вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" лютого 2020 р. Справа№ 920/1062/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Попікової О.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
представників сторін:
позивача: не з'явилися;
відповідача: Паламаренко Т.І., Щербина М.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2019 (повний текст складено 11.12.2019)
у справі № 920/1062/19 (суддя Яковенко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
про стягнення 24.462,00 грн,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2019 у справі №920/1062/19 позов задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" заборгованість за поставлений товар в сумі 24.462,00 грн, витрати з сплати судового збору в сумі 1.921,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 4.500,0 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого товару за договором поставки № 1804-4 від 18.04.2014, отриманого відповідачем.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ПАТ "Сумихімпром" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 24.462,00 грн, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 4.500,00 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" залишено без руху; зобов'язано ПАТ "Сумихімпром" усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2.881,50 грн протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
27.01.2020 від ПАТ "Сумихімпром" надійшло клопотання з доданими до нього доказами сплати судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі (платіжне доручення № 1100 від 21.01.2020).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А., у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сумихімпром", розгляд справи призначено на 24.02.2020.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий не розглянув клопотання відповідача про пропуск позивачем позовної давності, а також не надав належної оцінки тому, що: порушення строків оплати не є підставою для перенесення строку виконання зобов'язання щодо поставки товару; видача довіреності № 1316 на отримання товарно-матеріальних цінностей не є повідомленням про відвантаження товару; договір про надання правничої допомоги позивач уклав з адвокатом, а кошти перерахував на користь адвокатського об'єднання, яке не має жодного відношення до надання послуг з правової допомоги ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказану ухвалу без змін.
У відповіді на відзив відповідач підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні 24.02.2020 представники відповідача в режимі відеоконференції надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу.
Представники позивача в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 18.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" (далі - покупець) укладено договір поставки №1804-4.
Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору привідну техніку та запасні частини до неї (далі - товар) згідно з додатками, що є невід'ємними частинами цього договору.
За умовами пункту 2.1 договору поставка товару (партії товару) здійснюється постачальником згідно із заявою покупця.
Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена у накладних (п. 2.4 договору).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що порядок та строк оплати зазначається у додатках, що є невід'ємними частинами договору.
За змістом пункту 8.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2019, а в частині платіжних зобов'язань - до повного їх виконання (п 8.2. договору).
15.03.2016 було підписано додаток № 4 до договору поставки № 1804-4 від 18.04.2014, згідно з яким постачальник зобов'язується передати зазначений у додатку товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах визначених цим додатком: вал-шестерня D-535, Z-87 до редуктора В315-45-32-1 (кр.№СХП.07.13.3п.31.1302.00.01) у кількості 2 шт., вартістю 4.980,00 грн без ПДВ; колесо зубчасте D-115, Z-17 до редуктора В315-45-32-1 (кр.№СХП.07.13.3п.31.1282.00.00.СБ) у кількості 2 шт., вартістю 35.790,00 грн без ПДВ.
Згідно з пунктами 1-3 додатку № 4 від 15.03.2016 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ, м. Суми, склад авто перевізника (Інкотермс-2010). Умови оплати: покупець здійснює попередню оплату на поточний рахунок постачальника в розмірі 50% вартості товару впродовж 5-ти календарних днів з дати оформлення даного додатку, останні 50% - впродовж 5-ти календарних днів з дати письмового повідомлення постачальника про готовність товару до поставки. Строк поставки товару: впродовж 35-ти робочих днів з дати 50% попередньої оплати.
21.03.2016 позивач на адресу відповідача виставив рахунок-фактуру №73 на загальну суму 48.924,00 грн.
27.07.2016 відповідач здійснив оплату 50% вартості товару у розмірі 24.462,00 грн згідно платіжним дорученням № 6820.
Таким чином відповідач прострочив попередню оплату товару на 4 місяці, а позивач, відповідно, переніс строки виготовлення деталей на відповідний період у зв'язку з простроченням з боку кредитора.
Позивач повідомив відповідача про готовність до відвантаження товару, відповідач для отримання товару 01.12.2016 виписав відповідну довіреність, що свідчить про наявність у відповідача інформації про готовність товару до поставки.
Згідно з видатковою накладною №387 від 16.12.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв товар: вал-шестерню D-535, Z-87 до редуктора В 315-45-32-1 (кр.№СХП,07.13.3 п. 31.1302.00.01) на загальну суму 5.976,00 грн (довіреність на отримання ТМЦ №1316 від 01.12.2016, видана на ім'я техніка Доденко Андрія Володимировича, товарно-транспортна накладна № 131 від 16.12.2016).
Згідно з видатковою накладною №388 від 16.12.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв такий товар: колесо зубчасте D-115, Z-17 до редуктора ВЗ 15-45-32-1 (кр.№СХП.07.13.3п.31.1282.00.00.СБ) на загальну суму 42.948,00 грн (довіреність на отримання ТМЦ №1316 від 01.12.2016, видана ім'я на техніка Доденко Андрія Володимировича, товарно-транспортна накладна № 132 від 16.12.2016).
Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.
Як зазначає позивач, 01.12.2016 він повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження (останні 50% оплати за товар впродовж 5-ти календарних днів з дати письмового повідомлення постачальника про готовність товару до поставки), а, відповідно, строк оплати вважається таким, що настав з 07.12.2016, проте на даний час відповідач оплати за договором не здійснив.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Листом № 1204-3 від 04.12.2017 позивач звернувся до відповідача щодо сплати заборгованості, однак відповіді не отримав.
Матеріали справи не містять відомостей щодо бажання сторін розірвати договір.
Крім того сторони у зазначених видаткових накладних посилаються на те, що поставка здійснюється на підставі умов договору №1804-4 від 18.04.2014, тим самим підтверджуючи дію договору.
Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач має заборгованість перед позивачем з оплати товару у розмірі 24.462,00 грн за договором поставки №1804-4 від 18.04.2014.
Колегія суддів також відзначає, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд зазначив про те, що 13.11.2019 до місцевого суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності.
Однак, враховуючи умови договору та додатку до договору, місцевий суд в тексті оскаржуваного рішення зазначив, що строк виконання за видатковими накладними настав 07.12.2016.
Таким чином місцевий суд встановив момент початку виникнення зобов'язань з оплати поставленого товару та дійшов висновку про відсутність спливу строку позовної давності. При цьому положеннями ГПК України не передбачено винесення окремої ухвали з цього питання.
Наведене спростовує твердження апелянта про те, що місцевий не врахував та не надав оцінки клопотанню відповідача про пропуск позивачем позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 7 статті 193 ГК України та стаття 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, між сторонами виникли відносини поставки.
Позивач на підтвердження належного виконання договору поставки надав підписані сторонами видаткові накладні №387 та №388 від 16.12.2016, товарно-транспортні накладні №132, №131 від 16.12.2016.
Відповідач у відзиві зазначив, що надана позивачем видаткова накладна №387 від 16.12.2018 не відповідає вимогам вказаним у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки зазначена посада уповноваженої особи, відповідальної за здійснення господарської операції, не відповідає фактичній, відсутня вказівка на документ, на підставі якого здійснювалося приймання товару, відсутня печатка підприємства-отримувача. Крім того товарно-транспортні накладні №131 від 16.12.2016 та №132 від 16.12.2016 не відповідають додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, в частині зазначення посади особи, яка уповноважена на приймання товару, відсутності вказівки на документ, на підставі якого здійснювалося приймання товару, та відсутності печатки підприємства-отримувача.
При цьому відповідач, стверджуючи, що зазначені документи не відповідають вимогам Закону, не заперечує самого факту поставки товару за договором на зазначену позивачем суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Наявні в матеріалах справи копії видаткової накладної №388 від 16.12.2016, довіреності на отримання ТМЦ № 1316 від 01.12.2016 на техніка Доденко Андрія Володимировича, товарно-транспортної накладної №132 від 16.12.2016 містять назву підприємств постачальника і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; реквізити договору, на виконання якого здійснена поставка, адресу доставки, прізвища, особистий підпис уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки товариств (на довіреності на отримання ТМЦ № 1316 від 01.12.2016, товарно-транспортній накладній № 132 від 16.12.2016), що спростовує доводи відповідача про відсутність належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.
Колегія суддів також відзначає. що наявність відтиску печатки також дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У справі відсутні докази того, що печатка була втрачена, знищена, вилучена чи викрадена, або відомості щодо того, що відповідач прийняв рішення не застосовувати печатки при оформленні документів.
Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей, відстрочення розрахунків на строк оформлення супровідних та/або первинних документів тощо. Також відсутнє інформування з боку відповідача на адресу позивача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних та/або первинних документах, відсутності супровідних документів на товар тощо.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого товару за договором поставки № 1804-4 від 18.04.2014, отриманого відповідачем, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 24.462,00 грн.
Частинами 1, 3 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем надав місцевому суду: договір про надання адвокатських послуг № 2707 від 27.07.2018, укладений між ТОВ "ДМЗ" та адвокатом Пашніной Анною Володимирівною; опис і вартість правової допомоги (додаток №1 до договору №2707 від 27.07.2018); рахунок-фактуру № СФ-1010 від 10.10.2019 на оплату послуг адвоката; платіжне доручення № 8865 від 17.10.2019 на суму 4.500,00 грн. (оплата послуг адвоката); ордер серії ДП № 1473/038; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2053 від 21.09.2009.
Колегія суддів враховує послання апелянта на те, що платіжним дорученням №8865 від 17.10.2019 позивач перерахував грошові кошти у розмірі 4.500,00 грн не особисто адвокату Пашніній Анні Володимирівні, а на рахунок Адвокатського об'єднання «Пашніна і Партнери».
Однак твердження скаржника про те, що АО «Пашніна і Партнери» немає жодного відношення до надання адвокатом Пашніною А.В. послуг з правової допомоги ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод» є помилковим з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Пашніна Анна Володимирівна є керівником АО «Пашніна і Партнери» (код ЄДРПОУ 37899542), тож на час розгляду справи місцевий суд мав необхідну інформацію щодо надання правових послуг адвокатом Пашніною Анною Володимирівною.
Відтак, висновок місцевого суду про те, що витратити позивача на правову допомогу в розмірі 4.500,00 грн підтвердженні належним чином відповідає матеріалам справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2019 у справі №920/1062/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2019 у справі №920/1062/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1062/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складний 26.02.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Попікова
В.А. Корсак