27 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 457/1202/19 пров. № А/857/2154/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Качмара В. Я., Старунського Д. М.,
з участю секретаря судового засідання Пильо І. І.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2019 року (рішення ухвалено у м. Трускавці Львівської області судом у складі головуючого судді Марчука В. І.) у справі № 457/1202/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Трускавецького відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області Комара Назарія Романовича, про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Комара Н. Р., про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач просив визнати неправомірною та скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Комара Н. Р. серії БАА № 385263 від 11.10.2019 про накладення на нього, ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн за правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 02.12.2019 позивачу у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, який би підтверджував вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Факт винесення відповідачем постанови про накладення адміністративного стягнення не може вважатися доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, як вважає апелянт, суд не врахував, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що винесення відповідачем постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу є обґрунтованим, оскільки позивачем вчинено адміністративне правопорушення, що підтверджується постановою відповідача.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.
У справі встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.10.2019 серії БАА № 385263, ОСОБА_1 11.10.2019 о 23 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz С-класу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Трускавці по вул. Дрогобицькій здійснив зупинку на місці, яке позначене горизонтальною розміткою 1.30, чим порушив пункт 8.4 «ґ» ПДР України, відповідальність за що передбачена частиною п'ятою статті 122 КУпАП. Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн.
У позовній заяві позивач стверджує, що 11.10.2019 близько 23 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz С-класу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Трускавці по вул. Дрогобицькій, дотримуючись правил дорожнього руху, здійснив вимушену зупинку неподалік супермаркету «АТБ» у зв'язку з тим, що в його пасажирки - цивільної дружини ОСОБА_2 , погіршився стан здоров'я, оскільки вона є вагітною. Через декілька хвилин під'їхала патрульна машина та поліцейський повідомив, що він порушив правила дорожнього руху, оскільки зупинився на місці, що призначене для зупинки транспортних засобів осіб з інвалідністю.
Крім того, позивач зазначає, що поліцейський відмовив у його проханні ознайомитися з відеозаписом та іншими доказами вчинення ним правопорушення, про наявність яких поліцейський стверджував під час складення оскаржуваної постанови.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
При цьому, абзацом 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку.
Відповідно до пункту 8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з пунктом 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху, інформаційно вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху «Дорожня розмітка», горизонтальна розмітка має таке значення: 1.30 - позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Частиною 5 статті 122 КУпАП встановлено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем не додано до постанови про накладення адміністративного стягнення жодних схем, таблиць, фотоматеріалів, відеоматеріалів чи будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Таким чином, доказів того, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу на місці, яке позначене горизонтальною розміткою 1.30, та допустив адміністративне правопорушення за обставин вказаних в оскаржуваній постанові, відповідач суду не надав, доводів ОСОБА_1 не спростував.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми приписують обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Враховуючи наведене, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.
Тому апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Комара Н. Р. серії БАА № 385263 від 11.10.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн за правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанови серії БАА № 385263 від 11.10.2019 та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, в силу положень статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволеними бути не можуть.
За таких обставин рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, що є підставою для його скасування та прийняття постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 268, ст. 286, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2019 року у справі № 457/1202/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Назарія Романовича серії БАА № 385263 від 11.10.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн за правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді В. Я. Качмар
Д. М. Старунський