змінам стороною позивача, що призводить до виникнення нових умов договору, про які сторона не була обізнана. Таким чином, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати частиною договору, укладеного сторонами. Аналогічну правову позицію щодо неможливості вважати Умови та правила надання банківських послуг частиною договору також висловив Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15).
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2019 р. у справі №903/489/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/489/19 повернути господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "27" лютого 2020 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.