26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1521/19 пров. № А/857/651/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.
за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Іванчулинець Д.В., м. Ужгород) у справі № 260/1521/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах протиправними. Скасувати рішення у формі листа № 10860/03.15 Пенсійного фонду України Закарпатської області від 12.07.2019 року про відмову у перерахунку пенсії за віком. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати пенсію з моменту подання заяви № 2906 від 25.06.2019 року з урахуванням заробітної плати за 1990-1999 роки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах. Скасовано рішення у формі листа № 10860/03.15 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 12.07.2019 року про відмову у перерахунку пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати пенсію з моменту подання заяви № 2906 від 25.06.2019 року з урахуванням заробітної плати за 1990-1999 роки.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та без урахування всіх обставин справи. Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є переселенцем з м. Макіївка, Донецька область та перебуває на території, яка підконтрольна уряду України у м. Ужгород, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, від 18.06.2015 року № 2106000909.
У січні 2019 року позивач звернуся з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України від 09.07.2003 року № 1058 IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки має 41 років 09 місяців та 22 дні загального стажу та з них 15 років 2 місяці та 23 дні стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
20 січня 2019 р. позивачу призначено пенсію по віку як внутрішньо переміщеній особі. Страховий стаж 41 рік 9 місяців 22 дні. З них роботи в пільговому обчисленні 15 років 2 місяці 23 дні. А саме, роботи в шахті Виробничого об'єднання “Чайкіно” Державного підприємства “Макіїввугілля” з 06.04.1987 р. по 10.11.1987 р. з 19.02.1990 р. по 03.04.1998 р. та з 20.01.2000 р. по 05.12.2003 р. було зараховано в пільговому обчисленні.
25 червня 2019 року позивач завернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну платню з 1990 по 1994 рік та з 1995 по 1999 рік.
До заяви про перерахунок пенсії на пільгових умовах були надані документи, у тому числі ті, що підтверджують пільговий характер роботи, а саме: довідка про підтвердження наявного трудового стажу, що уточнюють особливий характер роботи видані відокремленим підрозділом “Шахта “Калиновская - восточная” ДП “Макіїввугілля” від 23.05.2019 року №№ 2217, 2222, 2224, 2225, 2226; довідки про підземні спуски у шахту ВП “Шахта “Чайкіно” видані відокремленим підрозділом “Шахта “Калиновская - восточная” ДП “Макіїввугілля” 23.05.2019 року №№ 2227, 2228, 2251, 2254; архівна довідка про структурні зміни та перейменування ВП “Шахта “Чайкіно” видані відокремленим підрозділом шахта “Калиновская - восточная” ДП “Макіїввугілля” 23.05.2019 р. № 1283; довідки про заробітну плату № 2235, 2236, 2237 від 23.05.2019 року.
12 липня 2019 року позивач отримав рішення у формі листа № 10860/03.15 про відмову у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки надані довідки до заяви про перерахунок пенсії, видані підприємством, яке не перереєструвалося на території, підконтрольній Українській владі.
Відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. XIV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.
Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного Списку № 1.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі “Лоізіду проти Туреччини” від 18.12.1996 р. Так, в зазначеному рішенні суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території”.
У практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані “Намібійські винятки”, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” від 23.02.2016 суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, Європейський суд з прав людини, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я”. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що можливо застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що подані позивачем довідки засвідчені печаткою підприємств та підписами посадових осіб, містять обов'язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідки з посиланням на первинні документи.
Отже, позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії.
Крім того, відповідач позбавлений можливості провести перевірку відомостей щодо нарахування заробітної плати позивача отриманої у спірний період на підприємствах, що розташовані на тимчасово непідконтрольних територіях.
Таким чином, відповідачем не можуть бути надані докази, що дані, які містяться в довідках, містять неправдиві або недостовірні дані.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 260/1521/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.