25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 599/2459/19 пров. № А/857/1054/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2019 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі №599/2459/19 (суддя Снігурський В.В., м. Зборів) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2019 року серії ЕАВ №1488050.
Ухвалою судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, який подав клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивач вчасно дізнався про дану постанову, яка складалася у його присутності, але від її отримання позивач відмовився, про що свідчить відеозапис з відеореєстратора поліцейського, тому вважає, що обставини пропущення строку на оскарження постанови, на які вказав позивач, є неповажними.
За таких обставин, як вважає апелянт, судом порушено право на захист, оскільки кожна особа має право на доступ до правосуддя та професійний захист порушених прав та інтересів.
Інші аргументи апеляційної скарги стосуються заперечення позивачем факту вчинення ним адміністративного правопорушення, а також містять зауваження щодо технічних помилок, допущених представником відповідача при складанні оскаржуваної постанови, зокрема, у прізвищі позивача, даті народження та адресі.
З огляду на викладене, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, а причини пропуску, вказані позивачем, є недостатніми та неповажними для поновлення такого, оскільки позивачу було відомо про факт притягнення його до адміністративної відповідальності та складення постанови, від отримання якої він особисто відмовився на місці вчинення правопорушення.
Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1488050 від 04.09.2019 позивач, керуючи транспортним засобом Jeep Grand Cherokee НОМЕР_1 , на 349 км дороги Київ - Чоп М06 порушив правила обгону, а саме - здійснив обгін на мості, чим порушив п.14.6 «г» ПДР, за що ч.2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Графа оскаржуваної постанови щодо підпису особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запису про відмову від підпису або отримання копії постанови ( ОСОБА_1 ) містить запис «відмовився».
Зазначене свідчить про те, що оскаржувана постанова була складена в присутності позивача, однак такий відмовився від отримання копії постанови.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що з позовом до суду позивач звернувся 25.11.2019.
Так, положеннями ч. ч. 1, 3 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписами статті 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Правилами статті 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів у даній категорії справи. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як встановлено судами, підставою для звернення до суду із вказаним позовом, є незгода з постановою від 04.09.2019 серії ЕАВ №1488050 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема, змістом оскаржуваної постанови, що про порушення свого права позивач фактично дізнався 04 вересня 2019 року, після оголошення йому інспектором поліції оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, від отримання якої він відмовився.
Також у позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що на місці складання спірної постанови він відмовився від її підписання та отримання, про що свідчить відповідний запис.
Отже, є всі підстави стверджувати про наявність у позивача можливості для звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у строки, встановленні статтею 289 КУпАП, оскільки факт відмови від отримання вказаної постанови на місці та у день її складання не є обставиною, яка може засвідчити неналежність повідомлення скаржника про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція щодо обрахунку строків, встановлених для звернення до суду за захистом прав у справах про адміністративні правопорушення, висловлена Верховним Судом у постанові від 18 січня 2019 року у справі №576/1434/17.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивач просив поновити строк звернення до суду, зазначаючи при цьому, що лише 16 листопада 2019 року отримав лист від Зборівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, з якого дізнався про відкриття виконавчого провадження ВП №60341354 від 18 жовтня 2019 року на підставі оскаржуваної постанови УПП в Рівненській області.
Однак при відкритті провадження зазначене клопотання судом першої інстанції вирішено не було.
Разом з тим, розглядаючи клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції надав оцінку доводам позивача про причини пропуску ним строку звернення до суду та обґрунтовано визнав такі неповажними.
Адже поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Натомість у справі, що розглядається, такі обставини були відсутніми.
Відтак, у суду першої інстанції було достатньо правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду із застосування положень ч. 3 ст. 123 КАС України, що регламентують дії суду при виявленні пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження в адміністративний справі та визнання підстав, зазначених позивачем у заяві про поновлення такого строку, неповажними.
Щодо аргументів позивача про право на доступ до правосуддя, колегія суддів керується правовими висновками Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розглду, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Зборівського районного суду від 23 грудня 2019 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі №599/2459/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 27.02.2020.