26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004069 пров. № 857/13837/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області,
на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року про повернення заяви (суддя - Брильовський Р.М., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не вказана),
в адміністративній справі №1.380.2019.004069 за заявою Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «ВБК»,
встановив:
08 серпня 2019 року Головне управління ДФС у Львівській області звернулось в суд із заявою про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «ВБК».
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року вказану заяву залишено без руху, у зв'язку із недоліками заяви, а саме, відсутністю документу про сплату судового збору, і надано заявнику ГУ ДФС у Львівській області строк для усунення недоліків заяви до 14-30 год. 09.08.2019 року шляхом подачі оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 1921 грн..
09.08.2019 року заявником ГУ ДФС у Львівській області подано суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявник вказав, що за подачу до суду заяви про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не потрібно сплачувати судовий збір. Крім цього, Управління має труднощі по сплаті судового збору у зв'язку із відсутністю коштів для такої сплати на даний час. Просив заявник відкрити провадження у справі, а в разі якщо суд дійде висновку про необхідність сплати судового збору - відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору.
У вказаних вище ухвалах суду від 08.08.2019 року та від 09.08.2019 року суд першої інстанції роз'яснив заявнику Головному управлінню ДФС у Львівській області про те, що заява про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до приписів КАС України, Закону України «Про судовий збір» та судової практики Верховного Суду, а тому за подання такої заяви до адміністративного суду слід Управлінню сплати відповідну суму судового збору. Також роз'яснено, що в разі не усунення недоліків у визначений судом строк заяву з доданими до неї документами буде повернуто заявнику.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року заяву Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «ВБК» - повернуто заявнику Головному управлінню ДФС у Львівській області, на підставі ч.3 ст.283 КАС України, у зв'язку із не усуненням недоліків заяви у визначений судом строк.
З цією ухвалою суду першої інстанції від 12.08.2019 року не погодився заявник ГУ ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена без врахування фактичних обставин справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до приписів статей 1, 2, 4 Закону України Про судовий збір» та статті 283 КАС України заява про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не належить до об'єктів справляння судового збору, оскільки така заява не є адміністративним позовом. На думку апелянта це підтверджується і судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №826/4553/17. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви Управління про відстрочку сплати судового збору.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 12.08.2019 року, та прийняти нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України).
Відповідно до статті 283 КАС України, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Така заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна відповідати відповідним вимогам щодо форми, змісту та доданих до неї документів.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом особи, чи правом суб'єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом (із заявою).
У свою чергу, звернення до суду з позовом (із заявою) є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.
Так, звернення до адміністративного суду органів доходів і зборів повинно здійснюватись за загальними вимогами та правилами щодо провадження у справі, визначених главами 1, 2 Розділу ІІ «Позовне провадження» КАС України, але з урахуванням особливостей положень ст.283 КАС України, яка віднесена до параграфу 2 глави 11 розділу ІІ КАС України, де регламентовано розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону, судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 2 ст.3 цього Закону передбачено заяви, за подання яких судовий збір не справляється, серед таких заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не значиться.
Згідно приписів ч.1 ст.4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявнику ГУ ДФС у Львівській області слід було сплатити судовий збір у розмірі 1921 грн., з врахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
Також судом першої інстанції вірно враховано, що висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 11.12.2018р. у справі №826/4553/17 та від 03.04.2018 року у справі №808/3490/17 стосуються застосування положень ст.183-3 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, а тому у розглядуваній справі застосуванню не підлягають.
При цьому, слід враховувати правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в ухвалі від 24.01.2019р. у справі №640/18757/18 та в ухвалі від 16.07.2019р. у справі №640/9392/19 щодо застосування норм процесуального законодавства у подібних правовідносинах.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що заява про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не належить до об'єктів справляння судового збору.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення заявнику ГУ ДФС у Львівській області сплату судового збору.
З цього приводу, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити сплату судового збору, є майновий стан сторони.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Однак, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Заявник ГУ ДФС у Львівській області є суб'єктом владних повноважень, який маючи відповідне державне фінансування, не може бути звільнений від обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до суду, з підстав неналежного майнового (фінансового) стану.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує особливість провадження у справах за зверненням податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, яка полягає, в тому числі, у питанні строку розгляду таких справи, визначеного статтею 283 КАС України.
Таким чином, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно встановив обставини справи, які мають значення для вирішення питання щодо прийняття заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, дотримав норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 12.08.2019 року про повернення заяви.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 283, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року про повернення заяви в адміністративній справі №1.380.2019.004069 за заявою Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «ВБК» - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 27.02.2020 року